Ухвала суду № 42747721, 03.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2015 рокусправа № 804/11024/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року

у справі № 804/11024/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІАРІС ГОЛД»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІАРІС ГОЛД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, згідно якому ТОВ «ТІАРІС ГОЛД» відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року. Зобов'язати відповідача прийняти декларацію позивача з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання. Зобов'язати відповідача відобразити задекларовані показники (дані) позивача у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі інтегрованих картках позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року заповнена у повній відповідності до Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а місцезнаходження позивача, вказане у податковій декларації, відповідає місцезнаходженню, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у декларації з ПДВ за квітень 2014 року обов'язковий реквізит «місцезнаходження платника податків» не містить достовірної інформації, оскільки у полі вищевказаної декларації «Податкова адреса» зазначено наступне: «49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, площа В.І. Леніна, буд.1», а за даними Єдиного державного реєстру, що надійшли до відповідача місцезнаходженням позивача є « 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, площа В.І.Леніна, буд.1».

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 27.05.2014 позивачем на адресу відповідача надіслано оригінал податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, оригінал додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та реєстр податкових накладних за квітень 2014 року, що підтверджується фіскальним чеком №4896 та описом вкладення до кур'єрського листа.

02.06.2014 відповідачем листом 15245/10/04-62-18-02-81 повідомив позивача, що податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року оформлено з порушенням вимог п.48.3 ст.48 Кодексу, а саме: на декларації недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місцезнаходження платника податку, внаслідок чого податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року не вважається податковою звітністю.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про неправомірність дій відповідача.

Відповідно до п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України містить перелік обов'язкових реквізитів, яка повинна містити податкова декларація, зокрема, повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України).

За визначенням в п.48.2 ст.48 ПК України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.7 ст.48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець визначив чіткий перелік підстав, за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація, зокрема, не зазначення обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.11 статі 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова декларації з податку на додану вартість позивача за квітень 2014 року містить всі передбачені діючим законодавством обов'язкові реквізити, підписана відповідною посадовою особою, скріплена печаткою та усі обов'язкові графи декларації заповнені згідно вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на недостовірність зазначення обов'язкового реквізиту податкової декларації - місцезнаходження платника податку не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

За визначенням, що міститься в ст.1 Закону України №755-IV від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.2 ст.18 Закону №755-IV).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.12.2013, яка є програмним продуктом та сформована з баз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням позивача є: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, площа В.І. Леніна, будинок 1. Вказане місцезнаходження також відображене у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.12.2013 та Статуті позивача від 20.12.2013.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджено, що місцезнаходженням позивача є адреса: « 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, площа В.І. Леніна, будинок 1», а відтак податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року заповнена у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України та є податковою звітністю в розумінні чинного законодавства України.

Зважаючи на той факт, що податкова декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року складена у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України, колегія суддів доходить висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання в якості податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Щодо зобов'язання відповідача відобразити задекларовані позивачем показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі інтегрованих картках позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013, встановлено механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Відповідно до ч.1 розділу ІІ Порядку №765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з ч.7 розділу ІІ Порядку №765 операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку.

Відповідно до ч.1 розділу ІІІ Порядку №765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Згідно з ч.2, 4 розділу ІІІ Порядку №765 зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника. Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Таким чином, дані інтегрованих карток повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив показники діяльності в податковій звітності - в декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, а відтак невідображення відповідачем в інтегрованій картці позивача даних вищеозначеної податкової декларації безпосередньо впливає на реальний стан платежів позивача та порушує його права, оскільки позивач як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податковій декларації показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог щодо зобов'язання відповідача відобразити показники декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року в електронних базах даних податкової звітності, в тому числі інтегрованих картках позивача.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі № 804/11024/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко