Постанова № 42746856, 11.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа№ 911/4842/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Агрикової О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Дзіненко А.В.представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;.

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах"

на рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 року

у справі № 911/4842/14(суддя-Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт "Бельведер Груп"

до Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах"

про стягнення 79 815,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4842/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буассон Еліт» Бельведер Груп» - 70 923 (сімдесят тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 36 коп. боргу, 5 202 (п'ять тисяч двісті дві) грн. 40 коп. пені, 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 29 коп. 3% річних, 3065 (три тисячі шістдесят п'ять) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4842/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4842/14 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року апеляційну скаргу підприємства Підприємства споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах" прийнято до провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року змінено склад колегії у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт "Бельведер Груп"проти апеляціної скарги заперечив, просив суд рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Підприємство споживчої кооперації "Укооппромторг у м.Броварах" представників в судове засідання не направило, про час та місце судового розгляду повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не з'явлення в судове засідання та неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.

За таких обставин справа розглядається за відсутності відповідача, який повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буассон Еліт" Бельведер Груп" (Виробник) та Підприємством споживчої кооперації "Укооппромторг у м. Броварах" (Дистриб'ютор) укладено договір про діяльність дистриб'ютора № 31/Д13, відповідно до умов якого, Виробник продає, а Дистриб'ютор купує алкогольну та/або безалкогольну продукцію (товар), згідно з видатковими накладними, що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах та в порядку, викладеними у цьому договорі./а.с.14-15/.

Пунктом 1.2 сторони визначили, моментом переходу права власності на товар від Виробника до Дистриб'ютора:

-момент підписання уповноваженими представниками сторін накладної, якщо приймання товару здійснюєтьься в присутності представників Виробника та Дистриб'ютора;

-момент передачі товару перевізнику, замовленому Дистриб'ютором, якщо відвантаження здійснюється без представника Дистриб'ютора;

-момент підписання накладної уповноваженим представником Дистриб'ютора, на складі Дистриб'ютора при достовці товару автотранспортом, замовленим Виробником.

Згідно пункту 4.1 Договору передбачено, що ціни на товар вказуються у накладних на підставі затвердженого сторонами протоколу узгодження цін у вигляді Додатку до Договору, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3. Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний оплатити вартість товару, отриманого по кожній окремій накладній з відстроченням платежу не більше 45 календарних днів з дати отримання товару Дистриб'ютором від Виробника.

На підставі видаткових накладних: № Л-00000394 від 16 червня 2014 року, на загальну суму 71 703,36 грн.та № Л-00000439 від 27 червня 2014 року, на загальну суму 14 220,00 грн. позивачем було відвантажено товару на загальну суму 85 923,36 грн./а.с.23,25/.

Крім того, сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2014 року по 17.09.2014 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.09.2014р. складає 85 923,36 грн.

Відповідачем було здійснено частково оплату за отриманий товар у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою./а.с.27-28/.

Доказів повної оплати заборгованості у розмірі 70 923,36 грн. матеріали справи не містять.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягення основного боргу є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано штрафні санкції, а саме пеню 5 202,40 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку затримки оплати товару, Дистриб'ютор сплачує Виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за весь період прострочки платежу, починаючи з дати, коли Дистриб'ютор був зобов'язаний оплатити партію товару до моменту погашення боргу в повному обсязі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 624,29 грн. 3% річних та 3065,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду пешої інстанції, щодо стягнення пені у сумі 5 202,40 грн., 624,29 грн. 3% річних та 3065,40 грн. інфляційних втрат.

Посилання апелянта на те, що пред'явлення видаткових накладних на відповідну суму не є достатнім доказом для стягення відповідних сум до уваги колегією суддів не приймається, оскільки відповідно до пункту 1.1 договору від 25.11.2013 року № 31/Д13, Виробник продає, а Дистриб'ютор купує алкогольну та/або безалкогольну продукцію (товар), згідно з видатковими накладними, що додаються до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах та в порядку, викладеними у цьому договорі.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4842/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 16.12.2014 року у справі № 911/4842/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №911/4842/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.В. Агрикова

Л.Г. Смірнова