Постанова № 42746841, 11.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа№ 910/2235/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача: Мазур І.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р.

у справі №910/2235/14 (головуючий суддя Гумега О.В., судді Ващенко Т.М., Картавцева Ю.В.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про стягнення 4 400 000,00 грн. та зобов`язання виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення штрафу у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень та пені у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахування зазначеної суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106)", про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 2 резолютивної частини рішення від 13.02.2013 № 92-р: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягало у розташуванні понтонів біля причалів №№7-14, крім №№8,9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 №4411)".

Позов подано на підставі ст. ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/133-11. Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено штраф у строки, передбачені вказаним рішенням Антимонопольного комітету України, разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу стягується пеня, відповідно до ч. 7 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку. Також, відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України має право подавати позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

10 листопада 2014 р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення до позовної заяви відповідно до якої просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" штраф у розмірі 2 199 000 (два мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч) гривень та пеню у розмірі 2 200 000 (два мільйона двісті тисяч) гривень і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106); зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 № 92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411).

Судом було прийнято до розгляду уточнення до позовної заяви, спір у справі вирішувався з урахуванням уточнених позовних вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. у справі №910/2235/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, штраф у розмірі 2199000,00 грн. (два мільйона сто дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 коп.) та пеню у розмірі 2200000,00 грн. (два мільйона двісті тисяч гривень 00 коп.), зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106); зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 243-26.13/133-11, а саме: припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 вказаного рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411); стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 74298,00 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до господарського суду міста Києва.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. у справі №910/2235/14 та стягнути з відповідачів судові витрати за подачу апеляційної скарги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилався на те, що позивачем невірно розраховано пеню за прострочення сплати штрафу, визначеного рішенням АМК, а саме: включено період, під час якого рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7789/13 не набрало законної сили, а отже, правові підстави для нарахування пені за цей період були відсутні; сума пені у розмірі 2200000,00 грн. є за своєю правовою природою адміністративно-господарською санкцією, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності; за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пеня відноситься до способів забезпечення договірних зобов'язань, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а отже, нарахування пені позивачем є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. у справі №910/2235/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. розгляд справи №910/2235/14 відкладено на 11.02.2015 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. у справі №910/2235/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

13.02.2013 р. Антимонопольний комітет України (далі - Комітет) прийняв рішення №92-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №243-26.13/133-11 (далі - рішення АМК), яким вирішено:

1. Визнати, що Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (м. Київ) у 2011 році займало монопольне (домінуюче) становище на ринку спеціалізованих послуг порту в межах причалів №№ 7-14 пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві.

2. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", які полягали у розташуванні понтонів біля причалів №№7-14 пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві, та здачу їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 № 4411), внаслідок чого було створено умови для недопущення Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" на ринок перевезення пасажирів річковим транспортом, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спеціалізованих послуг порту у вигляді створення Товариству з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" перешкод доступу на ринок перевезення пасажирів річковим транспортом.

3. На підставі абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, накласти штраф на Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" у розмірі 2200000 (два мільйони двісті тисяч) гривень.

4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення.

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення Комітету було надіслано відповідачеві супровідним листом від 21.02.2013 р. № 142-29/03-1835 та отримане останнім 23.02.2013 р., про що зазначено самим відповідачем в позовній заяві №1-29-185 від 01.04.2013 р. про визнання неправомірним та скасування рішення АМК.

Враховуючи те, що відповідач отримав вищезазначений лист 23.02.2013 р., останній мав сплатити штраф по 23.02.2013 р. включно.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р. у справі № 910/7789/13, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно із ч.8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі: про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України тощо.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано доказів сплати штрафу накладеного рішенням, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПАТ "Київський річковий порт" штрафу у розмірі 2200000,00 грн. та пені у розмірі 2200000,00 грн. за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2014 р. по 24.11.2013 р. та з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно, а також про зобов'язання відповідача виконати пункт 4 резолютивної частини рішення від 13.02.2013 № 92-р.

Оскільки у рішенні господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7789/13, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р у справі № 243-26.13/133-11, то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Відповідно до поданих сторонами доказів, а саме: копії платіжного доручення №40399 від 26.09.2014 р. на суму 1000,00 грн., копії листа ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.10.2014 р. № 6461/9/26-56-20-02-06; довідки Антимонопольного комітету України від 07.11.2014 р. №610, відповідачем здійснено часткову сплату штрафу, накладеного рішенням АМК, в сумі 1000,00 грн., в зв'язку з чим позивач в подальшому звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зокрема просив стягнути штраф у розмірі 2199000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2199000 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. №243-26.13/133-11є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за невиконання рішення у встановлений законом строк, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2200000 грн. нараховану за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2014 р. по 24.11.2013 р. та з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (всього 160 днів) в розмірі 2200000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно якої за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як зазначено в пункті 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як встановлено вище, ПАТ "Київський річковий порт", не погодившись з рішенням Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. №92-р у справі №243-26.13/133-11 та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. № 92-р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі №910/7789/13 за позовом ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р.

17.06.2013 р. господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/7789/13, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ "Київський річковий порт" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 № 92-р відмовлено повністю.

Отже, розгляд справи №910/7789/13 у господарському суді міста Києва тривав з 22.04.2013 р. по 17.06.2013 р.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7789/13, ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013 р. у справі №910/7789/13 прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі №910/7789/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. у справі №910/7789/13 апеляційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13 залишено без змін.

Отже, розгляд справи № 910/7789/13 Київським апеляційним господарським судом тривав з 25.07.2013 р. по 07.08.2013 р.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 р. у справі №910/7789/13, ПАТ "Київський річковий порт" звернулось до Вищого господарського суду України з відповідною касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013 р. прийнято до провадження касаційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у справі №910/7789/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р. касаційну скаргу ПАТ "Київський річковий порт" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського від 07.08.2013 р. у справі №910/7789/13 залишено без змін.

Отже, розгляд справи №910/7789/13 Вищим господарським судом України тривав з 25.09.2013 р. по 09.12.2013 р.

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", суд прийшов до висновку про те, що періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням АМК є наступними:

- з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р. включно (37 днів);

- з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р. включно (48 днів);

- з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (15 днів).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені з 08.08.2013 р. по 24.11.2013 р., оскільки 25.09.2013 р. винесено ухвалу Вищого господарського суду України у справі № 910/7789/13 про прийняття касаційної скарги ПАТ "Київський річковий порт" до провадження, а отже з цієї дати нарахування пені зупинялось на час перегляду рішення суду в касаційному порядку в силу приписів абз. 3 частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За перерахунком розміру пені, здійсненим господарським судом першої інстанції, сума пені становить 3300000,00 грн. (розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 33000,00 грн. (2200000,00 грн. : 100 х 1,5 = 33000,00 грн.), а за 100 днів - 3300000,00 грн. (33000,00 грн. х 100 днів = 3300000,00 грн.) за періоди з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р., з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р. включно (всього за 100 днів).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, розмір пені в даному випадку не може перевищувати 2200000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2200000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю із зазначенням періодів стягнення пені з 18.06.2013 р. по 24.07.2013 р., з 08.08.2013 р. по 24.09.2013 р., з 10.12.2013 р. по 24.12.2013 р.

Твердження відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем пені, які викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені, у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, здійснюється на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції", таке стягнення здійснюється у зв'язку з невиконанням рішення органу Антимонопольного комітету України.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини рішення від 13.02.2013 №92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№7-14, крім №№8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 №4411), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань, визначених у пункті 4 рішення АМК.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на викладене, враховуючи, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. у справі № 910/7789/13, яке набрало законної сили, встановлено законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 13.02.2013 р. №92-р у справі №243-26.13/133-11, то вимоги позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення від 13.02.2013 №92-р - припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного в пункті 2 цього рішення, яке полягає у розташуванні понтонів біля причалів №№ 7-14, крім №№ 8, 9 причалів, пасажирської причальної набережної, розташованої на вул. Набережно-Хрещатицька у місті Києві, та здачу її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (згідно з договором від 01.04.2011 №4411) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. у справі №910/2235/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/2235/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко