Ухвала суду № 42744267, 10.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю секретарів Трончука М.Ю., Матвійчука І.Ю.,

КацідимВ.О.,

прокурорів Глиняного С.В., Горбаня В.В., Турика М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілої ОСОБА_5,

представника потерпілої ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Херсон, українець, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 104 937 грн. 50 коп., з яких: матеріальні витрати в сумі 14 701, 50 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.; моральна шкода в сумі 86 236 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 06.09.2013року близько 20:40 год., керуючи власним технічно справним автомобілем «Skoda Octavia». д.н.з НОМЕР_1., рухаючись по проїзній частині вулиці Братиславської зі сторони проспекту Лісового в напрямку проспекту Броварського в м. Києві у п'ятій смузі руху при наявності п'яти смуг попутного напрямку руху зі швидкістю 65-75 км/год., яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/год., допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 п.п. «б». 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку та проявив неуважність до її змін, при виникненні небезпеки для руху, якою для нього був пішохід ОСОБА_7, який переходив проїзну частину вулиці Братиславської у непередбаченому для цього місці зправа наліво відносно руху керованого автомобіля, якого ОСОБА_2 об'єктивно спроможній був завчасно виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до повної його зупинки або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, а продовжив рух далі, внаслідок чого напроти будинку №3 по вулиці Братиславській в м. Києві, передньою правою частиною свого автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який від отриманих травм помер на місці події.Згідно даних висновку експерта №2271/2 від 11.11.2013 року смерть ОСОБА_7 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автомобіля, що рухався, з пішоходом.

В апеляційній скарзі зі змінами захисник ОСОБА_3 просить:

- вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року скасувати;

- закрити кримінальне провадження у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді і вичерпані можливості їх отримання;

- дослідити зібрані докази, які містяться у матеріалах справи;

- залучити відповідних експертів та доручити їм проведення комплексної автотехнічної, судово-медичної, транспортно-трасологічної та трасологічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні, поставивши перед експертами питання, зазначені в змінах до апеляційної скарги, проведення зазначеної експертизи доручити експертам Дочірнього підприємства "Центр експертних досліджень" або експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ);

- дослідити аудіозапис судового засідання Деснянського районного суду м. Києва від 15.09.2014, в якому була допитана судово-медичний експерт ОСОБА_8;

- залучити до участі у справі Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (ідентифікаційний код: 32253696; місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г).

В обґрунтування наведеного захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Наполягає на тому, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України докази, на яких ґрунтується підозра ОСОБА_2 недопустимі, оскільки всі слідчі дії, які відбувалися за участю ОСОБА_2, були проведені в той час, коли він перебував у статусі свідка.

Вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення грунтується виключно на даних висновків експертиз, які містять протиріччя у вихідних даних, не дають відповіді на питання, які впливають на вирішення питання про порушення ОСОБА_2 ПДР України, наявність чи відсутність у його діях складу кримінального правопорушення.

Вказує на протиріччя у показаннях допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також експерта по справі ОСОБА_8, які, на його думку, судом усунуті не були.

Суд безпідставно відхилив клопотання про проведення комплексної автотехнічної, судово-медичної, транспортно-трасологічної та трасологічної експертизи для з'ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Також захисник зазначає про наявність грубого порушень ПДР України в діях пішохода ОСОБА_7, який переходив дорогу в невстановленому місці, був похилого віку, мав хворобу серця, перебував у нетверезому стані.

Вважає, що заподіяна потерпілій шкода повинна бути відшкодована ТзДВ «Альянс Україна», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, і яку необхідно залучити до участі у справі в якості належного цивільного відповідача; у суми, які підлягають стягненню, суд безпідставно включив витрати на правову допомогу, не підтверджені належними доказами. Крім того, суд не взяв до уваги, що потерпіла ОСОБА_5 отримала страхове відшкодування від ТзДВ «Альянс Україна» та розмір цього відшкодування не оскаржувала. Вважає, що виходячи з положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування має бути зменшеним, оскільки виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність потерпілого ОСОБА_7

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження; вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року скасувати; закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування наведеного посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу з обвинувальним ухилом, допустив неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що в основу вироку суд поклав показання свідків в суді, висновки експертиз, які не підтверджують винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, взяв до уваги одні докази і безпідставно відхилив інші; необгрунтовано відхилив клопотання про проведення комплексної автотехнічної, судово-медичної, транспортно-трасологічної, трасологічної експертиз для усунення протиріч в вихідних даних проведених по справі експертиз.

В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачений ОСОБА_2 просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження; скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2014 року та закрити крімінальне провадження у зв!язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості і вичерпання можливостей їх отримання; залучити до участі у справі Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (ідентифікаційний код: 32253696; місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г) у якості належного відповідача за цивільним позовом.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого аналогічні доводам його захисників.

На апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав заперечення.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є правильним, ґрунтується на зібраних на досудовому слідстві та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності, і доводи апелянтів цього не спростовують.

Так, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні дав показання про те, що 06.09.2013 року близько 20:40 год., керуючи автомобілем «GеІІу» по вул. Братиславській в сторону пл. Ленінградської в м. Києві в другій смузі руху паралельно з автомобілем «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1, який був від нього на відстані приблизно 10-15 метрів попереду в крайній лівій смузі руху, бачив, як ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який переходив дорогу в непередбаченому для цього місці, в результаті якого останній загинув. При цьому свідок зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 перед зіткненням не гальмував, а освітлення на дорозі було достатнім, щоб завчасно помітити пішохода, ліхтарі були ввімкнені.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання про те, що 06.09.2013 року приблизно між 20:00 год. та 21:00 год., керуючи автомобілем «Toyota» по мосту біля ринку «Юність» в напрямку житлового масиву «Троєщина» в м. Києві, був очевидцем того, як обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1, який був на відстані близько 30 м від його авто, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який переходив дорогу в непередбаченому для цього місці, в результаті якого останній загинув. Зазначив, що сам даного пішохода бачив, коли з'їжджав з мосту та фари його автомобіля освітили дорогу, а також бачив силует ОСОБА_7, освітлений світлом фар автомобілів зустрічного руху.

Підстав сумніватися в правдивості наведених показань свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, судом не встановлено.

Доводи апеляцій захисників та обвинуваченого про суперечливість показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, зміну показань свідком ОСОБА_11, що суд першої інстанції не взяв до уваги, колегія суддів вважає необгрутованими, оскільки наведені показання свідків є логічними, детальними та послідовними, не суперечать фактичним обставинам події, узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджується зібраними під час досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні належними та допустимими по справі.

Зокрема, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.09.2013 року зі схемою та фототаблицею до нього, згідно якого об'єктом огляду є місце ДТП по вул. Братиславській в м. Києві; висновку Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 0055215 від 07.09.2013 року; копією карти виїзду швидкої медичної допомоги №1435 від 06.09.2013 pоку, згідно якого на проїзній частині вул. Братиславської в м. Києві виявлено труп чоловіка; даними листа Українського гідрометеорологічного центру № 01-20/2362 від 24.09.2013 року щодо погодніх умов 06.09.2013 року з 19 до 22 год.; даними листа КП «Шляхово-експлуатаційного управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району м. Києва» №14-1640 від 03.10.2013 pоку щодо нанесення горизонтальної розмітки по вул. Братиславській, 3 в м. Києві; даними листа КП «Київдорсервіс» № 20/2001 від 26.09.2013 року зі схемою розташування дорожніх знаків по вул. Братиславська, 3 в м. Києві, згідно якої на зазначеній ділянці дороги не передбачені дорожні знаки 3.29; даними протоколу додаткового огляду місця події від 24.09.2013 року з фототаблицею до нього, згідно якого об'єктом огляду є земельна ділянка вкрита асфальтним покриттям по вул. Братиславській, 3 в м. Києві; даними протоколу огляду транспортного засобу «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 від 21.09.2013 року з фототаблицею до нього, згідно якого виявлено відповідні пошкодження автомобіля; даними протоколу проведення слідчого експерименту зі схемами та фототаблицею до нього від 26.11.2013 року за участю ОСОБА_2, яким відтворено події 06.09.2013 року; даними протоколу проведення слідчого експерименту зі схемами та фототаблицею до нього від 26.10.2013 року за участю свідка ОСОБА_10, яким відтворено події 06.09.2013 року; даними протоколу проведення слідчого експерименту зі схемами та фототаблицею до нього від 04.11.2013 року за участю свідка ОСОБА_11, яким відтворено події 06.09.2013 року; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 від 06.09.2013 року; копією довідки № 2271/2 від 16.09.2013 року про причину смерті ОСОБА_7

Крім того, як убачається з даних висновку експерта № 433/ат від 19.11.2013 pоку, при проведенні експертизи технічного стану транспортного засобу на момент огляду гальмівна система, рульове управління та ходова частина досліджуваного автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися в працездатному стані.

Згідно даних висновку судової автотехнічної експертизи № 28/ат від 15.02.2013 року показання водія ОСОБА_2 в частині параметрів руху автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з НОМЕР_1. з технічної точки зору є неспроможними.

Показання водія ОСОБА_2 в частині параметрів зближення автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з НОМЕР_1 з пішоходом, за умови руху вказаного автомобіля зі швидкістю 50 км/год., можуть вважатися спроможними, за умови його руху зі швидкістю 60 км/год., з технічної точки зору є неспроможними.

Показання свідка ОСОБА_9 в частині параметрів зближення автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 з пішоходом, з технічної точки зору, є спроможними.

В показаннях свідка ОСОБА_10 експертом технічних суперечностей не виявлено.

В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2, 12.3, 12.4 ПДР України.

Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору є невідповідності дій водія автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 ПДР України.

В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнули наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху.

В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія ОСОБА_2 з технічної точки зору експертом вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, а відповідно до показань свідка ОСОБА_9 в частині швидкості руху автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 VA=(65.0...75.0). км/год., в діях водія ОСОБА_2 також вбачаються невідповідності вимогам п. 12.4 ПДР України.

Згідно даних висновку експерта №211-МК від 12.12.2013 року в момент первинного контакту з автомобілем потерпілий знаходився у вертикальному положенні, в динамічному стані (кроку), був повернутий до автомобіля лівою боковою поверхнею тіла та рухався відносно траєкторії руху автомобіля в напрямку справа на ліво.

Також, згідно даних висновку експерта №2271/2 від 11.11.2013 pоку смерть ОСОБА_7 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком крововтрати. Виявлені тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, і знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автомобіля, що рухався, з пішоходом. В момент первинного контакту потерпілий знаходився у вертикальном або наближеному до нього положенні, в динаміці і був повернутий лівою боковою поверхнею тіла до транспортного засобу. Після первинного контакту об ліву відбулось падіння тіла на автомобіль з подальшим падінням на дорожнє покриття. Смерть ОСОБА_7 настала в результаті травми множинних переломів кісток скелету. Виявлена у потерпілого хронічна ішемічна хвороба серця відношення до настання смерті немає.

Допитані в суді першої інстанції експерти ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, роз'яснили та підтримали свої висновки під присягою.

Перевіривши доводи апеляційних скарг захисників та обвинуваченого щодо зміни показань свідком ОСОБА_8, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки свідок ОСОБА_8, як у суді першої інстанції (згідно звукозапису судового засідання), так і при допиті в апеляційному суді, лише уточнила та роз'яснила надані нею висновки, що за змістом не суперечить даним висновку №211-МК від 12.12.2013 року.

Підстав не брати до уваги зазначені висновки експертиз, які, на думку апелянтів, містять протиріччя у вихідних даних, та не дають відповіді на питання, які впливають на вирішення питання про порушення ОСОБА_2 ПДР України, наявність чи відсутність у його діях складу кримінального правопорушення, судом при вивченні матеріалів справи не встановлено.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів на те, що суд безпідставно відхилив клопотання про проведення комплексної автотехнічної, судово-медичної, транспортно-трасологічної та трасологічної експертизи для з'ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Так, ухвалою від 03.10.2014 року суд залишив без задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 про проведення комплексної експертизи (Т2 а.с. 221), мотивуючи тим, що в матеріалах провадження відсутні висновки експертів, які суперечать один одному, а допитані по справі експерти роз'яснили та підтримали свої висновки під присягою. Колегія суддів погоджується з зазначеним обґрунтуванням, оскільки передбачені ч. 2 ст. 242, ч. 2 ст. 332 КПК України підстави для проведення комплексної експертизи відсутні. На підставі наведеного, аналогічне прохання захисника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, є безпідставним.

Посилання захисників та обвинуваченого в апеляційних скаргах на те, що пішохід ОСОБА_7, будучи похилого віку з вадами серця, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, порушив ПДР України (переходив дорогу в непередбаченому місці), в результаті чого сталося зіткнення, - спростовуються даними висновку експерта № 28/ат від 15.02.2013 року, згідно якого причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору є невідповідності дій водія автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 ПДР України; на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнули наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху.

Не спростовують наведений висновок і дані довідки управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві №10/244аз від 21.05.2014 року, на що посилається захисник ОСОБА_3, оскільки вона носить суто інформативний характер, містить загальні статистичні дані щодо кількості та причин ДТП на даній ділянці дороги, та відношення до конкретного ДТП 06.09.2013 року не має.

Крім того, версія ОСОБА_2 щодо швидкості руху його автомобіля під час ДТП була предметом перевірки судового експерта та знайшла своє відображення та мотивацію у висновку судової автотехнічної експертизи № 28/ат від 15.02.2013 року.

Колегія суддів також вважає необгрунтованими й твердження захисників та обвинуваченого про те, що згідно п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України докази, на яких ґрунтується підозра ОСОБА_2 недопустимі, оскільки всі слідчі дії, які відбувалися за участю ОСОБА_2, були проведені в той час, коли він перебував у статусі свідка. Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві за участю ОСОБА_2 в якості свідка було проведено слідчий експеримент, про що складено протокол від 26.11.2013 року (т 1 а.с. 1-7). Разом з тим, вказана слідча дія була проведена за участю захисника ОСОБА_2 ОСОБА_14

Крім того, 28.03.2014 року слідчим ВР ДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та роз'яснено йому процесуальні права. Постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 від 28.03.2014 року залучено в якості захисників підозрюваного ОСОБА_2 адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вивченням матеріалів справи встановлено, що захисники та підозрюваний ОСОБА_2 заявляли слідчому клопотання, які вирішувались постановами від 01.04.2014 року, 28.04.2014 року, 05.05.2014 року, 10.05.2014 року. Таким чином, ні підозрюваний ОСОБА_2, ні його захисники не були позбавлені можливості реалізовувати надані їм процесуальні права в межах КПК України, чим дотримано передбачений ст. 22 КПК України принцип змагальності сторін.

З огляду на викладене, порушення права на захист ОСОБА_2, а також підстав вважати здобуті по справі докази недопустимими, колегія суддів вивченням матеріалів справи не встановила.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 порушив п. 12.3 ПДР України: маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, не вжив всіх можливих заходів для уникнення зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху, передньою правою частиною свого автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який помер на місці від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_7

Таким чином, винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, даними висновків експертиз, показаннями свідків по справі та іншими доказами, і доводи апелянтів цього не спростовують.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив усі наявні в справі докази з точки зору їх достатності та допустимості, оцінив їх у сукупності, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Як убачається з матеріалів справи, як досудове так і судове слідство по справі проведено з дотриманням норм КПК України в межах чинного законодавства.

Покарання ОСОБА_2 судом призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції інкримінованої статті.

Під час вивчення матеріалів справи також не знайшли свого підтвердження твердження апелянтів про допущення судом порушень вимог закону при вирішенні цивільного позову, який розглянуто судом відповідно до вимог ст.ст. 128, 129 КПК України, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 з наведених у ній підстав, задоволенню не підлягають.

Статтею 127 КПК України встановлюється, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та (або) моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну і відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно ч. 1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Так, потерпілою ОСОБА_5 належним чином документально підтверджено понесені нею витрати на правову допомогу (т 1 а.с. 26-27).

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, серед іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер, обсяг, глибину та тривалість заподіяних потерпілій моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини підсудного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, і оцінив моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вирішив цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 з дотриманням вимог закону та урахуванням страхових виплат, вже проведених ТДВ «Альянс Україна» (т 1 а.с. 28), обґрунтовано ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 104 937 грн. 50 коп., з яких: матеріальні витрати в сумі 14 701, 50 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.; моральна шкода в сумі 86 236 грн. Підстав залучати ТДВ «Альянс Україна» як належного цивільного відповідача по справі, колегія суддів, враховуючи добровільно проведені ТДВ «Альянс Україна» виплати з наданням відповідних розрахунків, колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене, доводи апелянтів про те, що потерпіла ОСОБА_5 отримала страхове відшкодування від ТзДВ «Альянс Україна» та розмір цього відшкодування не оскаржувала, а виходячи з положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України розмір відшкодування має бути зменшеним, оскільки виникненню або збільшенню шкоди сприяла груба необережність потерпілого ОСОБА_7, колегія суддів вважає суб'єктивною оцінкою апелянтами обставин справи. Доказів, які б спростовували вказані висновки суду, в апеляційних скаргах захисниками та обвинуваченим, не наведено.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, для задоволення клопотання апелянтів про повторне дослідження зазначених в апеляційних скаргах обставин, встановлених під час кримінального провадження, оскільки вважає, що обставини кримінального провадження судом першої інстанції досліджені повністю з дотриманням вимог КПК України.

Таким чином, посилання захисників та обвинуваченого в апеляційних скаргах на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, безпідставні.

З урахуванням наведених обставин, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а вирок як законний та обґрунтований необхідно залишити без зміни.

Керуючись ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_____ ____ ____

Сітайло О.М. Фрич Т.В. Юрдига О.С.

Справа № 11-кп/796/229/2015 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції: Татаурова І.М.

Доповідач: Сітайло О.М.