Ухвала суду № 42744014, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/9991/69077/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області від 3 лютого 2012 року ВП № 31029187 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області від 3 грудня 2011 року № Ф248 «Про сплату боргу», від 16 березня 2012 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 128 грн. 88 коп., від 16 березня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35 грн. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати та зобов'язати сплатити йому добові та компенсацію за відрив від звичайних занять.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 4 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування вказаних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області перебуває вимога про сплату боргу № Ф-248, видана 3 грудня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості зі сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1288 грн. 80 коп.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області від 3 лютого 2012 року ВП №31029187 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника ОСОБА_4 виконати вимогу про сплату боргу від 3 грудня 2011 року № 248 в повному обсязі до 9 лютого 2012 року.

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4, у наданий йому строк для добровільного виконання, суму заборгованості не погасив. 16 березня 2012 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області виніс постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 35 грн. 00 коп., та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 128 грн. 88 коп., а 19 березня 2012 року - про відрахування з пенсії боржника 20 % для погашення заборгованості.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того що, відповідач діяв правомірно, в межах компетенції, у спосіб та на підставі Законів України та Конституції України.

Правовідносини, які склались між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно абз. 5 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що постанова відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області від 3 лютого 2012 року ВП № 31029187 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області від 3 грудня 2011 року № Ф248 «Про сплату боргу» відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому обґрунтовано відмовив у її скасуванні. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовлено і у скасуванні постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 35 грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 128 грн. 88 коп., оскільки боржник у встановлений державним виконавцем строк суму заборгованості не погасив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі.

Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 4 травня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк