Рішення № 4274349, 24.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.09 Справа № 15/212

за позовом

дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 2 463 463 грн. 92 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Коваленко Л.М., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №237/10 від 31.12.08;

від відповідача –представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 2 011 661 грн. 29 коп. за договором поставки природного № 06/08-1730-ТЕ-20 від 29.09.08;

- стягнути з відповідача пеню в сумі 236 745 грн. 20 коп.;

- стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 184 813 грн. 03 коп.;

- стягнути з відповідача три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 30 244 грн. 40 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідача відзивом на позовну заяву проти позову заперечив, вказавши, що боргу за поставлений газ у відповідача перед позивачем не існує. Проте, відповідач надав копії платіжних доручень лише на суму 119 000 грн. 00 коп. від 12.05.09 та на суму 48 511 грн. 00 коп. від 23.06.09. Крім того, у відзиві відповідач просить зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 29.09.08 було укладено договір на постачання природного газу №06/08-1730-ТЕ-20, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач мав прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На підставі договору з урахуванням додаткових угод до нього, Постачальник передав Покупцю протягом листопада-грудня 2008 року газ на загальну суму 2 575 770 грн. 29 коп.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (п.4.4 договору). Згідно п. 4.4 договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Покупець виконав свої грошові зобов’язання з простроченням платежу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Розмір боргу за поставлений по договору газ станом на день подачі позовної заяви до суду становив 1 892 661 грн. 29 коп., що вбачається з підписаного обопільно сторонами акту звірення від 30.06.09, де зазначено, що 12.05.09 відповідачем сплачено 119 000 грн. 00 коп. (тобто до подачі позову).

Після подачі позову до суду, а саме 30.06.2009 р. відповідачем було сплачено 48 511 грн. 00 коп.

Так, на день прийняття даного судового рішення розмір боргу за поставлений газ становить 1 844 150 грн. 29 коп. Розмір боргу у зазначеній сумі підтверджується актом звірення приймаючи до уваги те, що послуги по відключенню від газопостачання у сумі 1 054 грн. 12 коп., які зазначені в акті звірення, не є предметом позову (1845204,41-1054,12=1844150,29).

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт поставки газу на загальну суму 2 575 770 грн. 29 коп. та факт наявності заявленого до стягнення боргу в розмірі 1 892 661 грн. 29 коп. на день подачі позову до суду, підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем (що слідує з відзиву на позовну заяву та акту звірення).

Разом з тим, у зв’язку зі сплатою боргу у сумі 48 511 грн. 00 коп. після звернення з позовом до суду, в частині стягнення даної суми провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, відповідач надав належні докази сплати частини заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 119 000 грн. 00 коп. до звернення позивача до суду з позовом, тобто борг на цю суму станом на день подачі позову до суду у відповідача був відсутній. Тому, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 119 000 грн. 00 коп. слід відмовити.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 184 813 грн. 03 коп. Обґрунтований розмір інфляційних нарахувань за період до відстрочення виконання зобов’язання складає 184 218 грн. 03 коп. Тому, підлягає задоволенню вимога по стягненню інфляційних нарахувань у сумі 184 218 грн. 03 коп.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 30 244 грн. 40 коп. підлягають задоволенню частково.

Обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню за вказаний період з урахуванням останньої оплати боргу відповідачем є 29 873 грн. 60 коп.

На підставі п.п. 7.2, 7.10 договору позивачем нараховано пеню в сумі 236 745 грн. 20 коп. Обґрунтований розмір пені складає 233 377 грн. 52 коп.

Тому, вимога по стягненню пені підлягає частковому задоволенню - у сумі 233 377 грн. 52 коп.

Так, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 1 844 150 грн. 29 коп., 3 % річних у сумі 29 873 грн. 60 коп., інфляційні витрати у сумі 184 218 грн. 03 коп. та пеня у сумі 233 377 грн. 52 коп. Щодо вимоги по стягненню боргу у сумі 48 511 грн. 00 коп., то провадження в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмету спору. В решті вимог щодо стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат слід відмовити.

Клопотання відповідача, за яким він просить зменшити суму неустойки (тобто за даним позовом пені) судом відхиляється з наступних підстав.

Слід враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені.

Також, не може бути підставою зменшення розміру пені і проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із матеріалів даної справи з відповідача стягується заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж жовтня-грудня 2007 року та січня-квітня 2008 року.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.

Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру пені.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру пені.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження (в тому числі щодо зменшення штрафних санкцій).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 23 402 грн. 91 коп. державного мита, а також 296 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 36 коп., перераховане платіжним дорученням від 19.06.2009р. № 2256 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки Луганської області, кв. Шахтарський, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35100378, на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: борг у сумі 1 844 150 грн. 29 коп., пеню у сумі 233 377 грн. 52 коп., інфляційні втрати у сумі 184 218 грн. 03 коп., 3% річних у сумі 29 873 грн. 60 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 23 402 грн. 91 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 296 грн. 88 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження щодо вимоги по стягненню боргу у сумі 48 511 грн. 00 коп. припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827 зайво сплачене за платіжним дорученням від 19.06.2009р. № 2256 державне мито у сумі 00 грн. 36 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 27.07.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко