Ухвала суду № 42741719, 28.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/929/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Парапана В.Ф., Панасенкова В.О.

при секретарі - Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Рада опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про усунення перешкод у вихованні дитини, про встановлення часу для зустрічей з дитиною,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкування з дитиною, про усунення перешкод у вихованні дитини, про встановлення часу для зустрічей з дитиною. Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 2004 р. по 2007 р. перебував у шлюбі із ОСОБА_4 У 2007 році шлюб між сторонами було розірвано. Від даного шлюбу у сторін є спільна дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК серія 2-18 ОД № 083831 від 11.01.12р.

За твердженням позивача, його колишня дружина ОСОБА_2 постійно чинить перешкоди у спілкуванні із дитиною та у її вихованні. Вона забороняє позивачу бачитись із сином, відмовляється приймати та передавати подарунки.

В серпні 2012 року, позивач вимушений був звернутись до ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.

27 вересня 2012 року на засіданні ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради було прийнято висновок № 17, згідно якого позивачу встановлений час зустрічей із сином, ОСОБА_4, у суботу та неділю з 11:00 по 14:00, кожного першого та третього тижня календарного місяця.

Однак, не зважаючи на таке рішення ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради позивачу не дають можливості спілкуватись з сином.

На підставі викладеного, позивач просить усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначити час для зустрічі і спілкуванні з дитиною та просить надати йому протягом шістьох місяців з дати набранням рішення законної сили систематичні побачення із сином - ОСОБА_4, кожної суботи та неділі з 11.00 до 14.00 за місцем реєстрації дитини, а після спливу даного строку за його місцем реєстрації. (а.с. 128-129)

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, а також підтвердили обставини заявлених позовних вимог. Позивач пояснив, що відповідачка після припинення подружніх відносин постійно йому чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також взагалі не дає йому можливості побачити дитину. Він бажає приймати участь у вихованні дитини, проводити спільний відпочинок з дитиною. Всі його звернення до відповідачки не дали жодного результату, а навпаки відповідачка будь-яким чином намагається уникнути його зустрічі з дитиною. Після його звернення до органу опіки та піклування ситуація не змінилась, у зв'язку з чим, він вимушений звернутись до суду.

Відповідачка, а також її представник заперечували проти задоволення позову. Так, відповідачка пояснила, що вона дійсно перебувала в шлюбі з позивачем. Однак перед фактичним припиненням шлюбних відносин позивач почав спричиняти їй тілесні пошкодження, а також створив такі умови, що вона з малолітньою дитиною вимушена була його покинути. Після того, відповідач не бажав приймати участь у вихованні дитини, а також не надавав коштів на її утримання. В зв'язку з чим, вона була вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Крім того, позивач мав заборгованість по виплаті аліментів, а також постійно намагається матеріально її знешкодити, звертаючись до суду з позовами про стягнення з неї коштів. Вона також посилається на те, що позивач є хворою людиною та страждає на епілепсію, а тому вона побоюється за дитину. При цьому, дитина не бажає бачитись з батьком, його фактично не знає. Вона з дитиною неодноразово відвідувала дитячого психолога, оскільки дитина відчувала сильні душевні хвилювання з приводу батька.

Представник органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської Ради вважала, що позов є обґрунтований, а також наполягала на підтвердженні висновку органу опіки та піклування.

Рішенням суду позовні вимоги задоволені частково. Встановлено, що ОСОБА_3 має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у неділю з 11.00 до 14.00., кожного першого та третього тижня календарного місяця, у присутності матері ОСОБА_2.

Зобов'язано ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, іпн. № НОМЕР_1) не перешкоджати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн. НОМЕР_2, що проживає за адресою АДРЕСА_2) у відвідуванні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений судом час.

Решту позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 з 2004р. по 2007р. перебував у шлюбі із ОСОБА_2 У 2007 році шлюб між сторонами було розірвано. Від даного шлюбу у сторін є спільна дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 4-5)

Позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК серія 2-18 ОД № 083831 від 11.01.12р. (а.с.6)

В серпні 2012 року позивач звернувся до Ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради з приводу встановлення йому часу спілкування з дитиною. (а.с. 18)

Згідно висновку ради опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-08-1/2947вх від 09.10.2012р., позивачу встановлений час зустрічей із сином, ОСОБА_4, у суботу та неділю з 11:00 по 14:00, кожного першого та третього тижня календарного місяця. (а.с. 24)

В судовому засіданні позивач стверджував, що відповідачка ОСОБА_2 постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні із дитиною та у її вихованні. Вона забороняє позивачу бачитись із сином, відмовляється приймати та передавати подарунки.

Вищевказані факти дійсно знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції позивач пояснив, що відповідачка після припинення подружніх відносин постійно йому чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, а також взагалі не дає йому можливості побачити дитину.

Відповідачка не заперечувала того факту, що забороняє бачити позивачу дитину, вважаючи, що це може негативно вплинути на психіку дитини. Вона також посилається на те, що позивач є хворою людиною та страждає на епілепсію, а тому вона побоюється за дитину. При цьому, дитина не бажає бачитись з батьком, його фактично не знає. Вона з дитиною неодноразово відвідувала дитячого психолога, оскільки дитина відчувала сильні душевні хвилювання з приводу батька.

З пояснень свідків вбачається, що дійсно позивач не має можливості спілкуватись з дитиною, оскільки цьому перешкоджає відповідачка. В той же час, тривалий час сам позивач не приділяв належної уваги дитині, не надав необхідну матеріальну допомогу на її утримання.

Вищевказаний факт, також підтверджується характеристикою „Дошкільного навчального закладу спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови" від 04.09.2012р. № 272, з якої вбачається, що батько дитини - ОСОБА_3 протягом навчання дитини жодного разу не цікався його навчанням, школу не відвідував. (а.с. 62)

Крім того, відповідно до характеристики Одеського навчально-виховного комплексу „Гімназія № 7" від 04.03.2013р., батько ОСОБА_3 протягом навчання дитини жодного разу не цікався його навчанням, школу не відвідував. (а.с. 63)

В судовому засіданні відповідачка посилалась на ту обставину, що позивач має певні розлади здоров'я, що не дозволяють йому тривалий час перебувати з дитиною.

Вищевказані відомості знайшли лише часткове підтвердження.

Так, дійсно згідно виписки з медичної картки ОСОБА_3 вбачається, що він страждав на симптоматичну епілепсію з частими складними парціальними нападами з вторинною генералізацією. Органічне емоційно-лабильний розлад, внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми. (а.с. 78)

В зв'язку з даними обставинами, а також клопотаннями сторін, ухвалою суду від 25 червня 2013р. по справі була призначена комплексна судова психолого-психіатрична експертиза. (а.с. 133-134)

Відповідно до висновків комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 64 від 12.02.2014р., у випробуваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, рівень психічного (інтелектуального) розвитку відповідає середній нормі для його вікової групи. Схильність до фантазування, сугестивність не перевищує діапазон норми для вікової групи випробуваного. Дитина, як і всі діти його віку, схильний приймати думку значущих для нього дорослих. За характером товариський, допитливий. Дослідження міжособистісних (сімейних) стосунків виявляє виражене негативне ставлення до батька. "Я його не знаю, мама каже, що він поганий, коли жив з нами бив маму". До матері відноситься тепло, емоційно прив'язаний до неї. (а.с. 182-186)

Ухвалою суду від 28 квітня 2014р. по справі була призначена амбулаторна судова психіатрична експертиза щодо ОСОБА_3 (а.с. 208-209)

Відповідно до висновків амбулаторної судової психіатричної експертизи № 245 від 21.05.2014р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, хронічними психічними розладами не страждає, органічний емоціональне-лабільний розлад, якого було діагностовано в 2010-2011р., у теперішній час компенсовано, а також не може негативно впливати на можливість та тривалість спілкування та виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 215-218)

На підставі викладеного, суд правильно вважав, що на теперішній час, хвороба позивача не може негативно впливати на можливість та тривалість спілкування та виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується експертним висновком.

Судом також був врахований висновок дитячого психологу ОСОБА_5 Так, у висновку він відзначив, що дитина у діалозі щодо батька реагує нестійко, проявляється напруженість, нервозність, непосидючість, стає неспокійним. При цьому у дитини починає тремтіти голос, порушується артикуляція, з'являється задишка, мимовільна жестикуляція. (а.с. 50)

Вищевказаний висновок суду підтвердив в судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_5, який був допитаний судом в якості свідка. В судовому засіданні він пояснив, що неодноразово займався психологічною корекцією ОСОБА_4, оскільки дитина має певні негативні асоціації з батьком.

Суд обґрунтовано вважав, що вищевказані факти можливо лише врахувати під час встановлення часу та тривалості спілкування батька з дитиною.

Судом також правильно було встановлено, що під час спільного проживання з дитиною, позивач займався її доглядом, гуляв з дитиною, спільно відпочивав, що підтверджується наданими фотографіями (а.с. 84-86, 222-234)

Спірні правовідносини регулюють наступні норми законодавства.

Статтею 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. При цьому, п. 3 цієї статті встановлено, що батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною 2 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому, ч. 3 цієї ж статті встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Згідно ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В судовому засіданні правильно було встановлено, що позивач має самостійний дохід, та не зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, не страждає на психічні захворювання, а також своєю аморальною поведінкою не може зашкодити розвиткові дитини, оскільки відповідачка не довела суду протилежного.

При ухваленні рішення суд врахував той факт, що дитина багато років не спілкувалась з батьком, а тому необхідно встановити такий порядок систематичних побачень, який буде максимально сприятливим для відновлення взаємовідносин між батьком та сином.

Суд також обґрунтовано вважав, що заперечення відповідачки щодо позовних вимог носять фактично суб'єктивний характер та пов'язані з особистою неприязню її до позивача, особливостями припинення шлюбних відносин. Саме вищевказана обставина сприяла тому, що відповідачка намагались уникнути можливості спілкування батька з дитиною.

В той же час, суд врахував той факт, що позивач лише через декілька років після припинення шлюбних відносин звернувся до органу опіки та піклування, а також до суду з відповідними вимогами.

При ухваленні рішення суд також врахував думку малолітнього ОСОБА_4, який був допитаний в судовому засіданні без присутності батьків. Так, він пояснив, що батька він не знає, з ним не спілкується. Зі слів матері знає, що він її бив, а також погано до нього відносився. Суд критично поставився до пояснень малолітнього ОСОБА_4, оскільки його пояснення обумовлені його схильністю приймати думку матері, що підтверджується висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 64 від 12.02.2014р.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд правильно вважав, що систематичні побачення з батьком будуть сприяти нормальному розвитку дитини, можливості подолання негативних асоціацій з батьком, на що посилався дитячий психолог ОСОБА_5, а також експерти які проводили експертизу.

На підставі вищенаведеного, суд обґрунтовано вважав, що необхідно встановити наступний порядок систематичних побачень батька з сином, а саме - ОСОБА_3 має право на побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у неділю з 11.00 до 14.00., кожного першого та третього тижня календарного місяця, у присутності матері ОСОБА_2 Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, іпн. № НОМЕР_1) не перешкоджати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн. НОМЕР_2, що проживає за адресою АДРЕСА_2) у відвідуванні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 у визначений судом час.

При цьому, суд не обмежував місце проведення зустрічей батька з дитиною, оскільки такі зустрічі можуть відбуватись як за місцем реєстрації сторін, а також у будь-якому іншому місці (дитячі розважальні центри, майданчики, парки тощо), проте їх місце повинна визначати мати дитини, оскільки суд вважав необхідним її присутність під час зустрічі батька із сином.

Суд правильно вважав, що вищевказаний порядок буде максимально сприяти інтересам сторін, а також не буде суперечить інтересам дитини.

Крім того, суд правильно стягнув з відповідачки судовий збір, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

В.О.Панасенков