Рішення № 4274099, 27.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа№ 25/158

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон” (с.Музичі Києво-Святошинського району)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Проект-Інвест-2” (м.Львів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 222 897,42 грн.

Суддя :

В.М. Пазичев

При секретарі :

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Пішко О.М.-представник, довіреність від 05.01.2009 року

від відповідача :

Макар М.М.-директор ТзОВ “Проект Інвест-2”, рішення №1 від 14.09.2006 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон” (с.Музичі Києво-Святошинського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проект-Інвест-2” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 222 897,42 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.06.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.06.2009 року. Ухвалою від 18.06.2009 року розгляд справи відкладно до 20.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 20.07.2009 року розгляд справи відкладено до 27.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2009 року, про відкладення від 18.06.2009 року, від 20.07.2009 року не виконав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.07.2009 року за вх.№15070 позивач надав пояснення щодо нарахування пені та курсової різниці.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.06.2009 року, про відкладення від 18.06.2009 року, від 20.07.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, в якому позовні вимоги частково визнає, явку повноважного представника не забезпечив.

16.07.2009 року за вх.№14462 відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

16.07.2009 року за вх.№14461 відповідач подав заяву про врегулювання даного спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 27.07.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 180 966,96 грн.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.07.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На виконання умов договору поставки №160/08/40 від 07.04.2008 року та додатків №1/Н від 07.04.2008 року, №2/Н від 27.05.2008 року, Мале приватне підприємство Фірма “Ерідон” (надалі –позивач) поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Проект Інвест –2” отримало товар на загальну суму 140 280,00 грн.

Остаточний термін оплати товару встановлювався таким чином: згідно п.2.1 додатку №1/Н від 07.04.2008 року до договору поставки №160/08/40 від 07.04.2008 року до 10.05.2008 року; згідно п.2.1 додатку №2/Н від 27.05.2008 року до договору поставки №160/08/40 від 07.04.2008 року до 10.11.2008 року.

У визначений строк, за твердженням позивача, відповідач лише частково розрахувався за товар, сплативши 20 000,00 грн.

Отже, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 120 280,00 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач прострочив виконання грошового зобов”язання, у зв”язку з чим, згідно п.2.2 додатків №1/Н від 07.04.2008 року та №2/Н від 27.05.2008 року до договору поставки №160/08/40 від 07.04.2008 року позивачем нараховано 20% річних в розмірі 19 078,01 грн.

Згідно п.7.1.1 договору поставки №160/08/40 від 07.04.2008 року, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день просрочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до п.7.8 даного договору, стягнення штрафних санкцій не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов”язання. З врахуванням вищезазначеного, за підрахунком позивача, розмір пені складає 22 852,45 грн.

Відповідно до п.2.3 договору поставки, відповідач, на думку позивача, повинен сплатити суму основного боргу з врахуванням зміни курсу гривні до її грошового еквіваленту в іноземній валюті – середнього значенння суми курсів дол.США та ЄВРО до гривні. За підрахунком позивача, курсова різниця складає 48 900,40 грн., тобто сума боргу, з врахуванням зміни курсу іноземної валюти, становить 169 180,40 грн.

Крім того, позивач наполягає на сплаті відповідачем суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 132 066,56 грн.

В судовому засіданні 27.07.2009 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги частково, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 180 966,96 грн.

Крім того, в судовому засіданні суду 27.07.2009 року суду представлено акт звірки взаєморозрахунків від 18.06.2009 року на суму 120 280,00 грн., підписаний та погоджений обома сторонами.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до розрахунку, складає 22 893,61 грн..

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що наявні обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 20%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 18 314,88 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, представив в судовому засіданні відзив, в якому визнає позовні вимоги частково, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 180 966,96 грн, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач в судовому засіданні 27.07.2009 року визнав позовні вимоги частково, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 180 966,96 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон” (с.Музичі Києво-Святошинського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проект-Інвест-2” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 206 573,29 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №776 від 26.05.2009 року на суму 2 228,98 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №777 від 26.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Проект-Інвест-2” (вул.Костомарова,20/1 м.Львів, 79005, р/р 260083010072 в Філії ТОВ “АК “Актив-Банк” у м.Львові, МФО 385521, код ЄДРПОУ 34605641) на користь Малого приватного підприємства Фірма “Ерідон” (08125, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с.Музичі, вул.Леніна,16/82, рахунок 26009012714230 в філії ВАТ “Укрексімбанк” м.Київ, МФО 380333, код ЄДРПОУ 19420704) –206 573 (двісті шість тисяч п”ятсот сімдесят три) грн. 29 коп. –боргу, 2 065 (дві тисячі шістдесят п”ять) грн. 73 коп. –сплаченого державного мита та 289 (двісті вісімдесят дев”ять) грн. 37 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.