Рішення № 4274075, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/180

07.07.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Білгород –Дністровський

комбінат хлібопродуктів»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвін Буд»

Про витребування майна

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Дев’ятка О.Г.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Білгород – Дністровський комбінат хлібопродуктів»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Альвін Буд" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2-а, код 34047371) передати відкритому акціонерному товариству "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. М.Бірюзова, 16, код 00952120) 488,307 тон пшениці шостого класу та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Альвін-Буд" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2-а, код 34047371) на користь відкритого акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" збитки у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. порушено провадження у справі.

Разом з позовною заявою (додано до позову) до суду позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову, а саме накласти арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, 1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Альвін-Буд»та накласти арешт на грошові кошти в розмірі 479 180,01 грн., що знаходяться на рахунку 260081175, МФО 302623 код 302623 філія ВАТ «Кредитпромбанк», м. Вінниця, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Альвін-Буд».

Ухвалою від 09.06.09р. заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд задовольнив частково та наклав арешт на грошові кошти в розмірі 454 125 (чотириста п’ятдесят чотири тисячі сто двадцять п’ять) грн. 51 коп., що знаходяться на рахунку 260081175, МФО 302623 код 302623 в ВАТ «Кредитпромбанк», м. Вінниця, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Альвін-Буд»(м. Київ, вул. Тверська, 2-а; код ЄДРПОУ 34047371), та на інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвін-Буд»(м. Київ, вул. Тверська, 2-а; код ЄДРПОУ 34047371), виявлених державним виконавцем при виконанні ухвали.

В іншій частині вимоги заяви суд залишив без розгляду, та зазначив, що в разі відсутності грошових коштів на рахунках, та неможливості виконати забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в розмірі вартісного еквіваленту предмету спору по справі, позивач не позбавлений права заявити нове клопотання про накладення арешту на майно відповідача.

16.06.09р. позивачем через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про зміну заходу забезпечення позову.

Заяву позивача від 16.06.09р. про зміну заходу забезпечення позову судом було розглянуто в судовому засіданні, та ухвалою від 18.06.09р. суд задовольнив заяву та змінив вид заходу забезпечення позову.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року ” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році ” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

За згодою представника позивача у судовому засіданні 07.07.2009р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009р. між ВАТ «Білгород-дністровський комбінат хлібопродуктів»(Позивач) та ТОВ «Альвін Буд»(Відповідач) було укладено договір зберігання зерна шостого класу №1/03/20/94.

Згідно зазначеного договору Позивач передав, а Відповідач прийняв 2000 тон пшениці шостого класу, в підтвердження чого ТОВ «Білгород-дністровський комбінат хлібопродуктів»було надано Складську квитанцію на зерно № 219 від 23.03.2009р. на бланку АІ №044211.

Зазначена операція передбачена ст. 37 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», де зазначено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Пізніше, Позивач, маючи намір забрати зерно, повідомив про це Відповідача, внаслідок чого було складено план заказу на поставку вагонів Південно-Західною залізницею №141 від 25.03.2009р., який був також погоджено з боку Відповідача.

Згідно зазначеного плану, Відповідач повинен був відгрузити 12 вагонів зерна шостого класу. Але 29.03.2009р. Відповідач відгрузив лише 4 вагони пшениці шостого класу, загальною масою 271300 кг.

Інші 8 вагонів пшениці Відповідач Позивачу не поставив (в тому числі і станом на день винесення рішення); в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідач до суду не з’являвся, та не скористався своїм правом надати відзив на позов.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Керуючись п. 3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно ст. 32 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився.

Зі змісту ст. 949 ЦК України, вбачається, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов’язання Відповідача передати Позивачу 488,307 тон пшениці шостого класу, є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача збитки у розмірі 20 000 грн.

Судом встановлено, що згідно заказу на поставку вагонів Південно-Західною залізницею №141 від 25.03.2009р., який був також погоджено з боку Відповідача, Позивач сплатив 30 000 грн. за 12 вагонів, тобто 2500 грн. за один вагон.

Проте, Відповідач, в порушення умов Договору від 20.03.2009р. №1/03/20/94 відгрузив лише 4 вагона, (4 * 2500 грн. = 10 000 грн.).

Внаслідок таких дій з боку Відповідача, Позивач не виконав в повному об'ємі заказ на поставку вагонів Південно-Західною залізницею №141 від 25.03.2009р. у зв'язку з чим Південно-Західна залізниця законно списала 20 000 грн., тому, що у правовідносинах між залізницею та Позивачем зобов'язання не були виконані по вині Позивача.

Згідно п. 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Керуючись ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків у розмірі 20 000 грн. є нормативно та документально обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвін Буд" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2-а; код 34047371) передати Відкритому акціонерному товариству "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. М.Бірюзова, 16; код 00952120) 488,307 тон пшениці шостого класу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвін Буд" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2-а; код 34047371) на користь Відкритого акціонерного товариства "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. М.Бірюзова, 16; код 00952120) 20 000 грн. (двадцять тисяч грн.) збитків, 285 грн. (двісті вісімдесят п’ять грн.) держмита та 312,50 грн. (триста дванадцять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути, на підставі даного рішення, Відкритому акціонерному товариству "Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. М.Бірюзова, 16; код 00952120) 4 457 грн. (чотири тисячі чотириста п’ятдесят сім грн.) надлишково сплаченого державного мита з Державного бюджету України. Оригінал квитанції №47 від 28.05.09р. залишається в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –09.07.2009р.