Рішення № 42740438, 10.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/1847/14-ц 10.02.2015 10.02.2015 10.02.2015

Провадження №22-ц/784/176/15

Справа № 22-ц/784/176/15 Головуючий першої інстанції: Кологрива Т.М.

Категорія: 58 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Шолох З.Л.

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Романенко Ю.О.,

за участю представника позивачки ОСОБА_2, представника третьої особи Сазонова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (далі - ПАТ Банк «ТРАСТ»), третя особа: відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції Миколаївської області, про виключення з акту опису та арешту майна та звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про виключення з акту опису та арешту майна та звільнення майна з-під арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 березня 2010 року відділом ДВС Арбузинського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-4634, виданого 18 травня 2010 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ Банк «ТРАСТ» боргу у розмірі 3 737 174грн. 95коп. В ході проведення виконавчих дій були складені акти опису та арешту майна, відповідно до яких був накладений арешт на земельну ділянку площею 0,0476 га, розташовану в АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_3 легковий автомобіль ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1, легковий автомобіль DAEWOO, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску; житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1; легковий автомобіль VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, 2000 року випуску; причіп легковий-В державний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску; легковий автомобіль ЗАЗ 11021, державний номер НОМЕР_5, 1992 року випуску; приміщення магазину-пекарні, складські та господарські приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Як вказала позивачка, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2013 року за нею було визнано право власності на 1/2 частину вищевказаного майна, окрім земельних ділянок.

Посилаючись на те, що внаслідок накладення державним виконавцем арешту, у тому числі, на частку її майна, вона не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, просила виключити з опису та звільнити вищевказане належне їй майно з-під арешту

Ухвалою суду до участі у справі в якості відповідача залучено ПАТ Банк «Траст», який є правонаступником ВАТ Банк «ТРАСТ».

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Виключено з актів опису і арешту майна від 26 липня 2010 року та звільнено з-під арешту ? частину наступного майна: квартири АДРЕСА_3; легкового автомобіля комбі-В ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1; легкового автомобіля Комбі- В DAEWOO, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску; житлового будинку № 4, розташованого по АДРЕСА_1; легкового автомобіля Універсал В VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, 2000 року випуску; причепу легкового-В державний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску; легкового автомобіля комбі-В ЗАЗ 11021, державний номер НОМЕР_5, 1992 року випуску; приміщення магазину-пекарні, складських та господарських приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ПАТ Банк «ТРАСТ», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і третьої особи, , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 18 травня 2010 року Печерським районним судом м. Києва на підставі рішення цього ж суду від 17 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду м.Києва від 13 квітня 2010 року був виданий виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ТОВ «Дісент груп» на користь ВАТ Банк «ТРАСТ заборгованості за кредитним договором в розмірі 468 688 доларів США 20 центів, судовий збір у розмірі 1700грн. та 30 грн. витрат на сплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 36-42, 146).

30 червня 2010 року ВДВС Арбузинського райуправління юстиції Миколаївської області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_5. В ході проведення виконавчих дій 26 липня 2010 року державним виконавцем були складені акти опису та арешту майна, відповідно до яких був накладений арешт на земельну ділянку площею 0,0476 га, розташовану в АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_3 легковий автомобіль ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1, легковий автомобіль DAEWOO, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску; житловий будинок АДРЕСА_1; земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1; легковий автомобіль VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, 2000 року випуску; причіп легковий-В державний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску; легковий автомобіль ЗАЗ 11021, державний номер НОМЕР_5, 1992 року випуску; приміщення магазину-пекарні, складські та господарські приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6-17).

10 лютого 2014 року матеріали зазначеного виконавчого провадження були прийняті до виконання державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (а.с. 18, 19).

З пояснень державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Миколаївській області Сазонова Д.К. в суді апеляційної інстанції вбачається, що до теперішнього часу рішення суду не виконано.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2013 року за ОСОБА_4 як дружиною ОСОБА_5 в порядку поділу майна подружжя було визнано право власності на 1/2 частину вищевказаного майна, окрім земельних ділянок (а.с. 20-21). 28 серпня 2014 року право власності ОСОБА_4 на визнані за нею даним рішенням суду частки у нерухомому майні було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 33-35).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно зі статтею 73 СК України за зобов'язанням одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. На майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, стягнення може бути накладено лише в тому разі, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержано за договором, використовується на її потреби.

Зі змісту рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року вбачається, що кредитна заборгованість була стягнута з ОСОБА_5 як поручителя. Виходячи з суті договору поруки, який є способом забезпечення кредитних зобов'язань інших осіб, угоду укладено в інтересах банку та позичальника ОСОБА_6.

Отже, судом вірно встановлено, що не можна вважати укладений ОСОБА_5 договір поруки таким, що укладений в інтересах сім'ї, а тому дійшов вірного висновку, що у даному випадку стягнення може бути накладено лише на особисте майно боржника або на виділену йому частку у майні, яка належить подружжю на праві спільної власності.

Докази неподільності спірного нерухомого майна у матеріалах справи відсутні.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення вимог ОСОБА_4 про зняття на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешту, накладеного 26 липня 2010 року державним виконавцем Арбузинського ВДВС, на належну їй на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_3, ? частину житлового будинку АДРЕСА_1; ? частину приміщення магазину-пекарні, складськіх та господарськіх приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права та встановленим обставинам справи, а тому в цій частині не вбачається підстав для його скасування.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновок суду про наявність підстав для зняття арешту з належної позивачці на праві власності частини нерухомого майна.

Посилання апеляційної скарги на пропуск ОСОБА_4 строку позовної давності також є необґрунтованими.

Так, згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В п. 4-3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.08.1976р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що перебіг строку позовної давності на вимоги про виключення майна з опису починається з дня, коли заінтересована особа дізналась або повинна була дізнатись про опис належного їй майна.

Зі змісту актів опису та арешту майна 26 липня 2010 року вбачається, що позивачка при їх складанні не була присутня. Доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_4 про те, що про накладення арешту їй стало відомо тільки при реєстрації за нею права власності на нерухоме майно, відповідачем не було надано.

За такого, враховуючи положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, викладені доводи апелянта є недоведеними.

Разом з тим, висновок суду про наявність правових підстав для зняття арешту з належних позивачці на праві власності ? частини легкового автомобіля комбі-В ВАЗ 21093, ? частини легкового автомобіля Комбі- В DAEWOO, ? частини легкового автомобіля Універсал В VOLKSWAGEN, ? частини причепу легкового-В і ? частини легкового автомобіля комбі-В ЗАЗ 11021 - є помилковим, оскільки пов'язаний з неправильним застосування норм матеріального права.

Так, у ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183 ЦК України).

Отже, вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Згідно роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.08.1976р. «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами та доповненнями) ухвалення рішень про виключення з опису певної частини неподільної речі є помилковим. В тих випадках, коли предметом позову є частка в спільній сумісній власності на неподільну річ, на яку звертається конфіскація або стягнення на користь організації, суд з урахуванням конкретних обставин може виключити річ з акта опису і стягнути з позивача в доход держави чи на користь організації грошову компенсацію за частку, що припадає боржнику, або залишити річ в опису, зобов'язавши відповідну державну податкову інспекцію або організацію виплатити позивачу відповідну частину її вартості (п. 7 Постанови).

Таких вимог позивачкою не було заявлено.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Отже, відповідно до викладених вимог закону, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно їх змінювати.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст.16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Таким чином, вимоги позивачки про виключення з актів опису та зняття арешту з ? частини транспортних засобів, які є неподільними речами, задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення в частині виключення з актів опису і арешту майна від 26 липня 2010 року та звільнення з-під арешту ? частини легкового автомобіля комбі-В ВАЗ 21093, ? частини легкового автомобіля Комбі- В DAEWOO, ? частини легкового автомобіля Універсал В VOLKSWAGEN, ? частини причепу легкового-В і ? частини легкового автомобіля комбі-В ЗАЗ 11021 - підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат у випадку часткового задоволення позовних вимог, встановленого ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк «ТРАСТ» підлягає відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 76грн. 13коп.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» задовольнити частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 листопада 2014 року в частині виключення з актів опису і арешту майна від 26 липня 2010 року та звільнення з-під арешту ? частини легкового автомобіля комбі-В ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1; ? частини легкового автомобіля Комбі- В DAEWOO, державний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску; ? частини легкового автомобіля Універсал В VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_3, 2000 року випуску; ? частини причепу легкового-В державний номер НОМЕР_4, 2008 року випуску; ? частини легкового автомобіля комбі-В ЗАЗ 11021, державний номер НОМЕР_5, 1992 року випуску - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні даних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 76грн. 13коп. (сімдесят шість гривень тринадцять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: