Ухвала суду № 42740195, 09.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 130/3693/14-ц Провадження № 22-ц/772/585/2015Головуючий в суді першої інстанції Шепель К. А. Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "09" лютого 2015 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів: Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

При секретарі: Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за скаргою приватного підприємства «Адіс» на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про арешт коштів боржника від 28 листопада 2014 року,

за апеляційною скаргою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року, -

встановила:

У грудні 2014 року ПП «Адіс» звернулося в суд із скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 про арешт коштів боржника від 28 листопада 2014 року. Посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року заборонено діяльність АЗС ПП "Адіс", що розташована по вул. Київській, 55, в м. Жмеринка, і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї, а також зазначена необхідність вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм.

28 листопада 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про арешт коштів боржника ПП «Адіс» в рамках виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН.

Скаржник зазначає, що головним державним виконавцем в резолютивній частині постанови зазначено, що арешт накладається на підставі рішення суду, хоча рішення суду, по якому відкрито виконавче провадження, не містило обов'язків майнового характеру, які б давали державному виконавцю право накласти арешт на кошти боржника. В рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року відсутня будь-яка вказівка, яка б зобов'язувала ПП «Адіс» проводити демонтажні роботи. Локальний кошторис по проведенню демонтажних робіт не було погоджено з ПП «Адіс», кошторис не підписаний і ніким не затверджений. Дії державного виконавця спрямовані на оплату послуг по демонтажу та перенесенню підземних ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів, є ніщо інше, як витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що входить до витрат виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому КМУ. Про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС. Тому підприємство вважає, що незаконність даної постанови призвело до порушення їхніх прав, у зв'язку з чим є неправомірною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року скаргу ПП «Адіс» задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову головного держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управляння юстиції ОСОБА_2 про арешт коштів боржника від 28 листопада 2014 року про накладення арешту на кошти ПП «Адіс», що містяться на рахунку №26007126123 в АТ «Райффайзен Банк Аваль». Зобов'язано головного держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управляння юстиції ОСОБА_2 винести постанову про зняття арешту з рахунку №26007126123 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у межах суми 43176 грн. та направити її до АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання (а.с.34, 35).

В апеляційній скарзі скаржник у справі головний держаний виконавець відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управляння юстиції ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 23 грудня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ПП «Адіс». Посилається на те, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.312 ч.1 п.3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно ст.303 п.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.124 Конституції України право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року заборонено діяльність АЗС ПП "Адіс", що розташована по вул. Київській, 55, в м. Жмеринка, і яка створює загрозу життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї, а також зазначено про вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім'ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм.

Відповідно до локального кошторису ПП «Дуумвірат» вартість демонтажних робіт становить 43176 грн. (а.с.7-8). Зокрема, в ці роботи входить перевезення бензоємностей 40 км, демонтажі фланців, відводів, клапанів; погрузка, перевезення та розгрузка металоконструкцій до 40 км. В цьому кошторисі відсутні відомості про його затвердження, штампи, печатки та будь-які підписи.

Головним державним виконавцем у суді першої інстанції було роз'яснено, що з підприємством, яке розробляло локальний кошторис, офіційної угоди не укладено, тому цей кошторис має рекомендаційний характер.

Тому місцевий суд, враховуючи вимоги ст.58, 59 ЦПК України, не брав до уваги даний кошторис як доказ, оскільки він, з огляду на його вище встановлену невідповідність, не стосується предмета доказування і одержаний з порушенням порядку, встановленого законом із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Також місцевим судом було встановлено, що начальник відділу ДВС звертався до Головного управління юстиції у Вінницькій області з проханням внести зміни до кошторису Головного управління на 2014 рік по загальному фонду в сумі 43 176 грн., а також до стягувача з проханням авансувати роботи по виконанню судового рішення, однак отримав відмову від Головного управління та мовчання від стягувача.

Відповідно до постанови головного державного виконавця ВДВС Жмеринського МРУЮ ОСОБА_2 від 28 листопада 2014 р. було накладено арешт на кошти боржника ПП «Адіс» в рамках виконання виконавчого листа №2-539/11/0205 від 30 вересня 2011 року в частині вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до ДБН

Також судом першої інстанції не було прийнято до уваги посилання головного державного виконавця на ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу правомірності своїх дій по накладенню арешту на рахунки ПП «Адіс», оскільки ця стаття стосується порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а рішення суду не містить вимог, які б зобов'язували або надавали право державному виконавцю звертати стягнення на майно, в тому числі і на кошти, боржника. Рішення суду носить зобов'язальний характер і зобов'язує вчинити певні дії, а саме:«вжити невідкладних заходів щодо усунення загрози життю, здоров'ю, майну ОСОБА_3 та його сім`ї шляхом демонтажу та перенесення ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів відповідно до Державних будівельних норм».

Встановлено, що виконавче провадження в даний час проводиться і не закінчене, про що свідчить і оскаржувана постанова від 28 листопада 2014 року про арешт коштів боржника, тому судом не було прийнято до уваги посилання представника боржника на реальне виконання судового рішення як на одну з підстав неправомірності вказаної постанови.

На думку місцевого суду, при виконанні рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2011 року головний державний виконавець в першу чергу повинна була керуватись главою 7 Закону України «Про виконавче провадження», в якій йдеться про виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема, ст.75, яка регламентує загальні умови виконання таких рішень.

Таким чином, суд першої інстанції приймаючи до уваги установлену судом невідповідність вимогам закону оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти боржника при виконанні судового рішення зобов`язального характеру, прийшов до висновку про підставність скарги та неправомірність оскаржуваної постанови.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції у даній справі, оскільки встановлено, що даний висновок суду є недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.383, 384 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 року роз`яснено, що учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

Так, відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Таким чином, завданням Державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Зі змісту частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з тим, зі змісту ч.1 ст.386 ЦПК України вбачається, що участь у розгляді скарги іншої сторони виконавчого провадження (стягувача, якщо скарга подається боржником, і навпаки) не передбачена.

Однак, колегія суддів, враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства та забезпечення права на судовий захист всіх сторін виконавчого провадження, так як рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки, вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду скарги боржника у виконавчому провадженні ПП «Адіс», оскільки судом не було залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3, який є стягувачем у виконавчому провадженні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду є незаконною, оскільки суд порушив порядок, встановлений для розгляду скарги на дії державного виконавця, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, 304, 307, 312-317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний