Рішення № 42739985, 09.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/18600/14-ц Провадження № 22-ц/772/437/2015Головуючий в суді першої інстанції Воробйов В. В.Категорія 49 Доповідач Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 09 лютого 2015 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Посилається на те, що 05 лютого 1997 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у відділі ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, а/з №201.

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Зазначає, що подружнє життя у них не склалося через те, що з відповідачем вони зовсім різні люди, з різними поглядами на життя, в тому числі і на сімейне, важко знаходять спільну мову. Між ними часто виникають непорозуміння, в сім`ї відсутня злагода та гармонія, втрачено почуття любові один до одного. Фактично їхній шлюб існує формально, так як нормальні сімейні відносини з ОСОБА_3 вони не підтримують. Тому він прийшов до твердого висновку про неможливість збереження їхнього шлюбу. На примирення він не згоден.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2014 року частково задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі з наданням строку на примирення з позивачем, а провадження у справі зупинено до 17.12.2014 року (а.с.24).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року відновлено провадження у справі (а.с.29).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 05 лютого 1997 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького управління юстиції Вінницької області, актовий запис №201. Судові витрати залишено за позивачем (а.с.34).

В апеляційній скарзі відповідач у справі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Зазначила, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанціїскаржник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. Додатково ОСОБА_3 суду пояснила, що рішення суду першої інстанції ухвалено у її відсутність, а тому не було враховано те, що рішення про розірвання шлюбу суперечить інтересам їх 3-х неповнолітніх дітей, а також ст.. 110 СК України, оскільки станом на час ухвалення рішення 18.12.2014 року вона перебувала на обстеженні у зв'язку з вагітністю.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції встановив та виходив з того, з пояснень сторін вбачається те, що сімейне життя у них не склалося через різні погляди на уклад подружнього життя, щодо виховання дітей та сімейних обов'язків. Між сторонами часто виникають непорозуміння та сварки, які негативно впливають на психологічний стан дітей. Шлюб сторін має формальний характер, оскільки сторони тривалий час з 17 серпня 2014 року проживають окремо та не пов'язані спільним побутом. Таким чином суд дійшов висновку про те, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечить інтересам позивача та дітей сторін.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції..

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно частин 1, 2 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Згідно положення ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 2 статі 114 СК України визначено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 16.12.2014 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи призначеної на 18.12.2014 року на іншу дату у зв'язку з її хворобою, що підтверджується випискою з медичної карти (а.с.26-27).

Однак суд першої інстанції не взяв до уваги дану заяву, розглянув справу та ухвалив рішення у справі 18.12.2014 року у її відсутність, тобто без належного з'ясування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного її вирішення..

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 надала суду довідку жіночої консультації про те, що 13.01.2015 року вона оглянута гінекологом та встановлено діагноз: вагітність 5-6 тижнів…

Відповідно до вимог частини 2 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що вагітність дружини позивача є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Відповідно до ч.1 п.п.1,2,3,4 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанціїне достатньо сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, оскільки розглянувши справу у відсутності відповідача, неповно з'ясував вищевикладені обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не витребував у сторін у справі та належним чином не дослідив докази, що мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, с. 110 СК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підпис. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний