Рішення № 4273958, 20.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/405

20.07.09

За позовом Фірми „Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл”

про стягнення 7 820,96 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Климович І.О. (дов. від 14.05.2009)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору постачання № М-09/10/08 від 09.10.2008 у розмірі 7 820,96 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2009 порушено провадження у справі №50/405 та призначено її до розгляду на 24.06.2009.

В судове засідання 24.06.2009 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 24.06.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи був відкладений на 20.07.2009.

В судове засідання 20.07.2009 прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2009 повторно не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Відповідач письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2008 між Фірмою „Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір постачання № М-09/10/08 (далі –договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору постачальник зобов’язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити його вартість. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.2.).

Згідно п. 3.1. товар, що поставляється повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України.

Відповідно до розділу 5, загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару за договором (п.5.1.). Ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно діючого законодавства (п.5.2.).

Згідно п.5.3. ціна на товар та номенклатура визначаються на підставі погодженої сторонами специфікації та може бути змінена винятково за попереднім погодженням з покупцем не менше ніж за 5 (п’ять) робочих днів до зміни.

Відповідно до п.5.5. покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 6 733,86 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № ХК-0006416 від 22.10.2008 на суму 643,26 грн.;

- № ХК-0006438 від 23.10.2008 на суму 369,60 грн.;

- № ХК-0006448 від 23.10.2008 на суму 483,30 грн.;

- № ХК-0006450 від 23.10.2008 на суму 777,90 грн.;

- № ХК-0006524 від 24.10.2008 на суму 938,16 грн.;

- № ХК-0006553 від 28.10.2008 на суму 505,32 грн.;

- № ХК-0006554 від 28.10.2008 на суму 248,40 грн.;

- № ХК-0006607 від 30.10.2008 на суму 1 090,32 грн.;

- № ХК-0006716 від 05.11.2008 на суму 512,82 грн.;

- № ХК-0006717 від 05.11.2008 на суму 225,00 грн.;

- № ХК-0006795 від 06.11.2008 на суму 939,78 грн.

Вищевказані видаткові накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 345,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду основна заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 6 388,58 грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6 388,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором постачання № М-09/10/08 від 09.10.2008 в сумі 6 388,58 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 771,00 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Згідно ст. 6.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог п. 6.2 договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 771,00 грн.

Також, за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 96,32 грн. та витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 565,06 грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 96,32 грн. та інфляційних збитків в сумі 565,06 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, в зв’язку з простроченням оплати поставлених позивачем товарів у відповідача виникла заборгованість у розмірі 7 820,96 грн. за поставлені товари відповідно до договору постачання № М-09/10/08 від 09.10.2008.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання № М-09/10/08 від 09.10.2008 в сумі 7 820,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МД Рітейл” (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Турівська, буд. 29, код ЄДРПОУ 34482413) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фірми „Люстдорф” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (22700, Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Коцюбинського, буд. 1; код ЄДРПОУ 23063575) основний борг в сумі 6 388 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 58 коп., пеню в розмірі 771 (сімсот сімдесят одну) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 96 (дев’яносто шість) грн. 32 коп.; індекс інфляції в розмірі 565 (п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 30.07.2009