Рішення № 42737941, 29.01.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3482/14-ц

Провадження №2/463/147/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Фурман Л.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_2, який у встановленому законом порядку неодноразово уточнював, та в кінцевому, просить ухвалити рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.11.2008 року, видане Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 2078, в частині включення до даного свідоцтва ? частини ? частини будинку АДРЕСА_1 яка входить до обов'язкової частки у спадщині; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.11.2008 року, видане Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за № 2075, в частині включення до даного свідоцтва ? частини ? частини будинку АДРЕСА_1 яка входить до обов'язкової частки у спадщині та визнати за ним право власності як на обов'язкову частку у спадщині на ? частину ? частини будинку АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла його дружина - ОСОБА_7, якій на час смерті на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.1968р. належала 1/4 частина будинку АДРЕСА_1 Звернувшись у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, нотаріус йому повідомив, що на таке майно дружина склала заповіт, яким заповіла його відповідачам, одночасно поклавши на них обов'язок надати йому право проживання та користування цією частиною будинку. Також, нотаріус йому роз'яснила, що він, як непрацездатний вдівець, незважаючи на наявність заповіту, має право на обов'язкову частку у спадщині, яка становить 1/2 частки від всієї спадкової маси. 11.02.2010р. ним було отримано свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади, сума яких становить 12 133,87 грн. За отриманням свідоцтва про право на частку в будинку він не звертався, однак, отримавши в травні 2014р. довідку ЛКП «№ 507» про місце проживання, довідався, що частка будинку, яка входила до складу спадкового майна, повністю успадкована відповідачами, яким 19.11.2008р. видано оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою, остання фактично відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в будинку, посилаючись на те, що сума вкладу, яка отримана ним в порядку спадкування, перевищує розмір обов'язкової частки на спадщину. Вважає, що такі обставини не відповідають дійсності. Фактично, вартість спадкової маси, яка складається з частки в квартирі в декілька разів перевищує суму грошових вкладів, яка отримана ним в порядку спадкування, і посилання нотаріуса на протилежне є безпідставним. Крім того, оскільки грошові кошти по вкладах дружини, були набуті нею в період шлюбу, вони вважаються спільною сумісною власністю, внаслідок чого успадкував він лише половину цих коштів в розмірі 6 066,93 грн., а інша половина, як учаснику спільної сумісної власності подружжя, належала йому за законом та не могла бути успадкована. Виходячи з того, що успадкована ним спадкова маса в розмірі 6 066,93 грн. є очевидно меншою від обов'язкової половини спадкового майна, на яке він має право, просить визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані відповідачам 19.11.2008р., визнавши за ним право власності на обов'язкову частку в спадщині, яка становить 1/2 частки від 1/4 частин будинку АДРЕСА_1 Оскільки про видачу відповідачам свідоцтв про право на спадщину за заповітом довідався лише в травні 2014р., вважає, що строк позовної давності ним не пропущено. Лист нотаріуса від 28.08.2008р., в якому містилось роз'яснення про відсутність у нього права на успадкування вищезазначеної частини будинку ним не отримувався. Попередньо, заповіт дружини мав намір оскаржити, однак після того як довідався про належність йому обов'язкової частки, прийняв рішення не звертатись до суду, будучи впевненим, що частину будинку він успадкує.

В судовому засіданні представник позивача згідно договору про надання правової допомоги від 30.06.2014р. - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, крім вищенаведеного, додатково пояснив, що при визначенні вартості всієї спадкової маси, половина якої в обов'язковому порядку належить позивачу, слід було виходити з дійсної вартості майна. У витягу з реєстру прав власності вказано лише інвентарну вартість частки будинку, і такий її розмір нотаріус не міг брати до уваги при визначенні вартості майна. Також наголосив, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки про видачу відповідачам свідоцтв про право на спадщину за заповітом позивач довідався лише 01.07.2014р., отримавши відповідь нотаріуса на відповідний запит. Підтвердив, що попередній лист від 28.08.2008р. позивачем не отримувався. На основі наведеного позов просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, яка одночасно є представником відповідача ОСОБА_6 і діє від його імені на підставі належної довіреності від 26.08.2014р., та її представник згідно довіреності від 20.09.2014р. ОСОБА_3 в судовому засіданні проти обґрунтованості позову заперечили. Зазначили, що сума вкладів, які знаходились на рахунках спадкодавця і які перейшли позивачу в порядку спадкування обов'язкової частки перевищує половину вартості всієї спадкової маси, і тому, право на спадкування частки в будинку у позивача відсутнє. В такому випадку, оформлення права власності на частку в квартирі в цілому лише за відповідачами є правомірним, і спадкові права позивача не є порушеними, що виключає можливість задоволення позовних вимог, про що і просять суд ухвалити рішення.

Крім того, додатково вказали, що позовні вимоги заявлені позивачем по спливу загального трьохрічного строку позовної давності. У 2008р. йому було повідомлено про всі деталі заповіту, в тому числі й про належну йому обов'язкову частку і надано відповідні роз'яснення. Заявою до нотаріуса від 12.05.2008р. про прийняття спадщини, він засвідчив, що не претендує на частку в спільному майні подружжя, та погоджується, що таке майно є особистою власністю спадкодавця. Також, заявою до нотаріуса від 11.09.2008р. позивач просив не видавати відповідачам свідоцтво про право на спадщину, оскільки мав намір оскаржити заповіт в судовому порядку. До суду відповідного позову в цей період часу подано не було, і таким чином, позивач, принаймні двічі міг захистити свої спадкові права. Як наслідок, він був обізнаний про обставини справи ще до отримання листа 01.07.2014р., проте до суду звернувся по спливу трьохрічного строку, наслідком чого є відмова в задоволенні позову, що також просять врахувати під час ухвалення рішення.

Представник третьої особи згідно належної довіреності від 05.01.2015р. нотаріус 4 ЛДНК Фурман Л.А., яка видала оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проти обґрунтованості позову також заперечила, з мотивів, які є аналогічні мотивам заперечення сторони відповідачів. Проведення розрахунку вартості частки в будинку на підставі витягу з реєстру права власності, де така вартість встановлена на рівні 11 275 грн. є правомірним, оскільки лише такий документ на офіційному рівні підтверджує вартість спадкової маси. Тому, в задоволенні позову також просить відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 479, заведеної після смерті ОСОБА_7, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В судовому засіданні встановлено, що 19.02.2007р. ОСОБА_7 складено заповіт, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.10), а оригінал - в матеріалах спадкової справи (а.с.7 спадкової справи) згідно з яким, спадкодавець в рівних частках заповіла своє майно, яке складається з частини будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 своїм племінникам - відповідачам у справі, поклавши на них обов'язок забезпечити право пожиттєвого безоплатного проживання та користування цією частиною будинку позивачем.

Шлюб між позивачем та ОСОБА_7, згідно копії свідоцтва про одруження (а.с.8), укладено 12.07.1975р.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть (а.с.9), ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі заяви відповідачів про прийняття спадщини від 06.05.2008р. (а.с.2 спадкової справи), по спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, 19.11.2008р. нотаріусам видано кожному відповідачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.44, 45 спадкової справи). Спадщина, на яку видано ці свідоцтва, для кожного з відповідачів складається з 1/2 частин від 1/4 частки в будинку АДРЕСА_1

За правилами ч. 1 ст. 1241 малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Визначення поняття непрацездатні громадяни наведено в ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою, це особи, які досягли встановленого законом віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

З копії пенсійного посвідчення позивача (а.с.11) вбачається, що таке видано 17.12.2003р., пенсія призначена з 01.07.2003р., а відтак, на момент відкриття спадщини після смерті дружини, позивач, відповідно до закону вважається особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1241 ЦК України, до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

ВСУ в п. 19 Постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» надав роз'яснення, відповідно до яких, при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

На підставі заяви позивача про прийняття спадщини (а.с.11 спадкової справи), останньому видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.02.2010р. (а.с.22), відповідно до якого, спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з грошових вкладів з відповідними відсотками, які належали спадкодавцю та розміщуються у відділенні Ощадного банку. Згідно довідки Державного ощадного банку від 29.05.2008р. (а.с.14 спадкової справи), загальна сума грошових коштів, які знаходились на рахунках спадкодавця і які успадковані позивачем становить 12 133,87 грн.

Поряд з цим, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, оригінал якого знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с.20 спадкової справи), вартість 1/4 частки майна, яка підлягає спадкуванню, становить 11 275 грн.

Загальна вартість спадкової маси, з врахуванням суми грошових вкладів становить 23 408,87 грн., і відповідно, половина від цієї сумі, а саме 11 704,44 грн. буде обов'язковою часткою, на яку позивач має право згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

З огляду на те, що успадковані позивачем грошові кошти перевищують половину вартості спадкової маси, нотаріус правомірно видав відповідачам оспорюванні свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Вартість майна, яка була охоплена заповітом, в сукупності з іншим спадковим майном не перевищує половини вартості усієї спадкової маси, а тому, правових підстав для визнання оскаржуваних свідоцтв недійсними немає, оскільки відсутнє порушення права позивача на обов'язкову частку у спадщині.

Покликання сторони позивача на те, що при визначенні вартості спадкового майна нотаріус повинен був враховувати дійсну вартість будинку, а вартість майна, зазначена у витягу є лише інвентарною вартістю будівельних матеріалів, судом до уваги не береться.

Відповідно до п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, яка діяла на момент вчинення оскаржуваних дій та видачу свідоцтв, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. п. 5.8, 5.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 в редакції від 19 травня 2005 року витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно містить: реєстраційний номер нерухомого майна; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; підстави виникнення чи припинення права власності; відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності; опис нерухомого майна (розміри земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літеровка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розмір житлової та нежитлової площі; процент зношеності тощо); вартість (вартість будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації); особливі позначки реєстратора (дані, у разі їх наявності, про самовільно збудовані, прибудовані чи реконструйовані об'єкти, про накладення арешту, про перебування майна у податковій заставі тощо); термін чинності; дату видачі витягу з Реєстру прав; прізвище, ім'я, по батькові реєстратора; підпис начальника БТІ або уповноваженої ним особи; підпис реєстратора.

Саме формулювання приписів Тимчасового положення свідчить, що мова йде про вартість будівель та споруд, а не будівельних матеріалів. Крім того, така вартість визначається не на момент здійснення будівництва, а на момент формування витягу, де також враховується відсоток фізичного зносу, який у спірному будинку становить 72 % (а.с.20 зв. спадкової справи) та діючої індексації.

Як передбачено нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

В силу того, що саме витяг з реєстру прав власності є документом, який необхідно для видачі свідоцтва про право на спадщину, і в такому документі повинна міститись інформація про вартість майна, яка включає в себе відсоток фізичного зносу та діючу індексацію, що по суті є знеціненням грошової одиниці України, покликання сторони позивача на неможливість врахування інформації з цього витягу під час визначення загальної вартості спадкової маси є безпідставним.

Також не може бути врахована позиція позивача про те, що із усієї суми успадкованих ним грошових коштів, лише половина вважається спадковим майном, а інша половина, належить йому на праві спільної сумісної власності як одному з подружжя.

В заяві про прийняття спадщини за законом, позивач підтвердив, що не претендує на частку в спільному майні подружжя, вважаючи таке особистою власністю спадкодавця.

Визнання позивачем такої обставини виключає можливість вважати, що успадковане ним майно мало статус спільної сумісної власності.

Таким чином, суд приходить до переконання про правомірність дій нотаріуса нормам матеріального права при видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину, відсутність у зв'язку з цим порушень прав позивача на обов'язкову частку у спадщині, і як наслідок, відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім цього, слід звернути увагу, що позивач, вважаючи свої спадкові права порушеними, невірно обрав спосіб їх захисту такий як визнання права власності, оскільки у випадку, коли розмір успадкованої частки є меншим від розміру обов'язкової частки, а інше майно успадковане іншими спадкоємцями, захист спадкових прав може відбутись виключно у спосіб перерозподілу спадщини, який передбачено ст. 1280 ЦК України, що випливає з роз'яснень, наведених в п. 7 Інформаційного листа ВССУ від 16.05.2013р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1241, 1301 ЦК України

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.11.2008 року, виданого Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2078, в частині включення до даного свідоцтва ? частини ? частини будинку АДРЕСА_1 яка входить до обов'язкової частки у спадщині; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.11.2008 року, виданого Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 2075, в частині включення до даного свідоцтва ? частини ? частини будинку АДРЕСА_1 яка входить до обов'язкової частки у спадщині; визнання за позивачем права власності як на обов'язкову частку у спадщині на ? частину ? частини будинку АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.