Ухвала суду № 42737612, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8787/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомленння-рішення відповідача від 11 червня 2014 року № 0000594102 та № 0000604102.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити.

В судовому засіданні, колегією суддів задоволено клопотання представника відповідача про процесуальне правонаступництво та замінено відповідача на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 30 травня 2014 року складено акт № 578/28-10-41-20/30019801 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати до бюджету: 1/9 авансового внеску з податку на прибуток філією «Агрогаз» позивача за лютий 2013 року; 1/12 авансового внеску з податку на прибуток: УМГ «Прикарпаттрансгаз» позивача за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ «Львівтрансгаз» позивача за жовтень 2013 року, лютий 2014 року, УМГ «Донбастрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Київтрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Харківтрансгаз» позивача за лютий 2014 року, УМГ «Черкаситрансгаз» позивача за лютий 2014 року, філією «Агрогаз» позивача за березень 2013 року - лютий 2014 року, відповідно до висновків якого, позивачем порушено граничний строк сплати сум грошових зобов'язань, а саме авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.

На підставі акту перевірки, 11 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000594102, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 3852654,76 грн.; № 0000604102, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % - 0,22 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем доведено несвоєчасність сплати авансових внесків позивачем з податку на прибуток за місцезнаходженням структурних підрозділів, а отже, підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - відсутні.

Вказаний висновок ґрунтується на наступних обставинах та нормах чинного податкового законодавства України.

Так, відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п.п. 36.1-36.3, п. 36.5 ст. 36, п. 38.1, п. 38.3 ст. 38, п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56, абзаців 4, 9, 10 п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», та суб'єкти індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені п. 15 підрозділу 10 цього розділу, авансові внески у 2013 році не сплачують, а податкові зобов'язання визначають на підставі податкової декларації за підсумками першого кварталу, першого півріччя, трьох кварталів та за 2013 рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як зазначено в Узагальнюючій податковій консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 21 грудня 2012 року № 1171, авансові внески, які сплачуються у січні та лютому 2013 року, є узгодженими сумами податкових зобов'язань. Нарахування авансових внесків за січень та лютий 2013 року у картках особових рахунків платників податку здійснюється в автоматизованому режимі. При розрахунку узгодженої суми грошових зобов'язань у цілях сплати авансових внесків з податку на прибуток надміру сплачені суми такого податку не враховуються. При цьому, надміру сплачені суми податку на прибуток можуть бути повернені відповідно до ст. 43 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у своєму складі має 18 філій, за які, за їх місцезнаходженням, у 2013-2014 роках консолідовано сплачує податок на прибуток.

Відповідачем від районних державних податкових інспекцій, на обліку яких перебувають структурні підрозділи позивача, отримано інформацію та картки особових рахунків за 2013-2014 роки з платежів «авансові внески з податку на прибуток», а саме щодо встановленого факту порушення строків перерахування узгоджених податкових зобов'язань до бюджету авансового внеску 1/12 з податку на прибуток згідно «Розрахунок податкових зобов'язань, щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» за 2012 рік, що сплачується за місцезнаходженням відокремлених підрозділів протягом березня 2013 - лютого 2014 років та авансового внеску 1/9 з податку на прибуток згідно «Розрахунок податкових зобов'язань, щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» за III квартали 2012 року, що сплачується за місцезнаходженням філії «Агрогаз» позивача протягом лютого 2013 року.

Крім того, відповідачем на адресу позивача направлявся лист від 16 квітня 2014 року № 8289/10/28-10-41-2-15, у відповідь на який позивач листом від 21 травня 2014 року № 4135/9 направив відповідні платіжні доручення, якими підтверджується факт погашення податкового боргу у розмірі 38526547,61 грн.

Також, такими платіжними дорученнями підтверджується несвоєчасність сплати авансових внесків з податку на прибуток за місцезнаходженням структурних підрозділів позивача.

Тобто, позивачем порушено правила сплати податку на прибуток, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст.126 ПК України, а саме: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з цим, щодо тверджень представника позивача про наявну переплату за сплату податку на прибуток, судова колегія відзначає, що переплата може бути використана для подальших розрахунків за податковими зобов'язаннями позивача та не звільняє його від сплати консолідованого податку за місцем реєстрації відокремлених підрозділів.

Крім того, Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року № 882/1188, не передбачено порядку такого перезарахування коштів.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи. Тобто, фінансова штрафна санкція за порушення порядку сплати податку застосовується до позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 17 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.