Рішення № 42735383, 11.02.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року м. Мукачево Справа №303/237/15-ц

2/303/498/15

Номер рядка стат.звіту-26

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

при секретарі Прокоп Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

про стягнення депозитного вкладу,

За участю:

позивача - ОСОБА_1 ;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу «Марафон лояльності _Подвійний дохід ЕПС» №833357/2014 від 14 серпня 2014 року (далі -Договір) в сумі 18624,00 грн. (в т.ч.: 16500,00 грн. - сума вкладу, 2120,40 грн. - відсотки).

Як на підставу для задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що в процесі цивільно - правової реалізації укладеного між сторонами договору банківського вкладу, відповідач не виконав своїх зобов'язань зі сплати відсотків за користування коштами, та на йому вимогу не повернув і саму суму вкладу, в зв'язку з чим банківська установа має нести обов'язок з погашення вищевказаної суми заборгованості.

Позивач, прийнявши участь у судовому розгляді справи, позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, додатково вказавши на те, що відповідач умови договору не виконує, не виплатив йому нараховані по Вкладу відсотки. Його неодноразові усні та письмові звернення до відповідача, з проханням повернути належний йому вклад та нараховані відсотки, залишилися без задоволення.

Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідач повторно в судове засідання свого уповноваженого представника в суд не направив, заперечень проти позову не надав, тому, за згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

14 серпня 2014 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі-Вкладник) був укладений Договір банківського вкладу "«Марафон лояльності _Подвійний дохід ЕПС» №833357/2014 (надалі - Договір, а.с. 4), відповідно до якого Вкладник розмістив в Банку строковий вклад на умовах депозитного продукту "Марафон лояльності _Подвійний дохід ЕПС" у національній валюті строком на 13 місяців, з дня укладення Договору, з виплатою процентів щомісячно (п.п. 1.1). Сума початкового вкладу - 16500 грн. (п.п.1.2 Договору).

Відповідно до умов Договору (п.п. 1.5., 1.7.) стандартна ставка за вкладом становить 25 процентів річних та діє з першого по третій місяць дії Вкладу. З четвертого по тринадцятий місяць дії Вкладу стандартна ставка за Вкладом становить 10 процентів річних.

Для обліку даного вкладу, 14 серпня 2014 року банк відкрив на ім'я вкладника вкладний рахунок на вимогу «Для виплат» НОМЕР_2, за вказаним договором вкладник передав банку 16500 грн. (Додатковий договір по Договору банківського вкладу 5).

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить з того, що згідно зі ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до частини першої ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.2007 по справі «Воловік проти України» (п. 67) зазначив, що поняття «власність», яке передбачене першою частиною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно (наприклад заборгованість), можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia ), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, та рішення "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, № 301-B, ст. 84, п. 59).

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Частинами першою, другою та четвертою ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент ( частини друга - третя ст. 1060 Цивільного кодексу України,.

У відповідності до ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» до категорії неплатоспроможних».

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 № 123 було розпочато процедуру виведення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової з 21.11.2014 по 20.02.2015 адміністрації.

Процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним законодавчим актом, а саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст.46 цього Закону.

Зокрема, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст. 1).

Згідно з частиною першою, п. 3 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Зокрема, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав.

Як свідчать подані по справі доказові матеріали зобов'язання за Договором відповідачем, на момент судового розгляду справи, не виконано.

Зокрема, ні на вимогу позивача (а.с. 19), ні в добровільному порядку, відповідачем не було виплачено вкладнику відсотки за користування його коштами.

Вказане свідчить про порушення банківською установою умов Договору щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, що в контексті з вищевказаними положеннями ст. 1 протоколу №1 Конвенції, ст. 41 Конституції України, частини другої ст. 1060 Цивільного кодексу України, п. 3 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є правовою підставою для стягнення з відповідача, крім нарахованих відсотків у сумі 1067,41 грн. за період з 15.08.2014 по 20.11.2014 (включно) також і суми вкладу у розмірі 16500,00 грн.

Часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення відсотків за користування вкладом, пов'язано із законодавчими обмеженнями, регламентованими п. 5 частини п'ятої ст. 36, п. 4 частини другої ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідності з якими не проводиться нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами у випадку призначення тимчасової адміністрації та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення відсотків на вклад після запровадження тимчасової адміністрації Банку та призначення Уповноваженої особи Фонду з 21.11.2014 задоволенню не підлягають.

В свою чергу, розмір задоволеної судом частини позовних вимог по відсотках визначений із урахуванням частини п'ятої ст. 1061 Цивільного кодексу України та п. 1.5 Договору (16500х25%х90/360=1031,25; 16500х10%х8/365=36,16;1031,25+36,16=1067,41).

Частково задовольняючи позов, суд виходить з того, що запровадження тимчасової адміністрації Банку та призначення Уповноваженої особи Фонду жодним чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування, виходячи із наведених норм ЦК України та умов договору банківського вкладу, незважаючи на те, що строку дії Договору на момент винесення даного судового рішення не закінчився.

Вказаний висновок суду у повній мірі узгоджується з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, яка міститься в ухвалі від 16.07.2014 по справі №6-13275св14.

Судові витрати по справі у сумі 243,60 грн. (судовий збір) підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частини третьої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 8, 10, 11, 14, 57-60, 88, 169, 212-215, 223, 224-228, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ-119, вул. Дегтярівська, 27 Т, код 19017842) на користь ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 17567,41 грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім гривень 41 коп.) (в т.ч. 16500 грн. - сума вкладу, 1067,41 грн. - відсотки) за Договором банківського вкладу «Марафон лояльності _Подвійний дохід ЕПС» №833357/2014 від 14 серпня 2014 року.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (04119, м. Київ-119, вул. Дегтярівська, 27 Т, код 19017842) в дохід держави суму 243,60 грн. (двісті сорок гривень 60 копійок) судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (для позивача).

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.02.2015.