Рішення № 42729009, 11.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8902/14-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В.Провадження № 22-ц/780/176/15 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 1 11.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права як забудовника на 1/2 частину житлового будинку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати її право як співзабудовника на 1/2 частину спільно побудованого нею у шлюбі із ОСОБА_1, але не прийнятого в експлуатацію двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 424,9 кв.м і житловою 183,3 кв.м. та виділити їй 1/2 частину будинку в натурі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.12.2003 року по 20.05.2011 року.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішеннями Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області №211.31-21 та №211.32-21-IV від 28.10.2004 року відповідачу була надана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку земельна ділянка площею 0,11 га в АДРЕСА_1.

На протязі часу з 10.05.2005 року по 04.08. 2008 року на вказаній земельній ділянці ними спільно було побудовано житловий будинок загальною площею 424,9 кв.м. та житловою площею 183,3 кв.м., про що свідчить рішення виконкому Щасливської сільської ради № 49 від 27 лютого 2007 року «Про оформлення права власності на житловий будинок», технічний паспорт на будинок, виготовлений 04.08.2008року БТІ Бориспільського району Київської області, недооформлений Акт прийняття будинку до експлуатації від 22.10.2008 року, висновок №1541/12-43 будівельно-технічної експертизи від 04.07.2012 року Київського НДІСЕ про завершення будівництвом цього будинку.

Позивачка ОСОБА_2 зазначає, що відповідач відмовляється дооформлювати приймання в експлуатацію будинку та зареєструвати право власності на нього, щоб уникнути поділу як спільно-сумісного майна подружжя, чим тривалий час порушує право позивача на такий поділ.

Оскільки незавершений будівництвом будинок не може бути об'єктом права власності, тому позивачка обрала спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання за нею право на 1/2 частину будинку як співзабудовника.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 10.10.2014 року було відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 як співзабудовником право на 1/2 частину збудованого нею у шлюбі із ОСОБА_1, але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 424,9 кв. м. та житловою 183,3кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що в рішенні суду не наведено посилання на норму права, яка б передбачала на підставі положень Сімейного кодексу України визнання особи співзабудовником. Вважає також безпідставним посилання суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-56цс12, оскільки вона не стосується виникнення у особи права як співзабудовника на новостворені об'єкти незавершеного будівництва. Всупереч нормам матеріального права, суд фактично провів поділ нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване у визначеному законом порядку. З урахуванням зазначеного, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.12.2003 року по 20.05.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим 03.12.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 травня 2011 року, яке набрало законної сили 20.05.2011 року, шлюб між сторонами було розірвано. (а.с.7,9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 28 жовтня 2004 року №211.32-21-IV відповідачу ОСОБА_1 була надана у приватну власність земельна ділянка для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1, площею 0,11 га (а.с.11).

З наданих позивачем документів також встановлено, що в період шлюбу на вказаній земельні ділянці сторонами був побудований житловий будинок загальною площею 424,9 кв.м і житловою 183,3 кв.м., що підтверджується рішенням виконкому Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області №49 від 27 лютого 2007 року «Про оформлення права власності на житловий будинок», Будівельним паспортом на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1, Актом прийняття до експлуатації завершеного будівництвом житлового будинку і господарчих будівель індивідуального забудовника від 22 жовтня 2008 року, технічним паспортом на будинок, виготовленим 04.08.2008року Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації Київської області (а.с.12,13-19,26-32).

Будинок не прийнятий до експлуатації і не здійснена його державна реєстрація.

Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що, оскільки відповідач ОСОБА_1, не вживає відповідних заходів до введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності на цей будинок у встановленому порядку, а позивач ОСОБА_2 позбавлена можливості самостійно здійснити вказані дії, слід визнати за позивачем як співзабудовником право на 1/2 частину збудованого нею у шлюбі із ОСОБА_1, але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 424,9 кв. м. та житловою 183,3кв. м., що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя позивача та відповідача. При цьому, суд послався на положення ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 70 СК України та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-56цс12.

Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Оскільки будівництво спірного будинку розпочато за час шлюбу, то такий будинок може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України .

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 9 Постнови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Чинним законодавством не передбачено такий порядок поділу спільного сумісного майна подружжя, як визнання права співзабудовника на частину спільно збудованого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачка ОСОБА_2 обрала неправильний шлях захисту свого порушеного права, який не передбачено нормами матеріального права, що регулюють правовідносини щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, неправильно пославшись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.06.2012 року по справі № 6-56цс12, яка роз'яснила право суду визнавати незавершений будівництвом будинок об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та не містила положень щодо можливості визнання права подружжя як співзабудовника на частину майна.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права як забудовника на 1/2 частину житлового будинку - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: