Ухвала суду № 42726752, 05.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 року

справа № 808/1413/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Інженерно-консультаційний центр „С.В.А.-Консалтинг” на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 808/1413/14 за позовом приватного підприємства „Інженерно-консультаційний центр „С.В.А.-Консалтинг” до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Інженерно-консультаційний центр „С.В.А.-консалтинг” (далі за текстом – ПП „Інженерно-консультаційний центр „С.В.А.-консалтинг”) звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі за текстом – УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків за №118 від 14.08.2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення №118 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 48628,66 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали матеріали планової перевірки, викладені в акті перевірки №118 від 25.09.2009 р.

В пункті 3 розділу ІІІ акту перевірки, №118 від 25.09.2009 р., Пенсійний фонд дійшов висновку про порушення позивачем п.2 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та п.5.1ст.5 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/86633, а саме заниження суми страхових внесків складає 38136,31 грн., у тому числі з квітня 2005 року по серпень 2009 року заниження страхових внесків складає 37486,31 грн. (у т.ч. заниження внесків за ставкою 32,3%-33,2% на 37515,11 грн. та завищення внесків за ставкою 2% на 28,80 грн.).

У зв’язку з виявленими порушеннями відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу №3586 від 25.09.2009 р., якою позивача зобов’язано сплатити заборгованість в розмірі 37486,31 грн. та вимогу №3739 від 06.01.2010 р. - 28,80 грн.

На підставі акта перевірки №118 від 25.09.2009 р. Пенсійним фондом прийнято рішення №1859 від 13.10.2009 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким за порушення п.3 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивачу донараховано 37515,11 грн. та на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 48628,66 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення пенсійного органу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №8503/05 від 06.11.2009 р. скаргу директора ПП „Інженерно-консультаційний центр С.В.А. – консалтинг” задоволено частково, рішення УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про застосування фінансової санкції за донарахування страхових внесків від 13.10.2009 №1859 скасовано та зобов’язано УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя вирішити питання щодо застосування фінансових санкцій до ПП „Інженерно-консультаційний центр С.В.А. – консалтинг” після закінчення процедури оскарження акту від 25.09.2009 №118, вимоги про сплату боргу від 25.09.2009 №Ю-3586 відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням цього рішення.

Судом встановлено, що позивачем в судовому порядку оскаржувались вимоги Пенсійного фонду №3586 від 25.09.2009 року та №3739 від 06.01.2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 року у справі №2а-419/10/0870, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року, у задоволенні позовних вимог ПП „Інженерно-консультаційний центр С.В.А. – консалтинг” до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування вимог про сплату боргу відмовлено.

Враховуючи наведене, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 р. по справі №2а-419/10/0870 набрала законної сили 11.04.2012 року.

Таким чином, акт перевірки від 25.09.2009 №118 та вимоги Пенсійного фонду №3586 від 25.09.2009 р. та №3739 від 06.01.2010 р. узгодились з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Судом встановлено, що ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року у справі №2а-419/10/0870 УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано 12.08.2013 року. Після отримання зазначеної ухвали суду відповідачем, на виконання вимог чинного законодавства та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №8503/05 від 06.11.2009 року, прийнято рішення №118 від 14.08.2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття пенсійним органом рішення №118 від 14.08.2013 року, після отримання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 року у справі №2а-419/10/0870, якою узгоджено акт перевірки від 25.09.2009 №118 та вимоги Пенсійного фонду №3586 від 25.09.2009 року та №3739 від 06.01.2010 року.

Щодо суми заборгованості (фінансових санкцій), визначеної в рішенні №118 від 14.08.2013 року.

Згідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судовими рішеннями у справі №2а-419/10/0870, встановлено правомірність прийняття Пенсійним фондом вимоги №3586 від 25.09.2009 року та №3739 від 06.01.2010 року, якими позивача зобов’язано сплатити заборгованість в розмірі 37486,31 грн. та 28,80 грн. відповідно. Крім того, вказаними судовими рішеннями під час судового розгляду встановлено, що на момент перевірки позивачем було занижено суми страхових внесків на загальну суму 38136,31 грн., у тому числі з квітня 2005 року по серпень 2009 року на суму 37486,31 грн., тобто порушення, що стало підставою для застосування санкцій за рішенням №118 від 14.08.2013 року.

У відповідності до ч.3 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі-Інструкція), затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року. Згідно п.9.3 Інструкції фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев’ятої статті 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах: за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Згідно довідки №7127/02 від 25.04.2014 р., судом встановлено, що згідно з актом документальної перевірки від 25.09.2009 № 118 станом на 25.09.2009 ПП „Інженерно - консультаційний центр „С.В.А.- консалтинг” на обліку в окремих реєстрах від сплати 42% (частини коштів) від єдиного податку перебувала загально сума 20767,32 грн., з якої у 2004 році зараховано 1937,80 грн., а сума 18829,52 грн. була зарахована у серпні 2013 року, після узгодження акту документальної перевірки, яким донараховано страхові внески з квітня 2005 по серпень 2009 у сумі 37486,31 грн. (у т.ч. заниження внесків за ставкою 32,3% на 37515,11 грн. та завищення внесків за ставкою 2% на 28,80 грн.), відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 по справі № 2а-418/10/0870 та постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2010 у справі № 2а-419/10/0870. У вказаній довідці зазначено, що станом на 01.01.2011 борг позивача складав 34733,28 грн., а станом на 14.08.2013 р. - 15903,76 грн.

Таким чином, у зв’язку з встановленням при перевірці факту заниження сум страхових внесків на загальну суму 37486,31 грн. (у тому числі заниження внесків за ставкою 32,3%-33,2% на 37515,11 грн. та завищення внесків за ставкою 2% на 28,80 грн.) Пенсійним фондом було накладено штраф в розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Щодо правомірності нарахування Пенсійним фондом штрафу в розмірі 5 відсотків, яка виникла до 01.01.2011 року.

При проведенні перевірки в 2009 році Пенсійним фондом встановлено, що позивачем не нараховувались страхові внески за період з квітня 2005 по серпень 2009 за ставкою 32,3%-33,2% на суму 37515,11 грн.

01.01.2011 року набрав чинності Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Абзацом 5 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Абзацом 6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України в постанові у справі 21-71а13 від 26.03.2013 р., зазначив, що пунктом 4 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом № 2464-VIнаведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень зазначеного Закону). Водночас відповідно до абзацу п’ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за 2004 рік та квітень-грудень 2005 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абзацу п’ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність прийняття оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №118 від 14.08.2013 р.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства „Інженерно-консультаційний центр „С.В.А.-Консалтинг” – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у справі № 808/1413/14 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров