Ухвала суду № 42726750, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 804/6926/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі №804/6926/14 за позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю за січень - березень 2014р. у сумі 188718,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю за січень - березень 2014р. у сумі 188718,72 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014р. позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача орендної плати за землю за березень 2014р. та в цій частині у задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована відсутністю податкової вимоги на заборгованість березня 2014р..

Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно зі ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем було подано до позивача декларацію з плати за землю за 2014р. з визначеними самостійно нарахованими щомісячними зобов'язаннями - 62906,24грн.

Такі суми є самостійно узгодженими зобов'язаннями.

З тих підстав, що Відповідач самостійно не сплачує задекларовані зобов'язання, стало підставною звернення до суду.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що в разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. В разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про не надсилання позивачем податкової вимоги на суму боргу за березень 2014р. , оскільки матеріалами справи підтверджено, що податкова вимога сформована 04.01.2013р. №10, а доказів сплати відповідачем податкового боргу з орендної плати за землю якої останнім не надано, тобто податковий борг не був погашений в повному обсязі, що вбачається з облікової картки платника податків (ар.с. 18-21).

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача не сплаченого податкового боргу за узгодженими сумами грошових зобов'язань та про правомірність стягнення цієї суми з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року у справі №804/6926/14 за позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за землю за січень - березень 2014р. у сумі 188718,72 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак