Ухвала суду № 42726205, 16.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 876/6806/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

13.05.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 95630,24 грн. та пені у сумі 266,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем у 2013 році не було дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами місця.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а фактично середньооблікова чисельність інвалідів на даному підприємстві становила 3 особи. Оскільки відповідач норматив не виконав, тому зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції передбачені ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю згідно з п.1 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Переліку №299 не можуть бути допущені до управління транспортними засобами, що здійснюють пасажирські перевезення та підпадають під категорію «Д», особи, що мають захворювання і вади, а саме - інваліди.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.19 вищезгаданого Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Крім того, в ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого ч.1 цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Термін сплати санкції встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників ЛК АТП №1 у 2013 році складала 172 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає - 7 особи, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві - 3 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 23907,56 грн.(а.с.6).

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII (далі-Закон № 2694-XII) підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Як було встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності ЛК АТП №1 відповідно до ліцензії АД №038665, виданої ГДІ на автомобільному транспорті 25.05.2012р. є послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом. При цьому, специфіка роботи ЛК АТП №1 у сфері перевезень не дозволяє використовувати працю інвалідів на посаді водіїв категорії «Д», оскільки зазначена професія відноситься до категорії робіт із шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці.

Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України «Про транспорт» від 11 листопада 1994 року № 232/94-ВР, працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров'я бути здатними якісно виконувати свої обов'язки.

Згідно ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, кожний громадянин, що досяг встановленого цим Законом віку і не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається Міністерством охорони здоров'я України. Його ж наказом від 24 грудня 1999 року № 299 і затверджено такий Перелік.

Відповідно до Переліку № 299, не можуть бути допущені до управління транспортними засобами, що здійснюють пасажирські перевезення та підпадають під категорію «Д», особи, що мають захворювання і вади, а саме - інваліди.

Враховуючи вищенаведене, можна зазначити, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві пов'язані з важкими та/або небезпечними умовами праці, на яких заборонена праця інвалідів, працевлаштування інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тому, встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів, необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону праці». Таким чином, позивачем безпідставно застосовані до ЛК АТП №1 адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 95630,24 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки аналіз фактичних обставин справи дає підстави стверджувати те, що відповідачем здійснено передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів згідно з нормативом та заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являється суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі №2а-813/3489/14- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І. Запотічний