Ухвала суду № 42725547, 12.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5099/14

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

12 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Александрової К.В.,

представника відповідача - Шевчук В.О., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сенді Парк» звернулось до суду з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган зазначив, що позивач прострочив граничний термін поставки товарів за імпортним контрактом, а також зазначив, що припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог за контрактами, укладеними позивачем та його контрагентом, є неможливим, так як вимоги згідно цих імпортованих контрактів є неоднорідними.

Представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Представник відповідача зазначив про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками податкового органу проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Сенді Парк" з питань своєчасності проведення розрахунків по імпортному контракту № 2013015 від 04.11.2013 року з фірмою "OU SKYPARK" за період з 04.11.2013 року по 15.05.2014 року.

Відповідачем складено акт № 612/22/38720010 від 27.05.2014 року про результати вищезазначеної перевірки.

Податковий орган зробив висновок, що позивачем порушено приписи Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року, Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 року та Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Таким чином, податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002112201 від 10.06.2014 року, у зв'язку з чим позивачу нарахована пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 18856,67 грн.

18.06.2014 року позивачем було направлено податковому органу скаргу (первинну) на вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Проте, Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області відмовлено позивачу в задоволенні даної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не порушено законодавство, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

10.06.2014 року податковим органом, на підставі акта перевірки №612/22/38720010 від 27.05.2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002112201, яким за порушення ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за порушення термінів у сфері ЗЕД на загальну суму 18856,67 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення вимог статей 1, 2 вказаного закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Так, між позивачем та фірмою "OU SKYPARK" (Естонія) укладено імпортний контракт від 04.11.2013 року №2013015 щодо поставки інвентарю та приладь для зайняття спортом, а саме батуту для дорослих для зайняття стрибками.

Відповідно до п.1 Контракту, продавець продає покупцю товар, асортимент і вартість якого вказується в товаросупровідних документах. Продавець приймає на себе обов'язки поставити товар, а Покупець прийняти товар і оплатити вартість товару на умовах EXW (складі продавця) ІНКОТЕРМС-2010.

Загальна вартість контракту складає 23 200 Євро.

Постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW, згідно з правилами (ІНКОТЕРМС-2010) на умовах 100% попередньої оплати.

На виконання умов імпортного контракту № 2013015 від 04.11.2013 року ТОВ "Сенді Парк" здійснено попередню оплату загальною сумою 23200 Євро.

Отже, граничний термін надходження товару до 17.02.2014 року.

Придбаний позивачем за даним контрактом товар надійшов в Україну від компанії "OU SKYPARK" згідно митної декларації №400050000/2013/019589 від 16.12.2013 року, митна вартість 17100 Євро.

Крім того, між вищезазначеними контрагентами було укладено контракт №170114 від 17.01.2014 року про надання послуг по монтажу спортивного обладнання та його встановленню, по результатам якого був складений акт виконаних робіт від 03.02.2014 року на загальну суму 6100 Євро.

В зв'язку з тим, що по контракту № 2013015 від 04.11.2013 року на поставку інвентарю не було виконано всі умови, ТОВ "Сенді Парк" звернулось із листом від 28.01.2014 року на адресу фірми "OU SKYPARK" з вимогою повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 6100 Євро. На даний лист фірма "OU SKYPARK" повідомила листом позивача від 03.02.2013 року щодо можливості проведення взаємозаліку заборгованості в сумі 6100 Євро по контракту № 2013015 від 04.11.2013 року та по контракту про надання послуг № 170114 від 17.01.2014 року. Позивач дану позицію підтримав, про що свідчить підписаний протокол про зарахування взаємних вимог від 03.02.2014 року.

Отже позивачем не було пропущено термін поставки товарів за імпортним контрактом від 04.11.2013 року №2013015

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 627, 628 ЦК сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

Зазначений Закон регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Відповідно до ст. 14 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. А ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання за заявою одної із сторін можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Статті 601, 602 ЦК не містять застереження про неможливість зарахування вимоги, яка виникла із зобов'язання про забезпечення виконання інших зобов'язань (штрафу). Таке зобов'язання може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальних підставах.

Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Листом від 23.06.1999 № 18-211/1872-5495 "Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог" у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів Національний банк України роз'яснив, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136.

Можливість припинення зобов'язань по зовнішньоекономічним контрактам шляхом заліку зустрічних однорідних вимог підтверджено і ДПА України, зокрема у листах від 11.05.2007 № 9433/7/22-6017 "Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій" та від 09.10.2008 № 20580/7/22-5017 "Щодо можливості припинення зобов'язань між двома імпортними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог".

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України переуступка права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні, сторонами у якого є боржник і кредитор. Можливість такої заміни передбачено ст. 512 Цивільного кодексу України. Суть такої заміни полягає в тому, що первісний кредитор передає свої права в зобов'язанні іншому суб'єкту (новому кредитору). Обмежень щодо укладання договору про відступлення права вимоги діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, суб'єктам господарювання-резидентам гарантовано свободу підприємницької діяльності, яка здійснюється у порядку та у спосіб, що не заборонені законом.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 06.05.2008 року справа № 21-1518во07, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року справа № 2а-5479/11/2670 (К/9991/60139/11), від 18.03.2014 справа № 2а-19751/10/0570 (К/9991/5337/11).

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову тому, що вимоги апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 лютого 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.