Постанова № 42725288, 16.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 922/4870/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чигринова Н.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 551 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.01.15 у справі

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд внести зміни до договору оренди землі № 7210/04 (додаткова угода №540767100014) від 28.04.2004р. (додаткова угода від 20.02.2007р.), який було укладено з ФО-П ОСОБА_2, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, редакція якої викладена у прохальній частині позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року (суддя Шарко Л.В.) позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано апеляційну скаргу на вищенаведену ухвалу суду, в якій останній просить її скасувати, справу направити до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Харківська міська рада звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд внести зміни до договору оренди землі № 7210/04 (додаткова угода №540767100014) від 28.04.2004р. (додаткова угода від 20.02.2007р.), який було укладено з ФО-П ОСОБА_2, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі, редакція якої викладена у прохальній частині позовної заяви.

23.12.2014р. представник позивача надав суду уточнену позовну заяву (вх.№ 46627, а.с.№ 55) , в якій вказує, що відповідачем було змінено прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 та просить суд задовольнити позов в якому відповідачем є ФОП ОСОБА_2

Ухвалою суду від 23.12.2014 року позивача було зобов'язано надати суду докази щодо зміни відповідачем прізвища. Розгляд заяви про уточнення позовних вимог було відкладено до наступного судового засідання, тобто до 15.01.2015 року до 14:30.

15.01.2015 року позивач надав суду копію витягу з ЄДРЮОтаФОП відносно ОСОБА_2, як доказ зміни прізвища відповідача.

Слід зазначити, що у наданому представником позивача витягу немає достовірних відомостей про те, що ОСОБА_2 є на теперішній час ОСОБА_2.

Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Під час розгляду справи, згідно п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В процесі розгляду даної справи господарський суд зобов'язував позивача (ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року) надати документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи, а саме: докази, які свідчать про зміну прізвища відповідачем ФОП ОСОБА_2 на ОСОБА_2

Проте вищезазначені вимоги суду позивачем не виконано.

Як вірно зазначає суд, надана позивачем копія витягу з ЄДОЮОтаФОП від 15.01.2015 року не може слугувати належним доказом зміни прізвища відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_2, оскільки з наданого доказу не зрозуміло чи йдеться мова про одну й ту ж саму особу, оскільки у витягу не зазначений ІПН особи, ідентифікаційний номер не вказаний, крім того, вказана інша адреса реєстрації відповідача (ФОП ОСОБА_2 - 61051, АДРЕСА_1; ФОП ОСОБА_2 - АДРЕСА_2), не має відомостей про зміну прізвища, тощо.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, що необхідні для вирішення спору, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно залишив позов без розгляду, відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.

При цьому, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, суд не вбачає можливим ухвалити рішення у справі з наданих до неї документів виходячи з наступного.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно п. п. 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) та к і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях, унеможливлює як задоволення позовних вимог так і відмови в задоволенні цих вимог, адже останнє означатиме підтвердження в судовому порядку припущення про законність дій чи бездіяльності учасників судового процесу, без достатніх на то правових підстав.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1-43-10 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не звертався до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, тому колегія суддів відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на Правила реєстрації актів цивільного стану.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 16.02.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Пелипенко Н.М.