Рішення № 42725244, 09.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015 р. Справа № 914/4156/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства "Сяйво", м.Львів

про стягнення 103 703,04 грн. заборгованості .

За участю представників сторін:

від позивача Свідрик Г.Р. - представник (довіреність №502-5079/2 від 17.12.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" до Львівського комунального підприємства "Сяйво" про стягнення 103 721,81 грн. заборгованості, з яких 91 385,92 грн. основного боргу, 815,45 грн. 3% річних, 6 022,19 грн. інфляційних нарахувань та 5 498,25 грн. пені. Згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№31/15 від 12.01.2015р.) до стягнення заявлено 103 703,04 грн. заборгованості, з яких 91 385,92 грн. основного боргу, 789,75 грн. 3% річних, 6 025,90 грн. інфляційних нарахувань та 5 501,47 грн. пені.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах та протоколах суду.

Представник позивача подав письмове пояснення (вх.№4955/15 від 09.02.2015р.), в якому зазначив, що у розрахунку до позову враховані всі оплати проведені відповідачем до 01.10.2014р., всі наступні оплати зараховані за спожиту електроенергію в наступних розрахункових періодах. В судовому зсіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог підтримав, просив позов задоволити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час відкладення розгляду справи на 09.02.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79052 0713983 0 від 28.01.2015р. (вх.№3894/15 від 02.02.2015р.).

Станом на 09.02.2015р. від відповідача докази витребувані ухвалами суду, відзив, клопотання та заяви, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

23.02.2005р. між ВАТ „Львівобленерго" (правонаступником якого є ПАТ „Львівобленерго" (постачальник)) та Львівським комунальним підприємством "Сяйво" (надалі - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №66245 (надалі - договір від 23.02.2005р.), відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до догоовру, що є його невід'ємними частинами.

16.04.2014р. між ПАТ „Львівобленерго" (постачальник) та Львівським комунальним підприємством "Сяйво" (надалі - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №66245 (надалі - договір від 2014р.), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

14.05.2014р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №66245 від 16.04.2014р., у зв'язку з долученням додаткових ТО за адресами: вул.Левандівська, 25, вул.Широка, 83а.

Згідно п.2. договору від 23.02.2005р. та п.2.1. договору від 16.04.2014р., під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.1.2., п.2.2.2., п.2.2.3. договору від 23.02.2005р. п.2.2.2. договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; - із дотриманням граничних показів засобів обліку електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Позивач на виконання умов договорів №66245 від 23.02.2005р. та №66245 від 16.04.2014р. поставив відповідачу електричну енергію проте, останній порушив свої зобов'язання, повну оплату за використану (куплену) електричну електроенергію за період з 01.12.2013р. по 01.10.2014р. не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2014р. складає 91 385,92 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.2.1. договорів №66245 від 23.02.2005р. та №66245 від 16.04.2014р., у зв'язку із простроченням оплати за використану (куплену) електричну електроенергію нарахував відповідачу пеню за період з 01.04.2014р. по 01.09.2014р., яка згідно поданого уточненого розрахунку позовних вимог становить 5 501,47 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та втрати від інфляції, які згідно поданого уточненого розрахунку позовних вимог становлять 789,75 грн. 3% річних та 6 025,90 грн. інфляційні нарахування.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно поданої заяви про уточнення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, яку просить стягнути позивач становить 103 703,04 грн., з яких 91 385,92 грн. основного боргу, 789,75 грн. 3% річних, 6 025,90 грн. інфляційних нарахувань та 5 501,47 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст.26 Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. із змінами та доповненнями постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Між сторонами 23.02.2005р. укладено договір №66245про постачання електричної енергії, 16.04.2014р. переукладено договір №66245 про постачання електричної енергії, 14.05.2014р. укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №66245 від 16.04.2014р.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Факт постачання позивачем електроенергії відповідачу за період з 01.12.2013р. по 01.10.2014р. на суму 91 385,92 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 додатку №2 до договору №66245 від 16.04.2014р., розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Такі ж умови оплати містились і в договорі від 23.02.2005р.

Відповідачу було виставлено рахунки за період з 01.12.2013р. по 01.10.2014р., у яких вказані строки їх сплати Вказані рахунки були отримані представником відповідача Кріль Н.Є. нарочно.

Проте відповідач порушив умови договорів: №66245 від 23.02.2005р. та №66245 від 16.04.2014р., оплату за використану (куплену) електричну електроенергію за період з 01.12.2013р. по 01.10.2014р. повністю не провів, внаслідок чого станом на 01.10.2014р. утворилась заборгованість в сумі 91 385,92 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання електричної енергії в сумі 91 385,92 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що долучені представником відповідача до матеріалів справи платіжні доручення №1265 від 30.12.2014р. на суму 5000,00 грн., № 1264 від 30.12.2014р. на суму 1 447,30 грн. не є належними доказами оплати боргу саме за спірний період, оскільки вказані суми зараховані позивачем в оплату іншого розрахункового періоду, що не входить у період з 01.12.2013р. по 01.10.2014р.

Кошти сплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 1024 від 08.09.2014р. на суму 1 657,60 грн. та №1023 від 05.09.2014р. на суму 5000,00 грн. є заборгованістю згідно акту №026-436 від 12.04.2013р., заборгованість по якому не є предметом позову у даній справі.

Крім того, слід зазначити, що вищеперераховані платіжні доручення не можуть бути належними доказами оплати, оскільки не містять відміток банку про проведення вказаних платежів.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку підставності їх до задоволення.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають 6 025,90 грн. інфляційних нарахувань та 789,75 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 4.2.1. договорів №66245 від 23.02.2005р. та №66245 від 16.04.2014р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 5 501,47 грн. пені згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який відповідно до заяви про зменшення позовних вимог слід задоволити повністю.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами наявність боргу у заявленій позивачем сумі.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №20238 (#79672640) від 14.11.2014р. на суму 2 074,43 грн.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої заборгованість складає 103 703,04 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 0,37 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням суми позовних вимог.

Керуючись ст.26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.11, 525, 526, 549, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 275 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Сяйво" (79052, м.Львів, вул.Сяйво, буд.21; код ЄДРПОУ 32262674) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 91 385,92 грн. основного боргу, 789,75 грн. 3% річних, 6 025,90 грн. інфляційних нарахувань, 5 501,47 грн. пені та 2 074,06 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству "Львівобленерго" (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 0,37 грн. у зв'язку із поданням заяви про зменшенням розміру позовних вимог.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 16.02.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.