Ухвала суду № 42724924, 05.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 року

справа № 808/369/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Трейд» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 808/369/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Трейд» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Трейд» про стягнення з рахунків позивача суми податкового боргу в розмірі 35608.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після спливу 60 денного строку з дня надіслання Позивачем податкової вимоги, податковий борг сплачений не був, що свідчить про можливість стягнення зазначеного боргу з його розрахункових рахунків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року адміністративний позов задоволено, стягнуто з Відповідача податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 35608.00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт Трейд», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Відповідачем самостійно не визначався авансовий платіж у розмірі 35608.00 грн., що свідчить про його неузгодженість та неможливість його стягнення в якості податкового боргу.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2012 року відповідачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємстві, яким самостійно було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160232.00 грн.

Проте, сума авансових платежів за січень-лютий 2013 року Відповідачем самостійно визначена та сплачена не була.

У зв’язку з зазначеним, податковий орган на підставі абз.2 п.4. розділу ХХ Податкового кодексу України самостійно розрахував зазначену суму авансових платежів.

24.01.2013 року Позивачем була винесена податкова вимога №7 про нарахування позивачу авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за січень в розмірі 17804.00 грн., яка Відповідачем виконана не була.

При цьому, за лютий місяць Відповідачем авансові внески також сплачені не були, у зв’язку з чим, сума податкового боргу збільшилась до 35608.00 грн., яка на думку Позивача підлягає стягненню в судовому порядку.

Правомірність стягнення податкового боргу у розмірі 35608.00 грн. є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до абз.4 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно абз. 9 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до абз. 11 і 12 п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватись у наступні двадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань.

У відповідності до п.2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п.57.1 ст.57 цього Кодексу, сплачують у січні – лютому 2013 року авансовий платіж з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев’ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, до обов’язків підприємства у 2013 році відноситься сплата авансових внесків з податку на прибуток підприємств за січень та лютий місяці у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев’ять місяців 2012 року.

При цьому, повторне узгодження сум авансових платежів в даному випадку відсутнє, оскільки сума доходу підприємства за 9 місяців 2012 року, з якого відраховуються сума авансових платежів вже була узгоджена.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Відповідачем до ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя було подано податкову декларацію від 16.10.2012 року, в якій останній визначив суму податку на прибуток (за 9 місяців 2012 року), у розмірі 160232.00 грн..

Отже, 1/9 від самостійно визначеного розміру податку на прибуток становить 17804.00 грн., у зв’язку з чим, саме зазначену суму місячного платежу платник податку зобов’язаний був сплатити за січень та за лютий місяць 2013 року.

Однак зазначена сума платежів Відповідачем сплачена не була.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачаться з матеріалів справи, на виконання вимог Податкового кодексу України, Позивачем було сформовано та направлено податкову вимогу №7 від 24.01.2013 року, яка 01.03.2013 була повернута Позивачу з написом «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Тобто, 01.03.2013 року є датою фактичного отримання Відповідачем податкової вимоги про сплату боргу.

Проте, після спливу 60 денного строку податковий боргу Позивачем погашений не був та доказів щодо сплати податкового боргу, який зазначено у податковій вимозі до суду надано не було, що свідчить про невиконання ним вимог чинного законодавства

Таким чином, правомірність стягнення податкового боргу є обґрунтованим та законним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Трейд»- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 808/369/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко