Ухвала суду № 42720530, 11.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Давня Я.А.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бельського Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору банківського вкладу, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 листопада 2014 року,

встановила:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду вказаним з позовом.

Просила розірвати договори про банківський строковий вклад (депозит) № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року та № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року та стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь вклади з відсотками та три відсотки річних від простроченої суми на загальну суму 25 007,63 грн., стягнути моральну шкоду в сумі 25 000 грн.

Посилалася на те, що 23 квітня 2013 року та 12 березня 2014 року між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були укладені договори про банківський строковий вклад № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року строком до 23 жовтня 2013 року, який був пролонгований до 23.10.2014 року з відсотковою ставкою 16,50 % річних та № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року строком до 17 березня 2015 з відсотковою ставкою 22 % річних.. Додатковими угодами від 12 березня 2014 року та 11 червня 2014 року ці договори були змінені, а саме: збільшені суми депозитів до 18000 грн. та 5000 грн. відповідно.

_____________

22ц-40/2015 р. Головуючий у 1нстанції Гончарова І.М.

Категорія 27 доповідач Савчук М.В.

Вказує, що 28 липня 2014 року вона звернулася до банку для зняття нарахованих відсотків, однак їй було повідомлено, що з її рахунків зникли вклади і залишилися лише відсотки, нараховані за депозитом по договору № 3433/6-13 в сумі 500 грн., які вона зняла.

Неодноразово вона зверталася до банку з приводу сплати відсотків або повернення депозитів, однак їй було відмовлено, а вклади не повернуто.

Вважає, що стягненню підлягають депозити на суму 18000 грн. та 5000 грн., відсотки за весь період дії договорів, по договору № 3433/6-13 - 1497,21 грн. (з урахуванням того, що 28 липня 2014 року нею були зняті відсотки в сумі 500 грн.) стягненню підлягають 997,21 грн. Відсотки за користування депозитом по договору № 300131/20684/370-14 становлять 822,74 грн.

Всього за двома договорами банк зобов'язаний повернути борг в сумі 24 819,95 грн.

Крім того, вважає, що банк зобов'язаний повернути ще 3% річних за прострочення по кожному договору, а саме: за договором № 3433/6-13 - 143,65 грн., за договором № 300131/20684/370-14 - 44,03 грн.

Зазначила, що своїми діями банк завдав їй моральної шкоди на суму 25 000 грн., яка виражається в тому, що вона є пенсіонеркою, інвалідом 2 групи, її чоловік також пенсіонер і потребує постійного догляду. Через постійні відмови банку у поверненні депозиту та відсотків вона постійно перебуває у стресі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Розірвано договір про банківський строковий вклад (депозит) № 3433/6-13, укладений 23 квітня 2013 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1

Розірвано договір про банківський строковий вклад (депозит) № 300131/20684/370-14, укладений 12 березня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року в сумі 18000 грн. та відсотки в сумі 979,60 грн.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року в сумі 5000 грн. та відсотки в сумі 291,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

___Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального права та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В заперечення на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності задоволених позовних вимог.

Такий висновок є правильним.

У справі встановлено, що 23 квітня 2013 року та 12 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» були укладені договори про банківський строковий вклад № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року строком до 23 жовтня 2013 року, який був пролонгований до 23.10.2014 року з відсотковою ставкою 16,50 % річних та № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року строком до 17 березня 2015 з відсотковою ставкою 22 % річних.( а.с.6-7,9)

Додатковими угодами від 12 березня 2014 року про внесення змін до договору № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року та 11 червня 2014 року про внесення змін до договору № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року, ці договори були змінені, а саме: збільшені суми вкладу на депозитних рахунках до 18000 грн. та 5000 грн. відповідно.( а.с.8,10).

Внесення позивачкою коштів стверджено копіями квитанцій долучених до справи.

По договору № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року позивачка отримала 28 липня 2014 року грошові кошти у сумі 500 грн. ( а.с.11)

На письмове звернення позивачки від 15 вересня 2014 року (а.с.13) відповідач суму вкладів та нарахованих відсотків не повернув.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу з видачею позивачці квитанцій - документа, що відповідає Положенню та Інструкції.

Належність підпису на квитанціях саме працівника банку апелянтом не спростовується. Підпис скріплено печаткою банку.

Таким чином, квитанції за змістом та формою відповідають вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

У зв'язку з цим доводи апелянта про недотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного сторонами, та про відсутність належних документів про внесення позивачкою вкладів є необґрунтованими.

Апелянт посилається на те, що депозитні вклади, у т.ч. вклади позивачки, не поступали на відповідні рахунки банку, а договори банківського вкладу не обліковувалися в операційній системі банку.

Такі доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Встановлено, що у позивачки є оригінали примірників договорів банківського вкладу, квитанції про внесення коштів, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та інших нормативно-правових актів, містять підписи уповноважених осіб банку скріплені печаткою, достовірність яких апелянтом не оспорюється.

Тому, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6- 17 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно п. 4.1 договору № 3433/6-13 від 23 квітня 2013 року строк дії даного договору закінчився 23 жовтня 2014 року. Після закінчення строку договору кошти з депозитного рахунку можуть бути повернуті клієнту за його письмовою вимогою.

Згідно п. 5 договору № 300131/20684/370-14 від 12 березня 2014 року вкладник має право вимагати дострокового повернення суми вкладу протягом строку, визначеного у договорі. При цьому банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу із розрахунку 1% річних відповідно до положень п. 5.3 Основних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 6 ст. 1061 ЦК України у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених випадків, статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З вищенаведених підстав суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання вказаних договорів про банківський строковий вклад та стягнув з відповідача на користь позивача депозитні вклади та відсотки.

Розрахунок вказаних сум апелянтом не оспорюється.

Апелянт посилається на наявність кримінального провадження від 28 липня 2014 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушенням, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Проте на час розгляду цивільної справи відсутній вирок, яким були б встановлені обставини вчинення певних протиправних дій, а ОСОБА_1 пред'явлено вимоги, які випливають із договірних відносин, а не з відносин заподіяння шкоди діями працівників банку чи інших осіб.

Під час апеляційного розгляду представник апелянта послався на те, що позивачка отримала депозитний вклад за договором від 23 квітня 2013 року. Проте апелянт належних доказів про дану обставину не надав.

Апелянт посилається на розгляд справи судом першої інстанції у відсутності представника банку.

Проте це не вплинуло на повноту з'ясування обставин справи, оскільки представник апелянта скористався правом давати пояснення та подав докази в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :