Ухвала суду № 42720318, 12.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2018/17323/2012

Провадження № 22-ц-/790/713/15 Головуючий І інстанції: Нев'ядомський Д.В.

Категорія: договірні Доповідач: Івах А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Хорошевського О.М., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої в особі її представника - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного Товариства "Акціонерний Банк Базис" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ "Акціонерний Банк Базис", звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3218518,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 вересня 2009 року між ПАТ "АКБ "БАЗИС" в особі Першої харківської філії ПАТ "АКБ "БАЗИС" яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Базис" в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 90/09, згідно умов якого останній було надано кредит в сумі 2170000,00 грн. строком до 03 вересня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних.

Відповідно до додаткової угоди №1, укладеної сторонами 27 грудня 2010 року, кредитний договір №90/09 був доповнений пунктами 2.12., 2.13, 4.11..

Додатковою угодою від 02.09.2011 року в кредитний договір до пунктів 1.1., 2.4., 2.6. були внесені зміни, а саме: було подовжено строк для виконання основного зобов'язання (повернення грошових коштів) за кредитним договором №90/09 до 05 вересня 2012 року.

Проте взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 24.10.2012 року, утворилась заборгованість:

- 2112571,33 - заборгованість по тілу кредиту;

- 1055439,78 - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 04 вересня 2009 року по 23 жовтня 2012 року;

- 41558,78 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 06 вересня 2012 року по 23 жовтня 2012 року;

- 8948,23 грн. - пеня за порушення сплати процентів за користування кредитом за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ "Акціонерний Банк Базис" задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості по кредитному договору на відкриття кредитної лінії № 90/09 від 04.09.2009 року у розмірі 3218518,12 грн. та вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "ПАТ "Акціонерний Банк Базис".

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначився з юридичною природою спірних правовідносин та законом, що їх регулює.

Розглядом справи достеменно встановлено, що 04 вересня 2009 року між ПАТ "АКБ "БАЗИС" в особі в особі Першої харківської філії ПАТ "АКБ "БАЗИС" який є правонаступником АКБ "Базис" в особі Першої Харківської філії АКБ "Базис", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 90/09, згідно якого останній було надано кредит в сумі 2170000.00 грн. строком до 03 вересня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 відсотків річних.

Відповідно до архівної виписки з позичкового рахунку № НОМЕР_1 за період з 04.09.2009 року по 23.10.2012 року взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ПАТ "АКБ "Базис" виконав у сумі 2127141,33 грн. 33 коп..

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти за укладеними договорами та використала їх за цільовим призначенням.

У відповідності до пунктів 1.1., 2.4., 2.6. кредитного договору ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання щодо повернення кредиту у строк до 05.09.2012 року, а також сплачувати відсотки у розмірі 16 відсотків річних щомісячно в останній робочий день місяця у строк до 05.09. 2012 року.

Відповідно до додаткової угоди №1, від 27 грудня 2010 року та №2 від 02 вересня 2011 року укладених до кредитного договору №90\09 був встановлений строк повернення кредиту до 05.09.2012 року.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України, за приписами якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Проте, в порушення пунктів 1.1., 2.4., 2.6. кредитного договору, ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконала, у зв'язку з чим, станом на 24.10.2012 року, заборгованість її по основній сумі кредиту складає 2112571,33 грн. 33 копійки, заборгованість по процентах за користування кредитом складає 1055439,78 грн. 78 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунками.

Відповідно до виписки по особовим рахункам № 220975086189, № 220965106189 за період з 04.09.2009 року по 23.10.2012 року наданої позивачем, у період з 13.09.2010 року по 10.05.2011 року ОСОБА_1 частково погасила заборгованість по кредиту у сумі 14570,00 грн..

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 24.10.2012 року, утворилась заборгованість:

- 2112571,33 - заборгованість по тілу кредиту;

- 1055439,78 - заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 04 вересня 2009 року по 23 жовтня 2012 року

- 41558,78 грн. - пеня за порушення строку повернення кредиту за період з 06 вересня 2012 року по 23 жовтня 2012 року;

- 8948,23 грн. - пеня за порушення сплати процентів за користування кредитом за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання, узяті на себе належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з останньої, не підтвердила відсутність заборгованості, належність виконання нею умов договору.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується та вважає, що розглядаючи спір, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з правовою природою спірних правовідносин, що виникли між сторонами та нормами права, що їх регулюють, у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК Україниу своєму рішенні навів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання відповідача на той факт, що позовні вимоги, їх розмір, розрахунки заборгованості щодо процентів за користування кредитом, пені - документально не підтверджені, тому ставляться під сумнів, судовою колегією до уваги не приймаються оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами у їх сукупності.

За вимогами ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не підтвердила належним чином ті обставини, на які вона посилається як на свої заперечення проти позову.

Останній в ході апеляційного розгляду справи було запропоновано у відповідності до вимог ст. 10 ЦПК Українинадати належні та допустимі докази, які б підтверджували порушення позивачем умов договору або виконання нею узятих на себе зобов'язань. Однак, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 07 липня 2014 року (а.с.95) на спростування висновків суду не надала таких доказів.

Посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України, які регулюють застосування до спірних правовідносин позовної давності, носять загальний характер, без аналізу конкретних обставин справи та без наведення відповідних розрахунків.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, ухвалив законне рішення на основі повно в всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -