Ухвала суду № 42720314, 10.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/86/15 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 638/1616/14-ц Наумова С.М.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі: ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що 20 жовтня 2006 року між банківською установою - Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (на теперішній час: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та позичальницею ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № CM-SME 701/046/2006, що складається з двох частин, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано споживчий кредит у розмірі 130 000,00 дол. США з кінцевим строком його повернення 21 жовтня 2013 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у вигляді плаваючої процентної ставки, передбаченої умовами договору.

13 травня 2008 року між тими самими сторонами було укладено Кредитний договір № CM-SME 701/170/2008, що складається з двох частин, згідно якого позичальниці ОСОБА_2 на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано споживчий кредит у сумі 59 472,00 дол. США з кінцевим строком його повернення 14 травня 2018 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами у вигляді плаваючої процентної ставки, передбаченої умовами договору.

Банківська установа ЗАТ «ОТП Банк» свої договірні зобов'язання за Кредитними договорами № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року та № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредити у вищезазначених розмірах.

30.06.2009 року було проведено реєстрацію змін до установчих документів ЗАТ «ОТП Банк», відповідно до яких змінено назву на ПАТ «ОТП Банк».

27 травня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого від первісного кредитора - ПАТ «ОТП Банк» до нового кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в порядку та на умовах, визначених цим Договором, перейшли права на кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори, перелік яких міститься у Додатку 1 до цього Договору, в тому числі, й право вимоги за Кредитними договорами № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року та № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року (реєстраційні номери Договорів в системі обліку банку № 172 та № 173 відповідно), позичальником за якими є відповідачка ОСОБА_2

Позичальниця ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитних договорів щодо погашення заборгованості за кредитами, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 16 січня 2014 року утворилась значна кредитна заборгованість, а саме:

- за Кредитним договором № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 2 214 471,12 грн. та складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 56 239,37 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 449 521,28 грн.), заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у розмірі 3 341,56 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 26 709,00 грн.) та заборгованості з нарахованої пені у розмірі 1 738 240,75 грн.

- за Кредитним договором № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 1 780 573,67 грн. та складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 44 825,47 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 358 289,98 грн.), заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у розмірі 3 081,33 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 24 629 грн.) та заборгованості з нарахованої пені у розмірі 1 397 654,63 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати новому кредитору у зобов'язанні - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» запозичені грошові кошти не бажає, позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь існуючу кредитну заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Відповідачка ОСОБА_2 заявлених до неї позивачем - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимог не визнала, та заперечуючи проти їх задоволення вказувала на те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності та крім того не надав повного та обґрунтованого розрахунку пені, а тому взагалі незрозуміло за який період вона була нарахована.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за Кредитним договором № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року по тілу кредиту у розмірі 56 239,37 дол. США, що еквівалентно 449 521,28 грн., заборгованість з нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 3 341,56 дол. США, що еквівалентно 26 709 грн. та заборгованість з нарахованої пені у розмірі 449 521,28 грн.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за Кредитним договором № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року по тілу кредиту у розмірі 44 825,47 дол. США, що еквівалентно 358 289,98 грн., заборгованість з нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 3 081,33 дол. США, що еквівалентно 24 629 грн. та заборгованість з нарахованої пені у розмірі 358 289,98 грн.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті заявлених банківською установою вимог.

Зокрема, апелянт ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, безпідставно не застосував до спірних правовідносин правила позовної давності, на чому наполягала відповідачка, оскільки умовами Кредитних договорів передбачено погашення кредиту щомісячними платежами, а відтак початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Окрім того, до позовної заяви позивачем не було надано повного та обґрунтованого розрахунку пені, в зв'язку з чим не зрозуміло за який період та яким чином вона нарахована, та судом першої інстанції не застосовано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До того ж при прийнятті рішення судом не враховано сплату відповідачкою заборгованості за договорами кредиту.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За приписами ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема - внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України. Згідно вказаної правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, умовами укладених між ПАТ «ОТП Банк» та позичальницею ОСОБА_2 Кредитних договорів № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року та № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року, а також Договору купівлі-продажу Кредитного портфелю, укладеного 27 травня 2011 року між Продавцем - ПАТ «ОТП Банк» та Покупцем ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за яким право вимоги до боржників за вказаними Кредитними договорами перейшло до Покупця, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, в тому числі й розрахунками кредитної заборгованості позичальниці, розмір яких останньою будь-яким чином не спростований, обґрунтовано задовольнив заявлені новим кредитором позовні вимоги, стягнувши з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» існуючу кредитну заборгованість у вищезазначеному розмірі та застосувавши положення ч. 3 ст. 551 ЦК України суттєво зменшив заявлений позивачем розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідачки на його користь.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, безпідставно не застосував до спірних правовідносин правила позовної давності, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття позовної давності визначено законодавцем у статті 256 ЦК України.

За змістом вказаної правової норми позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Наслідки спливу позовної давності передбачені законодавцем у ст. 267 ЦК України.

Відповідно до вказаної правової норми заява про захист цивільного права або інтересу має бути

прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Проте, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За загальним правилом до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання боржником разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником, або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено особисто самим боржником, або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону чи на підставі відповідної довіреності.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості позичальниці ОСОБА_2 за Кредитними договорами № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року та № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року, позичальниця ОСОБА_2 припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредитів та сплати відсотків за користування кредитними коштами з грудня 2010 року (а.с 7, 8).

При цьому, 15 липня 2011 року позичальниця ОСОБА_2 звернулась до директора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з письмовою заявою (поясненнями), в якій посилаючись на тимчасову неспроможність повністю сплачувати грошові кошти на погашення двох отриманих нею кредитів та відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з сімейними обставинами (смертю чоловіка) та виниклими фінансовими труднощами, просила до відновлення її платоспроможності змінити розмір щомісячних платежів на погашення кредитів, зменшивши їх до 150,00 дол. США строком на два роки, та знизити процентну ставку по кредитам, гарантуючи в подальшому повну їх оплату (а.с. 111).

Крім того, позичальниця ОСОБА_2 заповнила та надала кредиторові й відповідну анкету щодо врегулювання виниклого боргу (а.с. 108), зазначивши в ній бажаний для неї строк відстрочки погашення кредиту - 48 місяців, побажання щодо схеми реструктуризації боргу шляхом зменшення відсоткової ставки за користування кредитами та прийнятний для неї розмір щомісячних платежів на їх погашення в сумі 150,00 дол. США, що судом першої інстанції обґрунтовано розцінено, як вчинення позичальницею ОСОБА_2 дій, що свідчать про визнання нею свого боргу перед кредитором, а відтак і переривання перебігу позовної давності для звернення кредитора ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду з позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на його користь існуючої кредитної заборгованості.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 стосовно того, що позивачем не було надано повного та обґрунтованого розрахунку пені, в зв'язку з чим не зрозуміло за який період та яким чином вона нарахована, оскільки, як вбачається з розрахунків загальної суми заборгованості позичальниці ОСОБА_2 за Кредитними договорами № CM-SME 701/046/2006 від 20 жовтня 2006 року та № CM-SME 701/170/2008 від 13 травня 2008 року, розрахунок розміру пені здійснено позивачем з урахуванням п.п. 4.1.1. Кредитних договорів у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення (365 днів), причому виключно за останній рік до дня звернення з позовом до суду, тобто в межах строку спеціальної позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, судова колегія не приймає до уваги та відхиляє, оскільки цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, та не регулює кредитні правовідносини, що виникли між сторонами цивільно-правового спору: кредитором - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та фізичною особою - позичальницею ОСОБА_2

Безпідставними є й посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано сплату відповідачкою заборгованості за вищевказаними договорами кредиту, оскільки як свідчать здійснені позивачем розрахунки кредитної заборгованості позичальниці ОСОБА_2, ці розрахунки зроблені з урахуванням усіх платежів, сплачених нею на момент припинення виконання узятих на себе кредитних зобов'язань (грудень 2010 року), а будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що в подальшому нею здійснювалися платежі на погашення кредитної заборгованості, відповідачкою як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не представлено.

Інші доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_2 є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: