Рішення № 42719943, 10.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1534/13-ц 10.02.2015 10.02.2015 10.02.2015

Провадження № 22-ц/784/425/15 Головуючий першої інстанції: Гапоненко Н.О.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Ж.М.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Харитоновій І.В.

без участі осіб, які беруть участь у справі, і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідно до укладеного 25 травня 2006 р. договору № б/н (далі - Договір) відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 09 вересня 2013 р. складає 22 241 грн. 14 коп., з яких 2 938 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом, 17 767 грн. 53 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 035 грн. 29 коп. - штраф (процентна складова).

Уточнивши в подальшому позовні вимоги з урахуванням стягнутої з відповідача заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2008 р. заборгованості в сумі 5868 грн. 41 коп., Банк просив стягнути з відповідача 15 829 грн. 31 коп., з яких 14 837 грн. 44 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та штрафи (250 грн. - фіксована частина, 741 грн. 87 коп. - процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2014 р. позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку 15 829 грн. 31 коп. заборгованості за кредитним договором за кредитним договором, у томі числі: 14 837 грн. 44 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 991 грн. 87 коп. штрафу та 229 грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування та неналежну оцінку обставинам справи та як на таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 25 травня 2006 р. між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено договір № б/н, відповідно до якого Банк передав відповідачу кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту у розмірі 4 000 грн. на платіжну картку «Подія» зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 48 % на рік (4% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як зазначено у відповіді представника позивача на запит суду (а.с. 176-177), пластик кредитної картки, яка була оформлена на ОСОБА_3, має строк дії до 01 січня 2009 р., тобто останнім днем дії пластику картки є 31 грудня 2008 р. Інші відомості стосовно цих обставин в матеріалах справи відсутні. В суді першої інстанції та апеляційної інстанції сторонами картка або її копія для огляду не надавалась.

Згідно заяви позичальника (а.с. 7) він ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка і згодна на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банка складають договір про надання банківських послуг.

Згідно Правил користування платіжною карткою, які діяли на час укладення договору (п. 5.3), передбачалось щомісячне погашення заборгованості, мінімальний розмір якого повинен становити 7% від суми заборгованості.

Повернення кредитних коштів та інших платежів за Договором відповідачем здійснювалось частково до 18 січня 2007 р.

Вирішуючи спір, суд вірно не взяв до уваги заперечення представника відповідача щодо неукладання ОСОБА_3 кредитного договору та вважав, що між сторонами виникли правовідносини у зв'язку з отриманням відповідачем на підставі заяви від 25 травня 2006 р. 4 000 грн. кредитних коштів.

Так, в силу ст. 58 ЦПК України докази мають бути належними. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доводи відповідача про те, що договір (заява позичальника) ним не підписувався, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним.

Однак позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку не заявлявся і предметом судового розгляду не був.

З огляду на викладене відсутні підстави для з'ясування обставин, за яких можливе визнання правочину недійсним у зв'язку із непідписанням договору та встановлення будь-яких висновків з приводу їх існування при вирішенні спору про стягнення заборгованості.

В порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд з огляду на заперечення відповідача не роз'яснив йому право на звернення до суду з відповідним позовом, тоді як апеляційний суд в силу положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Отже оскільки питання щодо підписання відповідачем кредитного договору не відносяться до предмету заявленого позову (про стягнення заборгованості за договором), а позичальником позов про визнання цього договору недійсним з зазначених підстав не заявлявся, доводи апеляційної скарги щодо з'ясування справжності підпису ОСОБА_3 не мають правового значення по даній справі.

В той же час з висновком суду про наявність підстав для задоволення позову погодитися не можна.

Як встановлено судом, заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2008 р. достроково стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за укладеним 25 травня 2006 р. договором станом на 03 червня 2008 р. в сумі 2 938 грн. 32 коп. заборгованості за кредитом та 2 930 грн. 09 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Заочне рішення суду на час вирішення даної справи не виконано.

Звертаючись з уточненим позовом по даній справі, Банк вважав, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником обов'язків утворилась заборгованість у зв'язку з неповерненням кредитних коштів після звернення з попереднім позовом, тобто за період після 03 червня 2008 р., яка станом на 09 вересня 2013 р. складає: 14 837 грн. 44 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Також позивачем нараховано штраф: 250 грн.(фіксована частина), 741 грн. 87 коп. (процентна складова).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи спір, суд виходив із наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 09 вересня 2013 р.

Таким чином, суд вважав, що банк має право також на стягнення з боржника відсотків за користування кредитом та штрафу після ухвалення рішення суду, яким достроково вже стягнуто весь кредит.

Тобто, суд не звернув увагу на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6 - 116 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абзацах 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Оскільки раніше було ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Стягуючи з відповідача на користь банку 14 837 грн. 44 коп. процентів за користування кредитом за період з 03 червня 2008 р. по 09 вересня 2013 р., суд не звернув уваги на те, що у зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів у липні 2008 р. Банк реалізував своє право на пред'явлення вимоги до позичальника про виконання зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, реалізація Банком свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором та закінчення строку дії цього договору 01 січня 2009 р. , припиняє дію договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, а отже й можливість нарахування процентів за користування кредитом та неустойки.

З урахуванням викладеного позовні вимоги Банку є необґрунтованими і суд помилково дійшов висновку про їх задоволення.

Враховуючи, що поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність рішення, колегія суддів, виходячи з вимог ч. 4 ст. 303 ЦПК України, перевіривши рішення суду в повному обсязі, дійшла висновку про необхідність його скасування в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: