Рішення № 42710574, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №922/4428/13

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра";

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Скляров Павло Анатолійович;

про визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування, ціна позову - 658 813,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Ганжа В. С., представник, довіреність № 13-11-1956 від 06.02.2015 р.;

Від відповідача: Кучерявий С. В., представник, довіреність № 05-2015 від 01.01.2015.

Від третьої особи: Мартиненко А. В., представник, довіреність № 675 від 19.05.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області про: 1) визнання страховим випадком події, яка відбулася 17.08.09, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П.А., на підставі договору страхування №62-10015156, із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; 2) стягнення з відповідача 574 630 грн. страхового відшкодування, 87 171,37 грн. пені, 71 647,70 грн. - 3% річних, 97 112, 47 грн. - інфляційних втрат. Позивач посилався на те, що відповідач, як страховик, не визнає події, котра сталася зі страхувальником, страховим випадком, та безпідставно відмовляє у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 922/4428/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано страховим випадком за договором страхування №62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 року - подію, яка відбулася 17.08.2009 року, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 574630 грн. страхового відшкодування, 71647,70 грн. - 3 % річних, 97112,47 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 922/4428/13 (судді: Куксов В.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 року у справі № 922/4428/13 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі №922/4428/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі №922/4428/13 скасовано, справу №922/4428/13 скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Обгрунтовуючи свою постанову, Вищий господарський суд вказує на те, що господарські суди першої і апеляційної інстанцій, при ухваленні судових рішень, не дослідили у повному обсязі доводи відповідача про те, що на момент звернення з позовом (22.10.13) строк позовної давності сплив; що позивачу, як вигодонабувачу, ще 23.11.09 було відомо про відмову страховика у виплаті страхового відшкодування за договором №62-10015156 від 07.03.08, і це (як зазначав відповідач) підтверджується листом самого позивача №01-02-1234 від 26.11.09 (34 а.с. ІІІ т.с.), котрий судами не оцінювався.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року № 04-23/1130 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", справа № 922/4428/13 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року суддею Мандриченком О. В. прийнято справу № 922/4428/13 до свого провадження та призначено слухання справи на 23.12.2014 року.

У судових засіданнях 23.12.2014 року, 22.01.2015 року та 05.02.2015 р. оголошувались перерви у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 12.05.2015 р. представник позивача та представник від третьої особи позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд застосувати строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування встановлений ст. 261 ЦК України та про стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач також заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав його несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку, не надання страхувальником акту форми Н-1 та НТ та довідки компетентних органів про причину інвалідності, тобто документів передбачених договором, та з тих підстав що подія, яка сталася зі страхувальником не є страховим випадком за договором (присвоєння страхувальнику ІІ групи інвалідності в результаті повторного огляду, а не первинного встановлення інвалідності ІІ групи).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до договору кредиту № 6/4/2008/840-К/259 від 07.03.2008, укладеному між Скляровим П. А. та позивачем, останній надав третій особі кредит у сумі 162 560, 00 доларів США. Обов'язковою умовою за цим договором (п. 4.3.14 договору) є страхування позичальника від нещасних випадків, на суму не менше розміру поточної заборгованості по зобов'язанням за цим договором, вигодонабувачем по вказаному договору страхування повинно бути Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (позивач по справі).

07 березня 2008 року між відповідачем, як страховиком та третьою особою, як страхувальником укладено договір № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" (далі за текстом - договір).

Сторони погодили, що даний договір укладається на підставі Правил добровільного страхування майна № 001 від 19.02.2007, Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 002 від 19.02.2007, Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 030 від 03.06.2005, Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007.

Об'єктом страхування за договором є для секції С- майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю застрахованої особи (п. 3.3. договору).

Вигодонабувачем за договором визначено Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

Страховим випадком за секцією С - добровільне страхування від нещасних випадків визначено сторонами в договорі: встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору. Вигодонабувачем по секції С, також, визначено позивача по справі.

Згідно п.п. 6.3, 6.4. договору загальна страхова сума за секцією С на одну застраховану особу становить 820 928, 00 грн.

Договір набуває чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за датою зарахування страхового платежу в касу/на поточний рахунок страховика (07.03.2008) та закінчується о 24 год. 00 хв. 08.03.2009.

Відповідно до п. 9.4.2. договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку.

Статтею 10 договору визначені права та обов'язки сторін. Так, за п. 10.2.1. договору страхувальник має право отримати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку в порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 10.5.4 договору передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку провести виплату страхового відшкодування (страхову виплату) відповідно до розділу 13 цього договору в залежності від виду страхування, за яким стався страховий випадок. У випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати) страхових сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0, 01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежу.

Згідно п. 10.5.7. договору страховик зобов'язаний у випадку відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) письмово повідомити страхувальника та вигодонабувача з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 13.13.2 договору у разі встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, страхова виплата здійснюється у розмірі І групи - 90 % страхової суми; ІІ групи - 70 % страхової суми. Встановлення застрахованій особі первинної групи інвалідності І, ІІ групи в наслідок нещасного випадку в період дії договору, визнається страховим випадком протягом 6-ти місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення дії договору.

Статтею 14 договору сторони погодили порядок виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати).

Виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється згідно з договором на підставі заяви про виплату страхового відшкодування (страхову виплату) і страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою (п. 14.1. договору).

Згідно п.п. 14.2, 14.3 договору страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає страховий акт або приймає рішення про відмову у виплаті протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку, у разі прийняття рішення по виплату страхового відшкодування виплата здійснюється за секцією С вигодонабувачу та/або страхувальнику за згодою вигодонабувача, впродовж 7 робочих днів з дня підписання страхового акту.

У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (здійснення страхової виплати страховик впродовж 5 календарних днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача/застраховану особу) в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (п. 14.4 договору).

Статтею 15 договору визначено, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку по секції С - встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І, ІІ групи в період дії договору, страхувальник повинен надати страховику такі документи:

- письмове повідомлення страхувальника про надання події, що має ознаки страхового випадку встановленого зразка;

- оригінал договору, що належить страхувальнику;

- письмову заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування встановленого зразка;

- документи (довідки, протоколи, акти експертизи тощо), які підтверджують факт настання і причини страхового випадку;

- інші документи або відомості на запит страховика, враховуючи особливості конкретного страхового випадку, що необхідні для з'ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків;

- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- довідка компетентних органів про причину встановлення інвалідності;

- акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ).

Підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за договором є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована, застрахованою особою, вигодо набувачем) про настання страхового випадку без поважних на це причин (п. 16.1.6. договору); ненадання страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку документів, передбачених цим договором (п. 16.1.9. договору).

Правила добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 вигодонабувачем визначають фізичну або юридичну особу, яка визначена страхувальником (за згодою застрахованої особи) у договорі страхування як особа, яка має право отримати страхову виплату у разі настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування; страховим випадком правила визначають певну подію (розлад здоров'я або смерть застрахованої особи), передбачена договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався під час дії договору страхування, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику (застрахованій особі) або вигодонабувачу.

Відповідно до п. 3.3. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 до страхових випадків відносяться, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування. Згідно п. 3.6. вказаних правил страхування встановлення застрахованій особі інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування, визнається страховим випадком протягом 6 місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення договору страхування, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 11.2.2. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 визначено, що настання страхового випадку при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності (зміні групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку такі документи: а) довідка медико-соціальної експертизи комісії про встановлення групи інвалідності; б) довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності; в) акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

В травні 2008 року Скляров П.А. пройшов плановий переогляд, за результатами якого йому 12.05.2008 було встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.06.2010, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК серії ХАР - 07 № 009093.

24 лютого 2009 року Скляров П.А. отримав черепно-мозкову травму, і був госпіталізований в ургентному порядку до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медицини, де перебував на лікуванні до 20.03.2009, докази чого містяться в матеріалах справи.

17.08.2009 року Скляров П.А., за направленням на МСЕК № 1961 від 02.07.2009, був оглянутий обласною МСЕК № 2, яка встановила йому ІІ групу інвалідності.

Підставою направлення на МСЕК у зазначеному вище направленні вказано: закінчення терміну інвалідності. Діагнозом при направленні на МСЕК вказано: наслідки раніше перенесеної нейротравми (1994) у вигляді посттравматичного базальноконвеквитального арахноідита, ускладненої закритою черепно мозковою травмою 24.02.2009 (забій головного мозку середньої важкості, субарахноідальний крововилив), з вираженим лікворно-гіпсотензіонним, вести було-атакптичним, астено-невротичним синдромами, з вегетативною дисфункцією, частими синкопальними станами.

При цьому, в акті № 641 огляду МСЕК від 17.08.2009 зазначено мету огляду - за погіршенням (п. 15 вказаного акту) та встановлено діагноз МСЕК, який співпадає з поставленим діагнозом при направленні на МСЕК.

Відповідно до листа Обласного центру медико-соціальної експертизи від 09.09.2010 Вих. № 656, адресованого третій особі (копія якого наявна в матеріалах справи), огляд 17.08.2009 є достроковим, так як при огляді 12.05.2008 Склярову П. А. була встановлена ІІІ група інвалідності до 01.06.2010, рішення МСЕК від 17.08.2009 про встановлення ІІ групи інвалідності викликано наслідками черепно-мозкової травми від 24.02.2009 на фоні змін центральної нервової системи після раніше перенесеної черепно-мозкової травми від 13.06.1994.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що знаходячись в лікарні він повідомив Управління страхування по Харківській області ЗАТ СК "Еталон" (відповідача) про нещасний випадок, який передбачений договором. В усній формі йому пояснили, що травма - це не страховий випадок, а коли буде встановлена інвалідність другої або першої групи, тоді можна бути звертатися із заявою про страхове відшкодування.

Згідно тверджень позивача та викладеного в позовній заяві 17.08.2009 Скляров П. А. телефоном повідомив Управління страхування по Харківській області ЗАТ СК "Еталон" (відповідача), що йому надана ІІ група інвалідності, представник відповідача зобов'язав Склярова П. А. надати додаткові документи з лікарні, з пенсійного фонду та МСЕК.

25 серпня 2009 року третя особа звернулась до відповідача з заявою на отримання страхової виплати за договором страхування від нещасних випадків № 62-10015156 від 07.03.2008 за страховим випадком - інвалідність, дата настання страхового випадку 24.02.2009, та надала документи, які відповідач вимагав в телефонному режимі, а згодом, в розумний строк (як зазначає третя особа) надав представнику відповідача Межерицькому В. В. усі необхідні документи які від нього вимагалися.

Відповідач в свою чергу зазначає, що страхувальник не виконав зобов'язання по договору щодо надання всіх необхідних документів, що підтверджують настання нещасного випадку, не надав акту про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) та довідку компетентних органів про причини встановлення інвалідності.

Після розгляду поданої страхувальником за договором заяви на отримання страхової виплати та документів доданих до неї, відповідач листом б/н та б/д адресованим Склярову П. А. керуючись ст. 26 ч. 2 Закону України "Про страхування", п. 16.1.6. договору повідомив останнього про прийняття рішення про відмову йому у виплаті страхового відшкодування, так як страхувальником не було вчасно повідомлено про страховий випадок та присвоєна 17.08.2009 ІІ група інвалідності не є первинною, і відповідно така подія не є страховим випадком відповідно до умов договору. За твердженням відповідача вказаний лист був направлений ним на адресу Склярова П. А. 15.10.2009. Матеріали справи доказів направлення цього листа третій особі не містять, проте третьою особою не заперечується його отримання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування третя особа звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області, за участю третьої особи Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" про захист порушеного права споживача, визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 по справі № 2-5384/10, в результаті розгляду вказаного позову третьої особи у задоволенні позовних вимог Склярова П. А. відмовлено.

В результаті перегляду зазначеного рішення Харківського районного суду Харківської області в апеляційному порядку Апеляційним судом Харківської області 01.02.2012 було прийнято рішення апеляційну скаргу Склярова П. А. задовольнити частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 скасувати, у задоволенні позову Склярову П. А. відмовити. При цьому, Апеляційний суд Харківської області відмовив Склярову П. А. у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що останній не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, оскільки умовами договору страхування вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

За своєю правовою природою договір № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 є договором страхування, а відтак між його сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 ЦК України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно приписів ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на час укладання договору) визначено страховий випадок, як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст. 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Як встановлено судом договір укладався його сторонами, зокрема, на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007, страховим випадком по договору за секцією С сторонами договору було визначено, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

При цьому, судом встановлено, що згідно п. 3.3. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 до страхових випадків відносяться, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування.

Судом встановлено, що в період дії договору, а саме 24.02.2009 зі страхувальником стався нещасний випадок - закрита черепно-мозкова травма, що підтверджено матеріалами справи.

В результаті отримання страхувальником 24.02.2009 закритої черпно-мозкової травми, 17.08.2009 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я страхувальника було достроково (до встановленої при огляді 12.05.2008 дати чергового огляду - 12.05.2010) оглянуто медико - соціальною експертною комісією та змінено йому групу інвалідності з ІІІ на ІІ (на вищу), у зв'язку з ускладненням закритою черепно-мозковою травмою отриманою 24.02.2009 наслідків раніше перенесеної нейротравми отриманої ним в 1994 році.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами відповідача, що ІІ група інвалідності присвоєна страхувальнику 17.08.2009, не є страховим випадком за договором, оскільки не є первинною, а по друге присвоєна останньому внаслідок переогляду ІІІ групи інвалідності встановленою раніше і не є наслідком нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

Правилами добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 чітко встановлено, що в поняття "первинної інвалідності" входить зміна групи інвалідності на вищу, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлення 17.08.2009 страхувальнику ІІ групи інвалідності, в результаті отримання закритої черепно-мозкової травми 24.02.2009 (нещасний випадок, що стався під час дії договору), є страховим випадком за договором.

Із заявою на отримання страхової виплати за договором страхувальник звернувся до відповідача 25.08.2009, тобто через 8 днів після настання страхового випадку.

При цьому, із змісту листа відповідача б/н та б/д адресованому страхувальнику вбачається, що відповідач відмовив страхувальнику у виплаті страхового відшкодування за договором, в тому числі, тому що страхувальник повідомив його про настання страхового випадку майже через шість місяців після його настання. На підставі викладеного у вказаному листі, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування виходив із того, що страховий випадок мав місце 24.02.2009. Тотожне твердження викладене позивачем у відзиві на позовну заяву подану відповідачем в судовому засіданні 25.02.2014. Проте, такі міркування не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки поняття нещасний випадок та поняття страховий випадок не є тотожними, і не співпадають. І датою настання страхового випадку - встановлення страхувальнику первинної інвалідності І або ІІ групи за договором є 17.08.2009, а датою нещасного випадку - 24.02.2009.

Умовами договору передбачено зобов'язання страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку протягом (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку (п. 9.4.2 договору).

За твердженням позивача та третьої особи, про настання страхового випадку Скляров П. А. повідомив відповідача в день його настання 17.08.2009 телефоном, а з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся 25.08.2009. Зазначені твердження, позивач та третя особа підтверджують записом показань представника відповідача Межерицького В. В. при допиті як свідка по справі № 2-5384/10 (який доданий до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування" порушення страхувальником визначеного договором страхування порядку повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у здійснені страхової виплати лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком. Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Враховуючи, що за твердженням позивача та третьої особи страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку телефоном 17.08.2009, що заява про виплату страхового відшкодування за договором (яку відповідач вважає повідомленням про настання страхового випадку) подана страхувальником всього через три днів після закінчення строку встановленого п. 9.4.2. договору на повідомлення страховика про настання страхового випадку, та викладене в Оглядовому листі від 14.01.2014 № 01-06/15/2014, суд дійшов висновку, що прострочення обов'язку страхувальника щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку на 3 дні не позбавило страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком, і відповідно не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також підлягають відхиленню твердження відповідача, що страхувальником не були надані акти про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) та довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності, з наступних підстав.

На момент настання нещасного випадку підстави і випадки складання акту за формою Н- 1 були визначені "Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 25 серпня 2004 р. N 1112. Вказаний порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно). Дія цього Порядку поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці); осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Оскільки нещасний випадок стався зі страхувальником не на підприємстві, і не під час виконання трудових обов'язків, акт форми Н-1 не складався і не міг бути складений, а відтак і наданий страхувальником страховику.

На момент настання нещасного випадку підстави і випадки складання акту за формою НТ були визначені "Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" від 22 березня 2001 р. N 270.

Відповідно до п. 2. зазначеного порядку під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.

Із норм вказаного порядку вбачається, що акт за формою НТ складається за результатами розслідування нещасного випадку або технічного розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу в побуті. Згідно п. 3 зазначеного порядку розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації; 2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів; 3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків); 4) виконання донорських функцій; 5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо); 6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 8) використання газу у побуті; 9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна; 10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; 11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; 12) стихійного лиха; 13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах; 14) контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих; 15) споживання (використання) нехарчової продукції. Зазначений перелік випадків, коли проводиться розслідування є вичерпним.

Відповідно акт за формою НТ, в результаті нещасного випадку, що стався зі страхувальником (Скляров П. А. оступився в темному під'їзді будинку, де він проживав), згідно приписів порядку не мав складатися, і відповідно страхувальник не міг надати такий акт страховику.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Пунктом 11.2.2. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 визначено, що настання страхового випадку при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності (зміні групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку такі документи: а) довідка медико-соціальної експертизи комісії про встановлення групи інвалідності; б) довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності; в) акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

Таким чином, згідно правил страхування страхувальник при настанні нещасного випадку для його підтвердження надає страхувальнику або, акт про нещасний випадок, або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

Оскільки третя особа по справі не працює, відповідним лікувально-профілактичним закладом їй не міг бути виданий листок непрацездатності, і настання нещасного випадку підтверджено випискою (довідкою).

Враховуючи, що відповідачем до матеріалів справи надавалася виписка із історії хвороби № 6420 від 20.03.2009, суд дійшов висновку, що страхувальником були надані страховику документи, що підтверджують настання нещасного випадку.

Щодо ненадання страхувальником страховику довідки компетентних органів про причину встановлення інвалідності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції чинній на момент присвоєння страхувальнику інвалідності ІІ групи) інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.

Згідно п. 1. "Положення про медико-соціальну експертизу", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. N 83 (чинного на момент присвоєння страхувальнику інвалідності ІІ групи) медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Таким чином, у відповідності до чинного на той момент законодавства, компетентним органом, уповноваженим встановлювати причину інвалідності є медико-соціальна експертна комісія.

Відповідачем не заперечується надання йому страхувальником довідки МСЕК від 17.08.2009, відповідно твердження відповідача, що йому не було надано страхувальником довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності, не відповідають дійсним обставинам справи.

За умовами договору та правилами страхування встановлення застрахованій особі інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування, визнається страховим випадком протягом 6 місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення договору страхування, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір закінчувався о 24 год. 00 хв. 08.03.2009, нещасний випадок стався зі страхувальником 24.02.2009, інвалідність ІІ групи встановлена страхувальнику 14.08.2009, а отже 6 місяців визначені п. 13.13.2 договору для визнання встановлення інвалідності ІІ групи страховим випадком не сплили.

За таких обставин, відповідач не мав достатніх правових підстав, для відмови у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком - встановлення страхувальнику (застрахованій особі) 17.08.2009 первинної інвалідності ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що стався 24.02.2009.

Отже, відповідач зобов'язаний був виплати страхове відшкодування в розмірі та на умовах визначених статтею 13 договору, а саме 70 % від страхової суми вигодонабувачу та/або страхувальнику (застрахованій особі) - за згодою вигодонабувача, тобто 574649, 60 грн. (820928,00 * 70 % = 574649, 60). Зазначене зобов'язання відповідачем виконано не було. Позивачем розмір зобов'язання відповідача за договором по виплаті страхового відшкодування визначено в сумі 574630, 00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, щодо визнання страховим випадком - події, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., на підставі договору страхування № 62-10015156 із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі та щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхової суми у розмірі 574 630, 00 грн. ґрунтуються на законі та правомірні. Вимоги щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача задовольняються судом із розрахунку позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач 24.12.2013 р. звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Обгрунтовуючи свою заяву відповідач посилається на те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 22.10.2013 р., тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування, право на яку виникло 17.08.2009 р.

За умовами договору у разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик впродовж 5 календарних днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача/застраховану особу) в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Враховуючи, що позивач не сторона договору, та не має жодних зобов'язань за договором, позивач міг довідатися про порушення його права на отримання страхового відшкодування за договором після отримання від відповідача повідомлення про відмову у виплаті страхового відшкодування із зазначенням причин такої відмови.

У матеріалах справи міститься лист начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» від 23.11.2009 р. № 1949 до заступника головного управління Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон", у якому позивач просить надати інформацію щодо причин відмови у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком Склярова Павла Анатолійовича. З вищевказаного слідує, що станом на 23.11.2009 року позивачу було відомо про відмову у виплаті страхового відшкодування та порушення його права на отримання такого відшкодування за договором.

У своїй позовній заяві позивач просить суд поновити пропущений Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" строк подання позовної заяви. При цьому посилаючись на те, що банк не мав можливості оскаржити в судовому порядку відмову ЗАТ «Страхова компанія «Еталон» у виплаті страхового відшкодування через те, що Скляров П.А. особисто подавав позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги з тим самим предметом позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вже було встановлено судом, не погоджуюсь з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування Скляров Павло Анатолійович звернувся до Харківського районного суду Харківської області до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області, за участю третьої особи Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" про захист свого порушеного права споживача, визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 по справі № 2-5384/10, в результаті розгляду вказаного позову у задоволенні позовних вимог Склярова П. А. було відмовлено.

В результаті перегляду зазначеного рішення Харківського районного суду Харківської області в апеляційному порядку Апеляційним судом Харківської області 01.02.2012 було прийнято рішення апеляційну скаргу Склярова П. А. задовольнити частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 скасувати, у задоволенні позову Склярову П. А. відмовити. При цьому, Апеляційний суд Харківської області відмовив Склярову П. А. у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що останній не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, оскільки умовами договору страхування вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, Скляров П. А звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

14 травня 2012 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження.

22 жовтня 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» про визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку примусове стягнення страхового відшкодування разом з нарахованою неустойкою є видом юридичної відповідальності, що застосовується до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» за неналежне виконання ним умов договору.

Таким чином, ПАТ КБ «Надра» не мав можливості звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», до завершення розгляду справи за позовом Склярова Павла Анатолійовича, оскільки дані вимоги були б спрямовані на притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить імперативним приписам Конституції України, де закріплено заборону подвійного притягнення до відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне визнати поважною причину пропущення строку позовної давності ПАТ КБ «Надра».

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 87 171, 37 грн. пені в розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, відповідно до п. 10.5.4 договору за період прострочення з 25.09.2009 по 19.11.2013.

Як встановлено судом п. 10.5.4 договору передбачено нарахування пені у розмірі 0, 01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежу за порушення зобов'язання по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Договором встановлено, що страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку та складає страховий акт (п. 14.2. договору), оплата здійснюється вигодонабувачу впродовж 7 робочих днів з моменту підписання страхового акту (п. 14.3. договору).

Таким чином, враховуючи, що з заявою про виплату страхового відшкодування страхувальник звернувся до страховика 25.08.2009, що підстав для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у страховика не було, останній, за умовами договору, зобов'язаний був до 15 вересня 2009 року включно скласти страховий акт та до 24 вересня 2009 року включно здійснити виплату страхового відшкодування.

Оплата страхового відшкодування здійснена відповідачем ані позивачу, ані третій особі здійснена не була, що і стало причиною спору у справі, отже відповідні зобов'язання відповідача були ним порушені.

Отже, початок періоду прострочення відповідача по виплаті страхового відшкодування визначений позивачем вірно, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, і рахується з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 25 вересня 2009 року. Строк по який відповідачу нараховується пеня, визначений позивачем невірно, без врахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно пеня за прострочення зобов'язання може бути нарахована відповідачу тільки до 25.03.2010.

Ставка пені визначена сторонами в договорі є меншою від подвійної облікової ставки НБУ, і відповідно застосована позивачем вірно.

Таким чином, за розрахунком суду, сума пені за період прострочення відповідача з 25.09.2009 по 25.03.2010 за порушення грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за договором, нарахована на суму страхового відшкодування визначену позивачем, складає 10 458, 27 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені нарахованої на суму простроченого грошового зобов'язання за договором в розмірі розрахованому судом, ґрунтуються на договорі та законі і відповідно підлягають задоволенню.

У своєму письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог щодо стягнення з нього пені за договором.

Однак, враховуючи те, що суд визнав поважними причини пропущення ПАТ КБ "Надра" позовної давності, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, його порушене право підлягає захисту, а заява ПрАТ "Страхова компанія Еталон" про застосування строків позовної давності відхиляється судом.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 647, 70 грн. трьох відсотків річних та 97 112, 47 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 25.09.2009 по 19.11.2013.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3% річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 71 647, 70 грн. трьох відсотків річних та 97 112, 47 грн. інфляційних втрат

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з врахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати страховим випадком за договором страхування № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 - подію, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (04052, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 574 630 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять) грн. 00 копійок страхового відшкодування, 71 647 (сімдесят одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 70 коп. 3 % річних, 97 112 (дев'яносто сім тисяч сто дванадцять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 10 458 (десять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. пені та 15 076 (п'ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн. 97 коп. витрат по оплаті судового збору. Видати наказ

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 14.02.2015 р.