Рішення № 42709414, 12.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.15р. Справа № 904/5790/14За позовом Фізичної особи-підприємця Воропінова Олександра Вячеславовича, м.Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про стягнення 19 599,97 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Медведєв С.С., представник за довіреністю № 1360 від 17.11.14р.

від відповідача: Романенко П.В., представник за довіреністю № б/н від 09.02.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 06.08.14р. порушено провадження у справі № 904/5790/14 за позовом фізичної особи-підприємця Воропінова Олександра Вячеславовича (далі-позивач) до Комунального підприємства "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач) про стягнення 19 599,97 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.09.14р. зупинено провадження у справі № 904/5790/14 до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/7147/14 за позовом Комунального підприємства "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради до фізичної особи-підприємця Воропінова Олександра Вячеславовича про визнання недійсним договору оренди №53.

Ухвалою господарського суду від 23.01.15р., починаючи з 10.02.15р., поновлено провадження у справі № 904/5790/14 та призначено справу до розгляду в засіданні на 10.02.15р.

10.02.15р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.02.15р.

12.02.15р. повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнає та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення та клопотання про розстрочку виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, строком на 6 місяців. Клопотання обґрунтоване скрутним фінансовим становищем, заборгованістю по зарплаті та необхідністю погашення заборгованості за минулі періоди перед іншими контрагентами.

Повноважний представник позивача усно заперечував щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців, оскільки позивач також знаходиться у скрутному фінансовому становище.

В судовому засіданні 12.02.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 53 (далі - Договір оренди № 53), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач бере у тимчасове володіння кіоск торговий площею 30 кв.м., що належить на правах власності позивачу, який розташований за адресою: м Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, 19 б

Крім того, 30.12.13р. між сторонами було укладено договір оренди № 55 (далі - Договір оренди №54), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач бере у тимчасове володіння кіоск торговий площею 28 кв.м., що належить на правах власності позивачу, який розташований за адресою: мДніпропетровськ, вул. Поточна, 117 А.

Відповідно до Додаткових угод до вищевказаних Договорів оренди, терміни дії договорів встановлено до 01.04.14р.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.1. вищевказаних договорів орендна плата складає за місяць 4 900 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, об'єкти оренди 01.04.14р. були повернути відповідачем позивачу, що підтверджують відповідні акти приймання-передавання кіоску торгового, але при цьому відповідачем не було виконано належним чином та у повному обсязі зобов'язання встановлені п. 4.1. та п. 6.1. вищезазначених Договорів оренди зі сплати орендної плати та своєчасного здійснення орендних платежів.

Так, відповідно до Акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами за Договором оренди № 53 та Договором оренди № 54 від 30.12.13р. за період з 01.01.14р. по 11.04.14р. встановлено суму заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 19 599,97 грн. Позивач звертає увагу суду на те, що вказаний Акт звірки підписаний з боку відповідача та скріплений печаткою підприємства без будь-яких зауважень. Таким чином, позивач вважає, що відповідач визвав суму боргу у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 17.07.14р. про сплату заборгованості у розмірі 19 599,97 грн. за Договором оренди № 53 та Договором оренди № 54 від 30.12.13р. Але, як зазначає позивач, вимоги позивача відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 19 599,97 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

В ході проведення ревізії, було виявлено існування укладених договорів оренди торгівельних кіосків з метою використання їх в якості виставкових павільйонів похоронної атрибутики. Однак, при перевірці виконання цих договорів було встановлено, що зазначені в цих договорах об'єкти оренди відповідач фактично не отримував та за встановленою метою оренди не використовував. Також відсутні оформлені належним чином акти приймання-передачі Орендодавцем Орендареві об'єктів оренди, які б підтверджували реальне виконання правочинів, та момент початку перебігу терміну оренди. При цьому грошові кошти в рахунок орендної плати підприємством сплачувались.

Відповідач звертає увагу суду, що торгові кіоски, що є об'єктами оренди за вищезазначеними договорами, належать до об'єктів, розміщення та використання яких регулюється спеціальними правилами.

Однак, відповідно до листа Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради з вих. № 2/1-2-880 від 24.07.14р., кіоски на ПП Воропінова О.В. по вул. Метробудівська, 19-б, вул. Поточна, 117-а в електронному переліку об'єктів торговельного призначення, сфери послуг та виробництва продуктів харчування не зареєстровано.

Також за даними Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (лист з вих. № 4/11-1773 від 01.08.14р., за адресами вул.Метробудівська, 19-б, вул. Поточна, 117-а договорів оренди землі, укладених між Дніпропетровською міською радою та гр. Воропіновим О.В. в системі не виявлено. Рішень міської ради стосовно оформлення правовстановлюючих документів гр. Воропіновим О.В. на запитувані земельні ділянки не виявлено. В Реєстрі об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська станом на 30.07.14р. записи про торговельні кіоски за зазначеними адресами відсутні.

Таким чином, відповідач зазначає про те, що згідно із вищезазначеною інформацією відсутні відомості щодо фактичного існування та розміщення за вказаною адресою належних позивачу кіосків, які зазначені як предмет оренди за оспорюваними договорами.

Крім того, відповідач вважає, що вказані договори є недійсними, оскільки:

По-перше, зміст оспорюваних договорів суперечить закону. Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Як слідує із вищезазначеного, у позивача відсутні документи, якими визначено право власності чи користування на кіоски, що вказані як предмет оренди в оспорюваних договорах, тож позивач не мав права передавати їх в оренду. Отже, зміст оспорюваних договорів суперечить положенням Цивільного кодексу України в частині правомочностей бути орендодавцем майна.

По-друге, оспорювані договори суперечать інтересам держави і суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.13р., необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків, для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як вбачається, позивач, укладаючи спірні договори, не мав права на укладання договорів щодо передачі в оренду зазначених об'єктів, внаслідок незаконного їх розміщення та відсутності зареєстрованого права їх використання, тож укладення договорів оренди суперечить вищезгаданому Порядку, і про це позивач достовірно знав.

Окрім того, укладення договорів оренди щодо об'єктів, розміщених на земельних ділянках, що не були відведені для цієї мети та не надані у користування, суперечить встановленому законом порядку використання земель, зокрема вимогам ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, а також перешкоджає здійсненню повноважень державних органів у сфері земельних відносин.

По-третє, оспорювані договори порушують публічний порядок. Як вбачається з наведеного вище, оспорювані договори передбачають зобов'язання відповідача сплачувати позивачу орендну плату за користування об'єктами майна, щодо яких відсутні відомості про фактичне існування та їх належність позивачу, а також які не можуть бути правомірно використані у господарській діяльності внаслідок недотримання встановленого порядку їх розміщення.

Тобто, оспорювані договори були укладені фактично з єдиною метою - створити правову підставу для систематичного отримання позивачем від відповідача грошових коштів під виглядом орендної плати за користування майном, яке фактично відповідачу не передавалося та не використовувалося у господарській діяльності відповідача.

Відповідач є комунальним унітарним комерційним підприємством, власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. Відповідач є бюджетоутворюючим підприємством міста Дніпропетровська. Майно підприємства (в тому числі доходи, одержані від господарської діяльності) належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

Отже спірні договори були спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами, що належать до майна територіальної громади м. Дніпропетровська.

Враховуючи, що орендна плата протягом певного періоду сплачувалася, відповідач вважає, що йому та територіальній громаді було завдано збитків в розмірі сплачених орендних платежів у сумі 9800,00 грн.

За правилами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Недійсна угода не породжує ніяких прав і обов'язків для сторін цієї угоди.

Отже, передбачене недійсним договором зобов'язання відповідача сплатити позивачу орендну плату та право позивача на її отримання також не є встановленими, та не підлягають судовому захисту.

Крім того, відповідач зазначає про те, що відсутність дозвільних документів на розміщення об'єктів оренди не допускає їх використання у господарській діяльності та підключення до інженерних мереж. Таким чином, об'єкти оренди не могли використовуватися орендарем, тобто відповідачем, за вказаними Договорами, оскільки:

1) були встановлені незаконно та їх використання заборонено;

2) не були електрифікованими, тобто неосвітленими;

3) не опалювалися, тому перебування в них як працівників відповідача, так і відвідувачів у холодну пору року було неможливим.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що в силу ч. 6 ст. 762 ЦК України вимога позивача про стягнення орендної плати за непридатний до використання об'єкт оренди є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У ст. 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд звертає увагу на той факт, що Договір оренди № 53 від 30.12.13р., який є ідентичним Договору оренди № 54 від 30.12.13р., судом визнаний дійсним, що підтверджує рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.14р. по справі № 904/7147/14, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.15р. залишено без змін.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.15р. по справі №904/7147/14 встановлено, що п. 2 Акту приймання-передачі сторони підтвердили, що на момент передачі об'єкт оренди відповідає вимогам орендаря, знаходиться в задовільному стані і є придатним до експлуатації. 08.04.2014 року сторонами було оформлено акт приймання-передачі (повернення) кіоску торгового, згідно якого орендар повернув на користь орендодавця кіоск торговий, площею 30,0 кв.м., із підтвердженням задовільного стану об'єкта. Наведені вище обставини спростовують доводи про те, що предмет договору оренди був відсутній, а сторони не мали на меті настання реальних наслідків правочину.

У вищезазначеній постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.15р. по справі №904/7147/14 також зазначено про те, що суд першої інстанції надав належну оцінку доводам КП "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради про те, що за даними Департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради кіоск на ім'я фізичної особи-підприємця Воропінова Олександра Вячеславовича по вул. Метробудівська, 19-б в електронному переліку об'єктів торгівельного призначення, сфери послуг та виробництва продуктів харчування не зареєстровано та за даними Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, відносно земельної ділянки по вул. Метробудівська, 19-б не укладено договорів оренди землі між Міською радою та фізичною особою-підприємцем Воропіновим Олександром Вячеславовичем, не виявлено рішень міськради стосовно оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку та записів в реєстрі об'єктів права комунальної власності територіальної громади про торгівельні кіоски за зазначеною адресою та правомірно зазначив, що вони вказують лише на порушення фізичною особою-підприємцем Воропіновим Олександром Вячеславовичем вимог чинного законодавства щодо заборони самовільного розміщення тимчасових споруд, до яких віднесено кіоск, який є об'єктом оренди за спірним договором. При цьому, зазначені обставини не свідчать про відсутність вказаного майна, як об'єкта цивільних прав, що відповідно виключає обґрунтованість доводів КП "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради відносно фактичної відсутності предмета оренди. Отже, висновки суду першої інстанції КП "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради не спростовано, його позицію в оспорюванні договору суд оцінює як спосіб ухилення від зобов'язання зі сплати орендної плати, про що сторони не заперечували у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами оренди. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договорів оренди, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договорів оренди та обставини справи, господарський суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд вважає за можливе надати відповідачу розстрочку у виконанні рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.15р. у справі № 904/5790/14 строком на 3 місяці у рівних частинах (19 599,97 грн. заборгованість по орендній платі + 1 827,00 грн. судовий збір = 21 426,97 грн.), а саме: 27.02.15р. - 7142,33 грн., 27.03.15р. - 7 142,32 грн., 27.04.15р. - 7142,32 грн., беручи до уваги економічне становище в державі, тяжкий фінансовий стан відповідача, який виник у останнього, у зв'язку зі здійсненням поховань невпізнаних громадян загиблих в зоні проведення антитерористичної операції та доставлених до м. Дніпропетровська.

Аналогічна правова позиція по аналогічній справі викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.14р. у справі № 904/6988/14.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "РИТУАЛЬНА СЛУЖБА" Дніпропетровської міської ради (49101, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд, 18, код ЄДРПОУ 32702195) на користь фізичної особи-підприємця Воропінова Олександра Вячеславовича (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кривоноса, буд. 197, ідентифікаційний номер 3401010917) заборгованість по орендній платі у розмірі 19599,97 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 97 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.15р. у справі № 904/5790/14 строком на 3 місяці у рівних частинах, а саме:

27.02.15р. - 7142,33 грн.,

27.03.15р. - 7 142,32 грн.,

27.04.15р. - 7142,32 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.02.15р.

Суддя Н.Е. Петренко