Постанова № 42708686, 03.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6508/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014р. №0001232203,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтегрітес" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2014 №0001232203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами Державної податкової інспекції у Подільського районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галарт сервіс груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепіталіндастрістайл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» за період з 01.02.2012 по 31.05.2012.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегрітес» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 189 060,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільського районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 22.01.2014 №159/26-56-22-03-09/33404025, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 №0001232203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236 325,00 грн., у тому числі: 189 060,00 грн. - основний платіж, 47 265,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач заперечує законність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.4. статті 201 Кодексу визначає обов'язкові реквізити податкової накладної.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).

Між тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Інтегрітес» (Замовник) та ТОВ «Галард Сервіс Груп» (Виконавець) було укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг №02-04/12-Ю від 02.04.2012р., за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню Замовнику юридично-консультаційних послуг щодо питань, визначених замовником у замовленнях, які Замовник має прийняти та оплатити, за умови надання таких послуг належної якості. На виконання умов договору сторони підписали замовлення №1 від 02.04.2012р; №2 від 17.04.2012р; №3 від 18.04.2012р.

На підставі договору №02-04/12-Ю від 02.04.2012р.була видана податкова накладна №311 від 17.05.2012 року на суму 366 120,00 грн.

Оскільки предметом вищевказаного договору є надання послуг, які фактично не мають матеріальної форми, то особливе значення надається визначенню їх реальності та зв'язку з господарською діяльністю ТОВ «Інтегрітес».

Так, в матеріалах справи (а.с. 87-92 Том 1) містяться погодинні звіти щодо виконаних юридично-консультаційних послуг, наданих ТОВ «Галард Сервіс груп». Проте, жоден із звітів не містить підпису відповідальних осіб позивача, що не було спростовано під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Також, не має достатнього обґрунтування змісту юридичних послуг, викладених у погодинних звітах.

Так, за даними звіту від 12.04.2012 (а.с. 88 Том 1) ТОВ «Галард Сервіс Груп» працювало 10 годин, 16.04.2012 над описом варіантів підготовки Замовника контрагент позивача працював 12 годин 30 хвилин, а 18.04.2012 над пошуком додаткової інформації - 11 годин.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження зв'язку наданих юридичних послуг (питання придбання земельної ділянки, що знаходиться у комунальній власності) з господарською діяльністю позивача. Так, в останньому пункті звіту від 16.05.2012 містяться відомості про «надання рекомендацій замовнику …шляхом надсилання листа», однак даний лист, як зокрема і рекомендації, відсутні в матеріалах вказаної справи.

Аналогічне за змістом порушення вбачається також і в погодинному звіті від 17.05.12 (а.с. 89-90 Том 1). Так, згідно Замовлення №2 підготовка остаточних висновків мала б бути проведена 14.05.2012р протягом 5 годин, однак у цьому ж звіті містяться зокрема відомості про підготовку остаточних висновків 16.05.2012.

Також, в матеріалах справи міститься лист з остаточними висновками щодо оскарження актів перевірки (а.с.5-6 Том 2), однак зазначений лист не містить підпису службових осіб та печатки ТОВ «Галард Сервіс груп».

Що стосується замовлення від 18.04.2012, колегія суддів звертає увагу на те, що за даними погодинного звіту (а.с. 91 Том 1) праця ТОВ «Галард Сервіс Груп» становить більше 8-ми годин 18.04.2012р, 20.04.2012р, 04.05.2012р, 14.05.2012р.; відсутній також лист з остаточними висновками та рекомендаціями; не вбачається зв'язку договорів дарування та аналізу законодавства зі спадковими спорами з безпосередньою господарською діяльністю позивача.

Крім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що сума по погодинним звітам, які були надані позивачем на підтвердження реальності отримання ним послуг від ТОВ «Галард Сервіс Груп», за трьома замовленнями складає 36 000,00 грн. (15000,00 + 7500,00 + 13500,00), у той час як реальність наданих послуг складає - 366 120,00 грн., що відповідно викликає сумнів у реальності виконаних операцій.

Що стосується правомірності господарських операцій позивача з ТОВ «Інтегрітес» та ТОВ «Комерційна Група Едельвейс», то в даному випадку, на думку колегії суддів, не вбачається причинного зв'язку замовлення №4 до договору №01/02/12-КС від 01.02.2012р з господарською діяльністю позивача.

Так в матеріалах справи міститься лист ТОВ «КГ Едельвейс» щодо правового регулювання діяльності акціонерних товариств. Відповідь ТОВ «КГ «Едельвейс» згідно Замовлення №1 до договору №05/0112-Р від 05.01.2012р (а.с.39-74 Том2) було надано англійською мовою із зазначенням фінансових показників ТОВ «ПП «ФОЛІО ПЛЮС» ТОВ «Техніка для бізнесу», ТОВ «ПЛАСТІКС-Україна», однак позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту взаємовідносин зазначених підприємств з господарською діяльністю позивача. Крім того, на сторінках даного замовлення містяться порівняльна офіційна інформація цих компаній, в той час як реальний аналіз (опис висновків) відображений лише по ТОВ «Пластікс - Україна».

Крім того, статті балансу по ТОВ «ПП «ФОЛІО ПЛЮС» відображені станом на 30.09.11р, у той час як по іншим підприємствах відображені станом на 31.12.11р, що в свою чергу свідчить про нетотожність порівняння періодів для фінансових показників усіх вищевказаних підприємств.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Кепіталіндастрістайл», колегія суддів зважає на відсутність документів на підтвердження транспортування придбаних ним матеріалів.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. (із змінами і доповненнями), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Крім того, досліджуючи надані позивачем докази, серед яких фотокопії дверей, перегородки, пофарбованого фасаду та меблів (а.с. 81-99 Том 2), колегія суддів вказує на відсутність доказів належного використання зазначених будівельних матеріалів у власній господарській діяльності позивача.

Так, відповідно до видаткової накладної № КЕ - 0000045 від 28.04.2012р при фарбуванні фасаду, на що було витрачено 180 літрів фарби, 275 кг штукатурки, 189 кг суміші ППС, 550 м2 сітки, не отримало свого підтвердження в ДБНУ; відсутні також затверджені норми ТОВ «Інтегріс», які б дали змогу встановити норми щодо використання будівельних матеріалів.

Разом з тим, у видатковій накладній №КЕ-0000044 від 28.04.2012р. колір для основного матеріалу МДФ скрізь вказано «вишня», однак на доданих до справи фотокопіях всі об'єкти мають різний колір, що відповідно ставить під сумнів відповідність об'єктів відображених на фото з тими, що зафіксовані у вищезазначеній накладній.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які не підтверджуються належними доказами та є такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрітес" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві - здовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтегрітес" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014р. №0001232203 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 09.02.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.