Ухвала суду № 42707718, 10.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

10 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/8130/13-а

Категорія: 3.7.2 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Укртрансінспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчування" до Управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Харчування" звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу № 031782 та № 031781 від 06.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідачем порушено процедуру прийняття оскаржених постанов, оскільки про притягнення до фінансової відповідальності Товариству стало відомо лише після накладення штрафу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував постанови Управління Укртрансінспекції від 06 листопада 2013 року № 031781 та № 031782.

Не погоджуючись з постановою суду, начальником управління Укртрансінспекції в Одеській області подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Відповідно до пункту 21 Порядку у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.

За правилами частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з пунктом 13 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними; умови регулярних та регулярних спеціальних перевезень зазначаються у паспорті маршруту.

Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедура розроблення, погодження та затвердження таких паспортів передбачені Порядком розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278 (у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №278).

Відповідно до п.1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити, водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень; водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".

Згідно п.1.4 Порядку №278 фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України (далі - Державтоінспекція).

Також, пунктом 2.11 Порядку №278 передбачено, що паспорт маршруту регулярних перевезень виготовляється у кількості, необхідній для забезпечення організації перевезень, у тому числі організатора перевезень, який зберігає його як контрольний примірник, та перевізника; водії, які здійснюють перевезення пасажирів за даним маршрутом, забезпечуються витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.

Відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2013 року співробітниками Управління Укртрансінспекції в Одеській області проведено перевірки транспортних засобів марки "Mercedes 611 D" державний номер ВН 8731 ЕВ та "Mercedes - Bens 6090" державний номер ВН 2930 ВВ.

Під час перевірки встановлено відсутність витягу з паспорту маршруту згідно Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278 "Про затвердження порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту", що є порушенням ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Про результати перевірки складено акти від 16.10.2013 року: №079598, в якому водій від надання пояснень та підпису відмовився; та №079554, в якому зазначено, що витяг з паспорту наявний, а з актом водій не згоден.

Судом також було встановлено, що у зв'язку з виявленими порушеннями, на адресу позивача 31.10.2013 року направлено запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується реєстром поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням поштового відділення, але поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про невручення поштового відправлення повернуто до Управління Укртрансінспекції в Одеській області 13.11.2013 року з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

06 листопада 2013 року у зв'язку з тим, що представник ТОВ "Харчування" не прибув на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем були винесені оспорюванні у даній справі постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № 031782 та № 031781 від 06.11.2013 року.

Також, на підтвердження дотримання вимог ст. 39 Закону України № 2344-ІІІ позивачем були надані до суду першої інстанції паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень "Кілія АС - Ізмаїл АС" № 358 та паспорт № 359, назва маршруту "Ізмаїл АС - Болград АС".

Таким чином, судом встановлено, що у перевізника ТОВ "Харчування" наявні передбачені Законом України № 2344-ІІІ документи, необхідні для здійснення пасажирських перевезень.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що відповідачем неправомірно було винесено оскаржувані постанови, оскільки в діях водія був відсутній склад порушення відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України №2344-ІІІ, тому що відсутність у водія транспортного засобу витягу з паспорта маршруту не є порушенням чинного законодавства відповідно до ст. 39 цього ж Закону. При цьому обов'язок мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху паспорту маршруту відповідно до ст. 39 даного Закону покладений на автомобільного перевізника.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду, оскільки відповідно до підп. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень. Згідно підп. 1.4 цього Порядку фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України.

За таких обставин, коли перевіркою контролюючого органу буде встановлено не забезпечення водія всіма належними та необхідними документами для здійснення перевезень зазначене є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, в порядку встановленим законом.

Також, пунктами 25-27 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про повідомлення позивача про розгляд вказаних справ на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, юридична адреса ТОВ "Харчування" є м. Ізмаїл вул. Боградська/Пушкинська, 72/41, зазначене підтверджено наявними копіями Ліцензії Серії АБ № 610876 (а.с.10), Виписки з Єдиного державного реєстру Серії ААБ № 782418 (а.с.11).

Також, з наданої відповідачем копії запрошення ТОВ "Харчування" на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 29.10.13 р. №4420/20/59-13 вбачається, що адреса Товариства зазначена інша, а саме - м. Одеса (а.с.85).

Направлення кореспонденції до м. Одеси також підтверджено копією реєстру (а.с.42), а також повідомленням про невручення поштового відправлення з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.55).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Тому, враховуючи вимоги статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А також, аналізуючи вищенаведене законодавство, нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та те, що за результатом проведених перевірок водій не був згоден з актом перевірки, а відповідачем порушено порядок притягнення перевізника до відповідальності при винесенні оскаржених постанов, оскільки позбавлено можливості захистити свої права і прибути до Управління Укртрансінспекції в Одеській області, де відбувся розгляд цих справ для захисту своїх інтересів, колегія суддів надходить до переконливого висновку, що оспорюванні постанови про застосування до ТОВ "Харчування" адміністративно-господарського штрафу № 031782 та № 031781 від 06.11.2013 року не відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріально прав не призвело до неправильного вирішення справи, то у колегії суддів відсутні підстави для скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Одеській області - залишити без

задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова