Постанова № 42707619, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17732/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Пауер" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державного підприємства "Енергоринок", Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Енергоринок», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінд Пауер» задоволено повністю.

- визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг щодо невстановлення станом на 27 серпня 2014 року та 24 вересня 2014 року «зеленого» тарифу позивачу на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в евро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» (№ 575/97-ВР від 16.10.1997 року) станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення відповідачем роздрібних тарифів для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року та на 24 вересня 2014 року;

- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу позивачу на розрахунковий місяць вересень 2014 року на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року;

- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу позивачу на розрахунковий місяць жовтень 2014 року на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на 24 вересня 2014 року;

- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у вересні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом встановленим відповідно до постанови НКРЕ №1072 від 27 липня 2014 року, та вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у вересні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом, який станом на 27 серпня 2014 року НКРЕКП було зобов'язано встановити на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення відповідачем роздрібних тарифів для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року;

- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у жовтні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом встановленим відповідно до Постанови НКРЕ №1072 від 27 липня 2014 року та вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у жовтні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом, який станом на 24 вересня 2014 року НКРЕКП було зобов'язано встановити на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення відповідачем роздрібних тарифів для споживачів, а саме на 24 вересня 2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в умовах неповного з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, просить скасувати постанову та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що неповністю з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, зокрема, в частині наявності чи відсутності у Комісії підстав для перегляду «зеленого» тарифу для позивача та внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, суд першої інстанції прийшов до висновків, які суперечать вимогам матеріального та процесуального права, а також не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику».

Даючи правову оцінку обставинам справи в частині визнання бездіяльності відповідача щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу та зобов'язання прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу Позивачу на розрахункові місяці вересень та жовтень 2014 року на певному рівні, колегія суддів зважає на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до ліцензії серії АЕ № 179945, позивач здійснює виробництво електричної енергії.

Позивач виробляє електричну енергію з альтернативних джерел з використанням енергії вітру на збудованій вітроелектростанції потужністю 200 МВт - Ботієвській ВЕС.

На підставі ліцензії серії АЕ № 179945, з метою здійснення продажу електроенергії, між позивачем та ДП «Енергоринок» укладено договір № 9270/02 від 26.12.2012 року, згідно умов якого позивач зобов'язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов'язується купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до умов цього Договору, позивач зобов'язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов'язується купувати вироблену електроенергію в точках поставки - на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в актах розмежування балансової належності електричних мереж (додаток 3 до цього Договору).

Величина тарифу на електроенергію, яку продає позивач ДП «Енергоринок», не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для ТОВ «Вінд Пауер» установлюються шляхом перерахування в евро величини «зеленого» тарифу, розрахованого відповідно до положень п.2.3 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами вих. №01/2955 від 17.09.2014 року та вих. №01/3009 від 21.10.2014 року стосовно розгляду питання про затвердження розміру «зеленого» тарифу суб'єктам альтернативної енергетики на вересень 2014 року та жовтень 2014 року.

Однак, постанов щодо перерахування «зеленого» тарифу відповідачем прийнято не було.

Даючи правову оцінку, обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначає Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР, який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі (ст.8 Закону України «Про електроенергетику»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електроенергетику», державне регулювання діяльності в електроенергетиці Державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про електроенергетику», основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику», «зелений» тариф встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за умови виконання вимог щодо місцевої складової, передбачених цим Законом.

Порядок встановлення та перегляду «зеленого» тарифу регулюється Порядком встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1421 від 02.11.2012 року (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» та відповідно до п.п. 1.4 - 1.7 Порядку, «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

«Зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії вітру.

Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

«Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Відповідно до п.п. 1.8.-1.9 Порядку, «зелений» тариф перераховується на кожний розрахунковий місяць, яким для цілей Порядку є календарний місяць, на який перераховується «зелений» тариф.

З аналізу викладених положень вбачається, що відповідач зобов'язаний перераховувати «зелений» тариф на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що неперегляд тарифів на кожний календарний місяць, призводить до відсутності перерахованого «зеленого» тарифу, що в свою чергу, не дозволяє встановити загальну вартість виробленої електричної енергії за Договором №9270/02 від 26.12.2012 року, а тому позивач не отримує повну оплату за вироблену електроенергію.

Останній перегляд «зеленого» тарифу відбувся 31 липня 2014 року, згідно постанови Комісії №1072 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію» був перерахований «зелений» тариф на серпень 2014 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено бездіяльність щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо посилань апелянта на те, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Комісії прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу Позивачу на розрахункові місяці вересень та жовтень 2014 року на певному рівні прямо суперечить положенням статті 162 КАС України, колегія суддів вважає такі необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що обов'язок перегляду «зеленого» тарифу на кожну дату встановлення роздрібних тарифів прямо встановлений у Законі України «Про електроенергію», а також те, що позивач звертався до відповідача з листами стосовно розгляду питання про затвердження розміру «зеленого» тарифу на вересень 2014 року та жовтень 2014 року, однак, постанов щодо перерахування «зеленого» тарифу відповідачем прийнято не було, з метою повного захисту порушеного права та гарантування дотримання норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу позивачу на розрахунковий місяць вересень 2014 року на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо встановлення «зеленого» тарифу позивачу на розрахунковий місяць жовтень 2014 року на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на 24 вересня 2014 року.

Таким чином, встановлення та перегляд «зеленого» тарифу є прямим обов'язком Відповідача відповідно до положень Закону України «Про електроенергетику». Тому рішення суду відповідає положенням матеріального та процесуального права та не виходить за межі повноважень суду визначених ст. 162 КАСУ.

Необґрунтованими, на думку суду апеляційної інстанції, є посилання апелянта на положення п. 1 ст. 29 Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», згідно якої, у разі тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії внаслідок виникнення аварійних ситуацій в об'єднаній енергетичній системі України, викликаних пошкодженням електроенергетичних установок, їхніх елементів, споруд, або внаслідок надзвичайних ситуацій Кабінет Міністрів України має право приймати рішення щодо вжиття тимчасових надзвичайних заходів із подолання наслідків такої ситуації відповідно до затвердженого ним порядку.

Так, відповідно до ст. 17- 1 Закону України «Про електроенергетику», держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування "зеленого" тарифу вимог щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим "зеленим" тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що порядок та строки перегляду «зеленого» тарифу встановлені Законом України «Про електроенергетику», колегія суддів вважає, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року №764-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та від 1 жовтня 2014 року №915-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», не є підставами для відмови від перегляду «зеленого» тарифу .

Згідно статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року №764-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та від 1 жовтня 2014 року №915-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», не можуть змінювати встановленні Законом України «Про електроенергетику» положення щодо порядку та розміру перегляду «зеленого» тарифу.

Крім того, розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року №764-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та від 1 жовтня 2014 року №915-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», не можуть змінювати встановленні Законом України «Про електроенергетику» вимог, не містять вимог щодо неперегляду «зеленого» тарифу та не містять конкретні вимоги щодо розміру, на який повинен бути зменшений «зелений» тариф.

Таким чином, посилання апелянта на розпорядження Кабінету Міністрів України як підставу для не перегляду «зеленого» тарифу є необґрунтованою.

Разом з тим, даючи правову оцінку обставинам справи в частині вимог про зобов'язання Комісії прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії для здійснення перерахування додаткових коштів, недоотриманих позивачем за вироблену електричну енергію, суд апеляційної інстанції вважає передчасним їх задоволення судом першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, ч.3ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що вирішення Комісією питання щодо внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії для здійснення перерахування додаткових коштів, недоотриманих позивачем за вироблену електричну енергію, відноситься до дискреційних повноважень Комісії ,та у зв'язку з тим, що у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було допущено порушення прав та законних інтересів позивача у цій частині, колегія суддів вважає, що така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне скасувати рішення в цій частині з прийняттям в цій частині нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160,195, 198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року в частині позовних вимог:

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у вересні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом встановленим відповідно до постанови НКРЕ №1072 від 27 липня 2014 року, та вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у вересні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом, який станом на 27 серпня 2014 року НКРЕКП було зобов'язано встановити на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення відповідачем роздрібних тарифів для споживачів, а саме на 27 серпня 2014 року ;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг прийняти рішення про внесення змін до Правил Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у жовтні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом встановленим відповідно до Постанови НКРЕ №1072 від 27 липня 2014 року та вартістю фактично проданої позивачем за договором №9270/02 від 26.12.2012 року у жовтні 2014 року електроенергії, за «зеленим» тарифом, який станом на 24 вересня 2014 року НКРЕКП було зобов'язано встановити на рівні не меншим фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення відповідачем роздрібних тарифів для споживачів, а саме на 24 вересня 2014 року - скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Пауер" - відмовити повністю.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.