Постанова № 42707611, 12.02.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р.Справа № 916/3060/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Ярош А.І., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: Цвик С.М., за довіреністю від 02.11.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский"

на рішення господарського суду Одеської області від 03 грудня 2014 року

по справі №916/3060/14

за позовом Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2

до Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский"

про стягнення 49170,87 грн.

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский"

до Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2

про стягнення 43144,01 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ФО-П ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "Октябрьский" про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, 48463,26 грн., з яких 5681,70 грн. заборгованості за надані послуги у 2012 році, 41122,08 грн. заборгованості за надані у 2013 році послуги, 1512,35 грн. 3% річних та 3717,61 грн. втрат від інфляції.

ВАТ "Октябрьский" звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 43144,01 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 грудня 2014 року по справі №916/3060/14 (головуючий суддя Брагіна Я.В., судді Погребна К.Ф., Гуляк Г.І.) позов ФО-П ОСОБА_2 задоволено частково: з ВАТ "Октябрьский" на користь ФО-П ОСОБА_2 стягнуто 37551,60грн. основного боргу, 1512,35грн. 3% річних, 3717,61грн. інфляційних втрат, 1612,81грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ВАТ "Октябрьский" неналежно виконав прийняті зобов'язання за договором №03/01 від 03.01.2013., оскільки не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу в повному обсязі станом на час розгляду справи. Разом з тим, суд відмовив в задоволенні зустрічного позову про стягнення 43144,01 грн. сплачених коштів за ненадання послуг з перевезення вантажів відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору №20/04 від 20.04.2012., оскільки позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б спростовували доводи відповідача за зустрічним позовом про надання послуг з перевезення за товарно-транспортними накладними №311629, №311631, №311636, №311642, №311644, оскільки доводи спростовуються актами виконаних послуг, які затверджені уповноваженою особою відповідача за первісним позовом і оплачені відповідно до виписок з банку. До того ж позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, ВАТ "Октябрьский" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ВАТ "Октябрьский" задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

ФО-П ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні 27.01.2015р. надали пояснення, згідно з якими ФО-П ОСОБА_2 не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ "Октябрьский", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012 між ФО-П ОСОБА_2 (виконавець, перевізник, позивач, відповідач за зустрічним позовом) та ВАТ „Октябрьский" (замовник, відповідач, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір №20/04 перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір №20/04), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу.

За умовами п. 2.1 договору №20/04 перевезення вантажів виконується виконавцем на підставі заявок замовника.

Пунктами 4.1, 4.2 договору №20/04 сторони узгодили, що розмір плати за перевезення обговорюється між сторонами та зазначається в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг.

За п. 5.1 договору №20/04 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідно до чинного законодавства України.

У 2012 році на підставі договору №20/04 позивачем було надано на користь відповідача послуги на загальну суму 140796,79 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами здачі прийняття робіт та виставленими рахунками на оплату послуг (т.1, а.с.43-77, т.2 7-13).

Як стверджує позивач, відповідачем заборгованості за надані у 2012 році послуги сплачено частково на суму 118091,69 грн.

03.01.2013. між позивачем за первісним позовом (виконавець, перевізник) та відповідачем за первісним позовом (замовник) було укладено договір №03/01 перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір №03/01), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу (а.с.78 -80, т.1).

За умовами п. 2.1 договору №03/01 перевезення вантажів виконується виконавцем на підставі заявок замовника.

Пунктами 4.1, 4.2 договору №03/01 сторони узгодили, що розмір плати за перевезення обговорюється між сторонами та зазначається в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору. Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг.

На виконання умов спірного договору №03/01 у період з січня по лютий 2013 року по позивачем було надано на користь відповідача послуги з перевезення на загальну суму 94251,30 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (т.1, а.с. 16, 19, 22, 25, 28, 31, 32, 35, 38, 41) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 17, 20, 23, 26, 29, 32, 33, 36, 39, 42).

Як стверджує позивач, відповідачем заборгованості за надані у 2013 році послуги сплачено частково на суму 56699,70 грн.

13.05.2014р. позивачем було направлено відповідачу претензію, в якій просив відповідача сплатити 5681,70 грн. заборгованості за надані у 2012 році послуги та 41417,76 грн. заборгованості за надані у 2013 році послуги.

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_2 до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

ВАТ „Октябрьский" стверджує, що послуги з перевезення вантажів на підставі договору від 20.04.2012. були надані на загальну суму 54419,48 грн. за товарно-транспортними накладними: №529478, №529482, № 529483, №529484, №529485, №529496, а за рештою товарно-транспортними накладними послуги не надавались.

Враховуючи наведене ВАТ „Октябрьский" вважає, що переплатило ФО-П ОСОБА_2 80695,61 грн.

Частину з вказаних коштів ВАТ „Октябрьский" зарахувало в рахунок боргу за надані послуги з перевезення вантажу в 2013 році, а іншу частину просить стягнути за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як вже було зазначено вище, у 2012 році на підставі договору №20/04 позивачем було надано на користь відповідача послуги на загальну суму 140796,79 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, актами здачі прийняття робіт (т.1, а.с.43-77, т.2 7-13), підписаними вповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

За п. 4.1 договору №20/04 сторони узгодили, що розмір плати за перевезення обговорюється між сторонами та зазначається в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що факт надання позивачем у 2012 році на користь відповідача послуг за спірним договором №20/04 на загальну суму 140796,79 грн. підтверджується відповідними матеріалами справи та є встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи, за надані у 2012 році послуги позивачем було виставлено відповідачу рахунки №СФ-0000025 від 24.04.2012р., №СФ-0000034 від 18.05.2012р., №СФ-0000035 від 21.05.2012р., №СФ-0000043 від 13.07.2012р., №СФ-0000055 від 05.09.2012р., №СФ-0000056 від 08.09.2012р., №СФ-0000057 від 11.09.2012р., №СФ-0000058 від 13.09.2012р., №СФ-0000068 від 15.09.2012р., №СФ-0000079 від 16.10.2012р., №СФ-0000080 від 16.10.2012р., №СФ-0000081 від 19.10.2012р., №СФ-0000082 від 19.10.2012р., №СФ-0000027 від 10.05.2012р., №СФ-0000029 від 10.05.2012р.

У якості доказів на підтвердження оплати отриманих з боку позивача послуг у 2012 році, відповідачем було надано платіжні доручення з призначенням платежу: за автопослуги відповідно до: рахунків №79, 80, 81, 82 від 19.10.2012р. - рахунки оплачені у повному обсязі на суму 39781,50 грн.; №СФ-0000068 від 15.09.2012р. - рахунок оплачено у повному обсязі на суму 10152,61 грн.; №СФ-0000045 від 21.09.2012р. - стягнення за надані послуги за вказаним рахунком по даній справі не відбувається; №СФ-0000058 від 13.09.2012р. - рахунок оплачено у повному обсязі на суму 9106 грн.; №СФ-0000057 від 11.09.2012р. - рахунок оплачено у повному обсязі на суму 9106 грн.; №СФ-0000055 від 05.09.2012р. - рахунок оплачено у повному обсязі на суму 9490,60 грн.; №СФ-0000043 від 13.07.2012р. - рахунок оплачено у повному обсязі на суму 10477,20 грн.

Також відповідачем надано виписку з банку, відповідно до якої вбачається, що останнім також оплачено на суму 14000 грн. транспортні послуги за рахунком №27 від 10.05.2012р. та за рахунком №34 від 18.05.2012р.

З вказаної банківської виписки неможливо встановити у якому саме обсязі відповідачем було сплачено заборгованість за надані послуги за актом №ОУ-0000034, на підставі якого позивачем було виставлено рахунок №СФ-0000034 від 18.05.2012р.

Теж саме стосується сплати за рахунком №СФ-0000027 від 10.05.2012р.

Таким чином, відповідачем не було надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження оплати послуг за спірним договором №20/04 на підставі рахунків №СФ-0000025 від 24.04.2012р., №СФ-0000035 від 21.05.2012р., №СФ-0000056 від 08.09.2012р. та №СФ-0000029 від 10.05.2012р. на загальну суму 33840,78 грн. та надано докази оплати за послуги згідно з рахунками №СФ-0000034 від 18.05.2012р. та №СФ-0000027 від 10.05.2012р. у розмірі, який не можливо встановити.

Як вже було зазначено вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані у 2012 році послуги у сумі 5681,70 грн.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 4.2 договору №20/04 сторони узгодили, що замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг.

Відповідні акти, послуги за якими несплачені підписані 24.04.2012, 21.05.2012, 10.05.2012 та 08.09.2012.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 5681,70 грн. заборгованості за надані за спірним договором №20/04 послуги у 2012 році є обґрунтованими та доведеними.

Як вже було зазначено вище , на виконання умов спірного договору №03/01 у період з січня по лютий 2013 року по позивачем було надано на користь відповідача послуги з перевезення на загальну суму 94251,30 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (т.1, а.с. 16, 19, 22, 25, 28, 31, 32, 35, 38, 41) та товарно-транспортними накладними (т.1, а.с. 17, 20, 23, 26, 29, 32, 33, 36, 39, 42).

За п. 4.1 договору №03/01 сторони узгодили, що розмір плати за перевезення обговорюється між сторонами та зазначається в акті виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що факт надання позивачем у 2013 році на користь відповідача послуг за спірним договором №03/01 на загальну суму 94251,30 грн. підтверджується відповідними матеріалами справи та є встановленим.

Як вбачається з матеріалів справи, за надані у 2013 році послуги позивачем було виставлено відповідачу рахунки №СФ-0000003 від 08.01.2013р., №СФ-0000004 від 08.01.2013р., №СФ-0000005 від 08.01.2013р., №СФ-0000019 від 05.02.2013р., №СФ-0000023 від 05.02.2013р., №СФ-0000024 від 05.02.2013р., №СФ-0000036 від 12.02.2013р., №СФ-0000067 від 12.02.2013р., №СФ-0000031 від 13.02.2013р., №СФ-0000045 від 13.02.2013р.

У якості доказів на підтвердження оплати отриманих з боку позивача послуг у 2013 році, відповідачем було надано платіжні доручення з призначенням платежу: автопослуги відповідно до рахунків: №5 від 08.01.2013р., №19, 23, 24 від 05.02.2013р. - рахунки оплачені у повному обсязі на суму 38208,30 грн.; №3, 4 від 08.01.2013р. - рахунки оплачені у повному обсязі на суму 18491,40 грн.

Таким чином, відповідачем не було надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження оплати послуг за спірним договором №03/01 на підставі рахунків №СФ-0000036 від 12.02.2013р., №СФ-0000067 від 12.02.2013р., №СФ-0000031 від 13.02.2013р., №СФ-0000045 від 13.02.2013р. на загальну суму 37551,60 грн.

Відповідні акти, послуги за якими несплачені підписані 12.02.2013, 12.02.2013, 13.02.2013 та 13.02.2013.

Як вже було зазначено вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за надані у 2013 році послуги у сумі 41122,08 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт наявності за відповідачем заборгованості щодо оплати послуг наданих позивачем у 2013 році за спірним договором №03/01 на суму 37551,60 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37551,60 грн. заборгованості за надані за спірним договором №03/01 послуги у 2013 році є обґрунтованими та доведеними.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що в частині спірних ТТН вантажовідправником є не ВАТ "Октябрьский", а ДП РЗ «Плодове», що на думку скаржника свідчить про відсутність підстав для оплати послуг наданих з боку позивача, оскільки передбачені п. 4.1 спірних договорів акти виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору та визначають розмір плати за перевезення, підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень.

Також апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, стосовно того, що останнім помилково були підписані акти виконаних робіт з перевезення вантажів, де вантажовідправником є ДП РЗ «Плодове», оскільки вказані доводи відповідача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані розрахунки складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача 1512,35 грн. 3% річних та 3717,61 грн. втрат від інфляції.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву від 09.09.2014р. клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с. 132-137), апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог пов'язаних з перевезенням вантажу, пошти.

За ч.2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, зокрема, господарським кодексом України.

Статтею 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як вбачається зі змісту спірних товарно-транспортних накладних відповідач (ВАТ "Октябрьский") виступає в якості вантажовідправника або вантажоодержувача.

З огляду на наведене, строк позовної давності за первинним позовом складає 6 місяців.

Пунктом 4.2 договорів сторони узгодили, що замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом 7 банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повинен був оплатити спірні послуги протягом 7 банківських днів від дат підписання актів виконаних послуг, водночас відповідні акти були підписані 24.04.2012, 21.05.2012, 10.05.2012, 08.09.2012., 12.02.2013 та 13.02.2013.

Відповідно, строк позовної давності щодо оплати спірних послуг сплинув 08.11.2012, 03.12.2012, 22.11.2012, 19.03.2013, 22.08.2013р. та 25.08.2013р. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою 29.07.2014р.

За ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Таким чином, відповідач за первісним позовом, визнавши у відзиві, так і в зустрічному позові заборгованість в сумі 37521,60 грн., шляхом зарахування сплати вказаної заборгованості як однорідних вимог, вчинив дії передбачені ст. 264 ЦК України після спливу строку позовної давності, а отже переривання строку позовної давності не відбулось.

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 5681,70 грн. заборгованості за надані за спірним договором послуги у 2012 році, 41122,08 грн. заборгованості за надані у 2013 році послуги, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 5681,70 грн. заборгованості за надані за спірним договором послуги у 2012 році, 41122,08 грн. заборгованості за надані у 2013 році послуги - слід відмовити.

З огляду на вищевикладене не підлягають задоволенню також вимоги ФО-П ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 1512,35 грн. 3% річних та 3717,61 грн. втрат від інфляції.

Щодо зустрічних позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у 2012 році, на підставі договору №20/04 від 20.04.2012р., останнім було сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом 135115,09 грн., в якості оплати за послуги з перевезення вантажів.

Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що фактично отримав від відповідача за зустрічним позовом послуги на суму 54419,48 грн., у зв'язку з чим, вважає, що здійснив переплату у розмірі 80695,61 грн.

37551,60 грн., із суми, яку позивач за зустрічним позовом вважає переплаченою, ВАТ "Октябрьский" сплатив заборгованість відповідачу за зустрічним позовом за договором №03/01 від 03.01.2013р., шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Решту суми переплати, а саме 43144,01 грн. ВАТ "Октябрьский" просить стягнути з ФО-П ОСОБА_2, як грошові кошти, якими ФО-П ОСОБА_2 володіє без достатньої підстави.

Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже було встановлено вище, факт надання відповідачем за зустрічним позовом у 2012 році на користь позивача за зустрічним позовом послуг за спірним договором №20/04 на загальну суму 140796,79 грн. підтверджується відповідними матеріалами справи та є встановленим.

Позивачем за зустрічним позовом надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором №20/04 лише на суму 135115,09 грн., в той час як матеріали справи свідчать, що отримав позивач за зустрічним позовом з боку ФО-П ОСОБА_2 послуг на суму 140796,79 грн.

Таким чином, ВАТ "Октябрьский" не надано жодних доказів, на підтвердження здійснення переплати за договором №20/04.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ВАТ "Октябрьский" у повному обсязі, з огляду на її недоведеність та необґрунтованість.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до зустрічних позовних вимог, оскільки є загальні підстави для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності через хворобу, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доводів на підтвердження факту неможливості своєчасного захисту свого порушеного права.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.

За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" - частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 03 грудня 2014 року по справі №916/3060/14 скасувати частково, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" - відмовити."

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский" (67761, с. Олексіївка, вул. Червоноармійська, 7, Білгород-Дністровського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 00413179) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош