Постанова № 42707473, 10.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3207/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року, у справі за позовом Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року задоволено позов та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0000912201 від 27.06.2013 року, яким підприємству донараховано податок на прибуток підприємства, у сумі 578920 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 63278,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення податкового органу, так як відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 та п.138.1, п.138.2 ст.138, ПК України, а саме безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та деякими його контрагентами у 2011 - 2012 роках, що призвело до заниження розміру податку на прибуток за цей період, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване рішення та застосовано штрафні санкції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29.04.2013 року по 24.05.2013 року, податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено акт №1672/22-100/31159920, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств, у загальній сумі 578920 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та деякими його контрагентами укладено безтоварні угоди, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що призвело до безпідставного завищення підприємством розміру своїх валових витрат та вплинуло на обчислення податку на прибуток.

Підприємством також завищено свої витрати за 1 квартал 2012 року, на суму 608864 грн., внаслідок не зменшення у складі витрат кредиторської заборгованості по ТОВ "НК-Полюс" згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2012 року, по справі №5016/3641/2011(13/250), що також призвело до заниження ПП, на суму 127862 грн.

Крім того позивачем, в порушення п.135.1 та 135.2 ст.135 ПК України, не надано документів щодо зміни суми компенсації вартості виконаних робіт переданих замовнику за 2-4 квартал 2011 року та 1-2 квартали 2012 року, що також призвело до зменшення ПП, на суму 51476 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000912201 від 27.06.2013 року, яким підприємству донараховано податок на прибуток підприємства, у сумі 578920 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 63278,50 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим частково не погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено податок на прибуток підприємств за 2011 - 2012 роки, на загальну суму 578920 грн.

На формування розміру вказаного податку, у розмірі 399582 грн., вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Профстрой", ТОВ "Євразія Метал", ТОВ "Сота Плюс", ТОВ "ТРК Альянс", ТОВ "АМВ-Миколаїв", ПП ВКФ "Універсал-Центр", ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс" та ТОВ "Бюро Ейнштейн" щодо придбання різних товарів та послуг для здійснення власної господарської діяльності.

При цьому господарські відносини з ТОВ "Профстрой", ТОВ "Євразія Метал", ТОВ "Сота Плюс", ТОВ "ТРК Альянс", ТОВ "АМВ-Миколаїв", ПП ВКФ "Універсал-Центр" та ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс" вже розглядались у судовій справі №814/3128/13-а, в якій підприємством оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000902201 від 27.06.2013 року про нарахування сум ПДВ за цим же актом перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року (т.1, а.с.122), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року (т.1, а.с.128) та ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.09.2014 року - оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано, оскільки судами встановлено реальність проведених господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, а тому на підставі ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України - вказані обставини не потребують додаткового обґрунтування та доведення у даній справі, оскільки податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств обраховано з одних і тих же господарських операцій.

Крім того підприємством додатково надано усю первинну документацію щодо взаємовідносин з вищевказаними контрагентами (договори, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні та платіжні документи), яку досліджено в судовому засіданні та встановлено відповідність заявлених сум витрат розміру визначеного податку на прибуток підприємств.

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "Бюро Ейнштейн", які не розглядались у вищевказаній судовій справі, судом зібрано наступну первинну документацію: договір поставки бітуму №2008/34 від 16.10.2008 року, податкові та видаткові накладні, накладні на перевезення бітуму залізничним транспортом, платіжні доручення та договір, укладений між позивачем і третьою особою (ТОВ "Асфа ЛТД") щодо зберігання придбаного бітуму у спеціальних цистернах.

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бюро Ейнштейн" укладено договір щодо придбання бітуму, а належними документами підтверджено його фактичну передачу, оплату, транспортування та подальше зберігання.

Крім того, згідно записів у ЄДР та листами контрагента, дане підприємство систематично підтверджує свої реєстраційні дані, знаходиться за своєю юридичною адресою та подає податкову звітність.

З огляду на всі вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та вищевказаними контрагентами є реальними, що надає підприємству право на віднесення сум за укладеними договорами до складу своїх валових витрат, а тому податковим органом неправомірно нараховано позивачу суму податку на прибуток підприємств, у розмірі 399582 грн., та штрафних санкцій (з урахуванням наданого відповідачем розрахунку), у розмірі 19143,75 грн.

Разом з тим судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно з п.135.1 та 135.2 ст.135 Податкового кодексу України - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України - платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судовою колегією встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішення позивачу донараховано податок на прибуток підприємств, у розмірі 127862 грн., внаслідок неправомірного завищення валових витрат за 1 квартал 2012 року, на суму 608864 грн., через не зменшення у складі витрат кредиторської заборгованості по ТОВ "НК-Полюс", згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2012 року, по справі №5016/3641/2011(13/250) (т.1, а.с.58).

З матеріалів справи вбачається, що за вказаним рішенням Господарського суду Миколаївської області - з позивача стягнуто заборгованість на користь ТОВ "НК-Полюс", у розмірі 830638 грн. (з ПДВ), яку в подальшому зменшено до 730637 грн., проте в порушення вищевказаних вимог податкового законодавства підприємством не зменшено свої витрати на вказану суму, що й призвело до невірного обрахування податку на прибуток, у розмірі 127862 грн.

Крім того підприємством необґрунтовано зменшено розмір податку на прибуток, за 2-4 квартал 2011 року та 1-2 квартали 2012 року, через коригування доходів у бік зменшення без наявності підтверджуючих документів, а саме позивачем не надано документів щодо зміни суми компенсації вартості виконаних робіт переданих замовнику, що вплинуло на обрахунок розміру отриманого доходу, а як наслідок і податку на прибутку, у розмірі 51476 грн. (т.1, а.с.38-47).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 року позивача зобов'язано надати до суду усі господарські документи щодо підтвердження спірних господарських операцій за якими нараховано податок на прибуток підприємств, проте на виконання даної ухвали підприємством надано документи лише щодо товарності операцій з вищевказаними контрагентами, а в решті виявлених порушень - обставини, встановлені податковим органом, не спростовано позивачем жодними доказами та у судові засідання останній не з'явився, а тому судова колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідача, в частині нарахування податку, на суму 179338 грн., та застосування штрафних санкцій (з урахуванням наданого відповідачем розрахунку), у розмірі 44134,75 грн., є правомірним та скасуванню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково то судовий збір за подання позову підлягає частковому відшкодуванню відповідно до задоволених вимог, а саме у розмірі 1530 грн.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а тому це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0000912201 від 27 червня 2013 року, в частині основної суми податку на прибуток підприємств, у розмірі 399582 гривень, та в частині штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 19143,75 гривень.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України, на користь Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", сплачений судовий збір за подання позову, у розмірі 1530 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло