Ухвала суду № 42706528, 02.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 876/2664/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

за участі представника відповідача: Ханас Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 819/3535/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернополі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 3 815,98 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 819/3535/13-а в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості в сумі 3 815,98 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції УПФУ в м. Тернополі оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав з посиланням на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р., та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між УПФУ в місті Тернополі та Відділенням виконавчої дирекції Фонду в місті Тернополі при складанні актів щомісячної звірки витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з червня 2013 року по листопад 2013 року, відповідачем не прийнято до відшкодування суми витрат УПФУ в місті Тернополі за вказаний період на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суми витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування.

Відповідачем акти щомісячної звірки за спірний період підписувалися з розбіжностями, а саме, згідно таблиць розбіжностей, не враховувалися суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, суму витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування в розмірі 3815,98 грн. Спору щодо правильності підрахунку сум, зазначених в актах звірки і таблиці розбіжностей між сторонами немає.

Відповідно до п. 5 ч.1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення держави від 13.03.1992 року, - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 вказаної Угоди визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Положення статті 3 Угоди від 13.03.1992 року, передбачають, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає забезпечення.

Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, а також виплати у встановленому законодавством порядку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасників Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників СНД у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасників Угоди.

Крім цього, порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003року, - не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірок - розраховане на відсутність спору.

Відповідно до вимог п. 4, 5 Порядку №5-4/4, управління Пенсійного Фонду України в районах та містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих населених пунктах проводять звірку сум витрат, про що складають відповідний акт звірки, який подають Головному управлінню ПФУ та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Останні в свою чергу узгоджують суми що підлягають відшкодуванню і подають свою довідку відповідно до Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числа, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному Фонду України.

Також, відповідно до вимог Порядку №5-4/4, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки, тобто, порядок відшкодування Фондом сум виплачених пенсій передбачено лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України Пенсійному фонду України.

Таким чином, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, враховуючи відсутність відповідних нормативно-правових актів, які б наділяли їх компетенцією на місцевому рівні вирішувати питання про відшкодування відповідних витрат та проведення взаєморозрахунків без попереднього узгодження сум та перерахування відповідних коштів Пенсійному Фонду України Фондом соціального страхування на централізованому рівні, - не мають законодавчо визначених підстав для здійснення будь-яких розрахунків із управліннями Пенсійного фонду та відшкодування їм на місцевому рівні відповідних витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неможливості задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача неприйнятих до зарахування, неузгоджених та не перерахованих на централізованому рівні сум відповідних витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Відповідно до ч.1. ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Враховуючи наведене та за відсутності доказів, які б підтверджували право потерпілих на отримання виплат, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відмовлено правильно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст.160 ч.3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. по справі № 819/3535/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 06.02.2015 року.