Рішення № 42706435, 09.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 911/5298/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс», Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка

про стягнення 114437,84 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Цімох В.М. - довіреність № 13/27-1 від 05.12.2014 р.;

від відповідача: Кузьмич Т.В. - довіреність № 02/КАМ/Ю від 29.12.2014 р..

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» (далі - відповідач) про стягнення 115953,25 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 09.01.2013 р. № 13-27/БКЗ-Ю щодо своєчасної оплати поставленого товару. У зв'язку з цим Позивач просив суд стягнути з Відповідача 115953,25 грн. заборгованості, з якої: 35572,91 грн. пені, 16112,94 грн. 3% річних та 64267,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2014 р. порушено провадження у справі № 911/5298/14 та призначено її до розгляду на 21.01.2015 р.

21.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшов лист Позивача від 21.01.2015 р. № 13-27/3 (вх. № 1215/15) з доданими доказами.

21.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшла заява Позивача від 21.01.2015 р. № 13-27/2 (вх. № 13) про вжиття заходів до забезпечення позову.

21.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Відповідача від 21.01.2015 р. б/№ (вх. № 1225/15) на позов, з доданими контррозрахунками заявлених фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 21.01.2015 р. відмовлено Позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 21.01.2015 р. оголошено перерву до 09.02.2015 р.

03.02.2015 р. через відділ діловодства суду надійшла заява Позивача від 02.02.2015 р. б/№ (вх. № 2452/15) про зменшення позовних вимог.

09.02.2015 р. у судовому засіданні представником Відповідача було подано клопотання від 09.02.2015 р. б/№ (вх. № 2828/15) про зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання 09.02.2015 р. з'явились представники Позивача і Відповідача, Позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення від 02.02.2015 р. Відповідач проти розміру штрафних санкцій заперечив та просив їх зменшити на підставі ст. 233 ГК України і ст. 83 ГПК України.

Розглянувши заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що остання обґрунтована здійсненням Позивачем перерахунку заявлених штрафних санкцій, у зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 114437,84 грн. заборгованості, яка складається з 34554,86 грн. пені, 15615,58 грн. 3% річних та 64267,40 грн. інфляційних втрат.

За наслідком розгляду вказаної заяви Позивача суд дійшов висновку, що остання подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, не суперечить приписам законодавства, отже підлягає задоволенню, у зв'язку з чим в подальшому позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви Позивача від 02.02.2015 р. б/№ (вх. № 2452/15).

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Агромарс» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 13-27/БКЗ-Ю (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару вказуються в рахунках-фактурах, та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пунктів 5.1.,5.13. Договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних. Право власності на товар, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю на його складі та підписання сторонами відповідних накладних.

Договір у п. 9.1.,9.2. передбачає, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на 1 (один) рік.

В межах Договору постачальником було поставлено а Відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних № РН-0000007 від 09.01.2013 р., № РН-0000100 від 04.03.2013 р., № РН-0000102 від 05.03.2013 р., № РН-0000125 від 27.03.2013 р., № РН-0000128 від 29.03.2013 р., № РН-0000130 від 01.04.2013 р., № РН-0000518 від 20.12.2013 р., № РН-0000010 від 08.01.2014 р., № РН-0000030 від 15.01.2014 р., № РН-0000038 від 17.01.2014 р., № РН-0000039 від 17.01.2014 р. та № РН-0000183 від 01.05.2014 р.

На підтвердження повноважень представника Відповідача, який отримав від імені Відповідача поставлений товар, постачальнику були надані відповідні довіреності, копії яких також додані Позивачем до позовної заяви.

Із зазначеного вбачається, що сторонами Договору було підписано видаткові накладні без зауважень та за відсутності з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору, тобто, Відповідач не заперечував щодо кількості, якості, вартості товару за підписаними видатковими накладними.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що постачальник виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за Договором.

Пунктами 4.1.-4.4. Договору передбачено, що вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару. Ціни на товар, що поставляється постачальником за даним договором, зафіксовані в національній валюті України - гривні. Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100% після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунка покупця.

Проте, в порушення умов Договору, вартість отриманого за Договором товару Відповідачем оплачувалась несвоєчасно, зокрема наступним чином:

Номер накладноїДата накладноїДата оплати за умовами ДоговоруДата фактичної оплатиКількість днів простроченняРН-000000709.01.2013 р.23.01.2013 р.15.03.2013 р.50РН-000010004.03.2013 р.18.03.2013 р.03.04.2013 р.15РН-000010205.03.2013 р.19.03.2013 р.14.05.2013 р.55РН-000012527.03.2013 р.10.04.2013 р.26.04.2013 р.15РН-000012829.03.2013 р.12.04.2013 р.15.04.2013 р.2РН-000013001.04.2013 р.15.04.2013 р.24.04.2013 р.8РН-000051820.12.2013 р.03.01.2014 р.25.02.2014 р.52РН-000001008.01.2014 р.22.01.2014 р.12.03.2014 р.48РН-000003015.01.2014 р.29.01.2014 р.18.03.2014 р.47РН-000003817.01.2014 р.31.01.2014 р.20.02.2014 р.19РН-000003917.01.2014 р.31.01.2014 р.17.02.2014 р.16РН-000018301.05.2014 р.15.05.2014 р.15.07.2014 р.60Позивачем також нараховано фінансові санкції за прострочення Відповідачем оплати видаткової накладної № РН-0000176 від 25.04.2014 р., із зазначенням дати, коли Відповідач повинен був оплатити вказану накладну - 09.05.2014 р.

Разом з тим вказані нарахування є безпідставними з огляду на п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі також «Постанова № 14»), оскільки згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем сплати за вказаною накладною є 12.05.2014 р., а Відповідачем оплата була здійснена 13.05.2014 р.

Пунктом 1.9. Постанови № 14 визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Так, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 34554,86 грн. пені.

Пунктом 6.3.5. Договору встановлено, що покупець за порушення строків оплати товару, визначених в п. 4.3. даного договору, сплачує на вимогу постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно контррозрахунку пені, наданого Відповідачем, останнім визнається обґрунтованою пеня в розмірі 33897,54 грн.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, а також контррозрахунок пені, наданий Відповідачем, судом встановлено, що розбіжності у вказаних розрахунках пов'язані лише з тим, що Відповідач не погоджується з нарахуванням пені за видатковою накладною № РН-0000176 від 25.04.2014 р. на суму 657,31 грн.

За наслідком перевірки правильності та обґрунтованості наданих розрахунків суд дійшов висновку, що контррозрахунок пені, наданий Відповідачем є обґрунтованим та арифметично вірним, зокрема з підстав, зазначених вище.

Таким чином позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за Договором підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 33897,54 грн.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 15615,58 грн. 3 % річних та 64267,40 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно контррозрахунку 3% річних, наданого Відповідачем, останнім визнається обґрунтованим нарахування 3% річних в розмірі 15511,79 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий Позивачем, а також контррозрахунок 3% річних, наданий Відповідачем, судом встановлено, що розбіжності у вказаних розрахунках також пов'язані лише з тим, що Відповідач не погоджується з нарахуванням 3% річних за видатковою накладною № РН-0000176 від 25.04.2014 р. на суму 103,79 грн.

За наслідком перевірки правильності та обґрунтованості наданих розрахунків суд дійшов висновку, що контррозрахунок 3% річних, наданий Відповідачем є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за Договором підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 15511,79 грн.

Відповідно до контррозрахунку інфляційних втрат за Договором, наданого Відповідачем, останнім визнається обґрунтованим нарахування інфляційних втрат в розмірі 38532,91 грн.

Позиція Відповідача обґрунтована посиланням на лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відносно того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши правильність та обґрунтованість наданих сторонами розрахунків суд погоджується з правовою позицією Відповідача, викладеною у контррозрахунку інфляційних втрат за Договором.

Таким чином позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат за Договором підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 38532,91 грн.

Розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, виходячи з суми у розмірі 87942,24 грн., яка складає пеню, 3% річних та інфляційні втрати за контррозрахунком Відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, до штрафних санкцій, виходячи із змісту ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, відноситься штраф та пеня, які є видами неустойки, отже, чинне законодавство не надає суду права зменшувати розмір процентів та втрат від інфляції.

Окрім того, розмір нарахованої пені, яка може бути судом зменшена, не є занадто великим і відповідає допущеному порушенню.

Посилання у клопотанні на те, що Відповідач жодного разу у період здійснення поставок не застосовував штрафні санкції не може бути підставою для зменшення їх розміру, оскільки застосування штрафних санкцій є правом, а не обов'язком сторони договору.

Також, Відповідачем не доведено того, що розмір пені, який заявлений до стягнення, значно перевищує розмір збитків Позивача. Крім того, суд враховує також і ту обставину, що пеня заявлена Позивачем не за весь період прострочення, а виключно за період з урахуванням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

При цьому сума судового збору в розмірі 1827,00 грн., яка була сплачена Позивачем за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається на Позивача, оскільки ухвалою суду від 21.01.2015 р. у задоволенні відповідної заяви було відмовлено.

Також, беручи до уваги, що Позивачем зменшено розмір заявлених вимог, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», частина сплаченого судового збору - пропорційно до суми, на яку було зменшено позовні вимоги, підлягає поверненню ТОВ «Кривоозерський олійний завод», а саме у розмірі 30,31 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка; код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (03680, м. Київ, вул. Желябова, 2А; код ЄДРПОУ 38123796) 33897 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 54 коп. пені, 15511 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 79 коп. 3% річних, 38532 (тридцять вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат та 1758 (одну тисячу сімсот п'ятдесят вісім) грн. 85 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (03680, м. Київ, вул. Желябова, 2А; код ЄДРПОУ 38123796) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 30 (тридцять) грн. 31 коп., сплачений за платіжним дорученням від 03.12.2014 року № 2725. Підставою для повернення судового збору є дане рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 14.02.2015 р.

Суддя С.Ю. Наріжний