Постанова № 42706188, 04.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/6769/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі № 813/8015/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, яким просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000751702 від 24.10.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що підприємцем завищено податковий кредит за рахунок придбання паливно-мастильних матеріалів, які в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 як фізична-особа підприємець зареєстрований Дрогобицькою районною державною адміністрацією 01.10.2010 року, перебуває на податковому обліку з 04.10.2010 року. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 є діяльність у сфері організації перевезення вантажів, діяльність у сфері автомобільного вантажного транспорту.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04.10.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2012 року № 364/17-20/НОМЕР_1, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення: 1) 185.1 п.185.1 п.185, п.187.1ст.187, п.188.1 ст.188п.198.1 ст.198, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст. 198, п.201.15 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 932 грн. в т. ч. за вересень 2011 на суму 600 грн., за жовтень 2011 на суму 4467 грн., за листопад 2011 на суму 11 850 грн, за грудень 2011 на суму 10014,56 грн.; 2) п.46.1 ст.46, п.51.1 ст.51, п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме платником податків позивачем у поданому звіті форми 1ДФ за 1-4 квартали 2011 року не повідомлено (не відображено) відомості про суму доходу, нарахованого на користь платників податків фізичних осіб, що згідно п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України тягне накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

На підставі такого акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 24.10.2012 року №0000751702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) загалом на 33 665 грн. (26 932 грн. за основним платежем та 6 733 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) та накладено штраф в розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 Податкового кодексу, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ(із змінами та доповненнями) ( далі Податковий Кодекс) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих платником податку у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до II.198.4 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ(із змінами та доповненнями), не відносяться до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), які призначаються для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надавав послуги з перевезення вантажів та експедиційні (посередницькі) послуги у транспортуванні (перевезенні) вантажів.

Правове регулювання перевезення вантажів здійснюється відповідно до глави 32 Господарського кодексу України від 16 березня 2003 року № 436-ІV (далі - ГК) та інших законодавчих актів. Відповідно до статті 30 Закону від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР «Про транспорт» до складу автомобільного транспорту входять, зокрема, підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» № 1955-ІV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, при цьому експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Із поданих до матеріалів справи документів випливає, що певними юридичними особами, зокрема ПАТ «Концерн «Хлібпром», ГОВ «МТК «Фортекс», ТОВ «Жефко Україна», ТОВ «Елкопласт Укр», ТОВ «Ренус Ревайвел», ПП «Імпексброк», ТОВ «Юніверс Лоджистік Партнер») були замовлені у ФОП ОСОБА_2 послуги з перевезення.

Водночас, ФОП ОСОБА_2 замовлені послуги перевезення у певних суб'єктів підприємницької діяльності (ФОП ОСОБА_3. ПП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «ТЕК «Чумацький шлях»).

Однак, з поданих до матеріалів справи документів не можливо пов'язати ці операції між собою, крім перевезення по маршруту Туймази (Росія) - Київ, що підтверджується інформацією, викладеною у Таблиці, що подано до матеріалів справи відповідачем разом із додатковими поясненнями від 03.04.2014 року.

Зокрема, при аналізі документів щодо придбання та реалізації позивачем послуг з перевезення встановлено відсутність збігів у маршрутах по міжнародних перевезеннях; відсутність збігів у номерах транспортних засобів, якими здійснювалися перевезення; відсутність будь-яких первинних документів на замовлення ФОН ОСОБА_2 у будь-яких суб'єктів підприємницької діяльності послуг з перевезення, та відповідно їх отримання, в межах митної території України, зокрема в рамках виконання договірних відносин з ПАТ «Концерн «Хлібром».

До матеріалів справи не надано Актів виконаних робіт щодо послуг перевезення, наданих для ПАТ «Концерн «Хлібпром», ТОВ «МТК «Фортекс», ТОВ «Жефко Україна», ТОВ «Елкопласт Укр».

Низка податкових накладних не вписана до реєстру виданих податкових накладних, зокрема: накладна №300 віл 29.11.2011 року на ПАТ «Концерн «Хлібром»; накладна №301 від 30.11.2011 року на ПАТ «Концерн «Хлібром»; накладна №9 віл 21.11.2011 року на ТОВ «Жефко Україна»; накладна №10 віл 21.10.2011 року на ТОВ «Жефко Україна»; накладна №12 від 22.11.2011 року на ТОВ «Жефко У країна»; накладна №15 від 23.11.2011 року на ТОВ «Жефко Україна»; накладна №16 віл 23.11.2011 року на ТОВ «Жефко Україна»; накладна №17 від 24.11.2011 року на ТОВ «Жефко У країна»; накладна № 18 від 24.11.2011 року на ТОВ «Жефко Україна»; накладна №20 віл 24.11.2011 на ТОВ «Жефко Україна».

Відсутня накладна, яка мала бути складена на підставі Акту виконаних робіт віл 11.11.2011 року №27, складеного з ТОВ «МТК «Фортекс».

До матеріалів справи не представлено реєстрів отриманих податкових накладних, де повинні відображатися накладні на придбання пального, а також накладні виписані за результатами отримання позивачем послуг з перевезення.

В оскаржуваній постанови суд першої інстанції посилається на п. 198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 ГОС України, та приходить до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Водночас, до матеріалів справи не подано підтверджуючих документів (видаткових, податкових накладних, актів приймання - передачі тощо) на придбання пального від ТОВ «Тісіді-Схід» згідно податкової накладної від 20.12.2011 року №385/55; ТОВ «Окко- Бізнес» згідно податкової накладної від 31.12.2011 року №« 245793; ТОВ «Окко- Бізнес» згідно податкової накладної від 31.12.2011 року №212970; ДП Фактор-карт» згідно податкової накладної від 30.12.2011 року №0001993.

Власне і самі вищевказані податкові накладні до матеріалів справи не подано.

Більше того, вищевказані розбіжності в маршрутах перевезення, номерах транспортних засобів та ін., не дають можливості пов'язати факт придбання пального з господарською діяльністю позивача, в силу відсутності відповідних підтверджуючих документів.

В контексті викладеного, слід вказати, що до матеріалів справи не подано документів, які б підтверджували обов'язок ФОП ОСОБА_2 забезпечити пальним транспортні засоби ФОП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «ТЕК Чумацький шлях» при здійсненні ними перевезень для ФОП ОСОБА_2

Єдиним документом на підтвердження наявності такого обов'язку у позивача є Договір від 23.01.2011 року укладений з ФОП ОСОБА_8. відповідно до якого ФОП ОСОБА_8 зобов'язаний дати автотранспортні послуги автомобілем Vоlvo НОМЕР_2, забезпечення автотранспорту паливно-мастильними матеріалами переходить на ФОН ОСОБА_2 Однак, до матеріалів справи не подано документів (актів виконаних робіт, податкових накладних) на підтвердження виконання сторонами даного договору (а.с.56-54).

Відповідно з поданих до матеріалів справи документів встановити, що транспортні засоби, які здійснювали перевезення для ФОП ОСОБА_2 були заправлені пальним, документи на придбання якого подано до матеріалів справи, не можливо.

В матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт на підтвердження отримання послуг перевезення від ФОП ОСОБА_3 згідно рахунку №11/А, ПП ОСОБА_4 згідно рахунку від 13.10.11 року №08/08; ФОП ОСОБА_5 згідно договору-заявки від 19.10.2011 року.

Зокрема, у документах на міжнародні перевезення, в тому числі і тих, що перелічені вище, відсутня вказівка на участь у відносинах з перевезення позивача в якості перевізника, вантажовідправника чи власника вантажу. Відповідно, відсутній зв'язок даних документів з господарською діяльністю позивача.

До матеріалів справи не подано жодної товарно-транспортної накладної на підтвердження перевезення в межах митної території України.

А відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила перевезення), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезення, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 Правил перевезення товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Також, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за вказаний період встановлено їх заниження на суму 600,0 гри. в т.ч. за вересень 2011 - 600,0 грн.

Проведеною перевіркою відображених показників в рядках 1-9 Податкової декларації за ревізований період 01.04.2009-31.12.2011 встановлено, що на порушення п. 185.1 п.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст188 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_2 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 600,0 грн., в тому числі за вересень 2011 року - 600,0 грн., а саме: згідно виписки банку Центральна філія ПАТ "КРЕДОБАНК" 20.09.2011 року на розрахунковий рахунок платника податків фізичної особи ОСОБА_2 надійшли кошти в сумі 3600,0 грн. ( в тому числі ПДВ 600,0 грн.) від ТзОВ «Нова Пошта» ( код ЄДРПОУ 31316718) за надані транспортні послуги. Проте, платником податків ОСОБА_2 не відображено обсяг зазначеної операції в податковій декларації по ПДВ за вересень 2011 року, не включено до складу податкових зобов'язань по ПДВ за вересень 2011 року суму ПДВ 600,0грн.

Згідно п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 187.1 ст.187, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській у станові, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій по податку на додану вартість за вищевказані періоди суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (дизпаливо, автошина), які в подальшому не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП ФО ОСОБА_2, оскільки у нього відсутні у власності чи користуванні на правах оренди будь - які транспортні засоби.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року по справі № 813/8015/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Р.Б. Хобор