Рішення № 42705974, 29.01.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/161/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 Справа № 908/5548/14

За Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (34700, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/8)

про розірвання договору та стягнення 265520,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/8)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (34700, АДРЕСА_1)

про стягнення 166000,00 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № б/н від 19.12.14.; ОСОБА_3 - представник за довіреністю № б/н від 12.06.14.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія": Бабков Д.В. - представник за довіреністю № 27-01/1 від 27.01.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 08.12.14. звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" про:

- розірвання Договору купівлі-продажу № 45тд-14 ВІД 08.09.14.;

- стягнення 265520,00 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу № 45тд-14 ВІД 08.09.14., з яких: 166000,00 грн. - грошових коштів, сплачених за товар, 16560,00 грн. - витрат на перевезення, 66400,00 грн. - 20% штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем було здійснено поставку неякісного товару.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.14. порушено провадження у справі № 908/5548/14, присвоєно справі номер провадження 19/161/14, розгляд справи призначено на 23.12.14. о 12-20.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.14. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.14. заперечив проти задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" через канцелярію господарського суду 22.12.14. на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України надійшов зустрічний позов, відповідно до якого ТОВ "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь суму в розмірі 166000,00 грн. - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 45тд-14 ВІД 08.09.14.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем за зустрічним позовом не виконано в повному обсязі свого обов'язку щодо оплати вартості поставленого товару.

В судовому засіданні 23.12.14. представник відповідача за первісним позовом заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.12.14. на підставі норм ст. ст. 60, 77 Господарського процесуального кодексу України прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" для розгляду з первісним позовом; розгляд справи № 908/5548/14 відкладено на 29.01.15. о 10-30.

29.01.15. представником відповідача за первісним позовом до суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні повністю.

В судовому засіданні 29.01.15. представник позивача за первісним позовом надав письмові пояснення по справі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/5548/14.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Запорізької області, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір № 45ТД-14 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки і устаткування (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець продає, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару згідно специфікації.

Згідно п. 2.1 Договору сторонами погоджено загальну суму Договору - 332 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору передбачено, що платежі за техніку проводяться наступним чином:

- передплата в розмірі 50 % вартості за пристосування проводиться на протязі 3-х днів з моменту виставлення рахунку;

- повний розрахунок проводиться в момент передачі пристосування Покупцю згідно п. 3.2 Договору.

Згідно накладних № 74 від 26.09.14. та № 75 від 26.09.14., які підписані з боку обох сторін, відповідачем було передано позивачу товар на загальну суму 332 000,00 грн.

Позивач вказує на те, що ним на виконання умов Договору було сплачено 50 % вартості товару в розмірі 166000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 09.09.14., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 3.6 Договору встановлено, що Продавець зобов'язується із відвантаженням товару на протязі 2-х днів направити свого представника для проведення встановлення та запуску товару на території Покупця.

Позивач вказує на те, що представником відповідача для проведення пусконалагоджувальних робіт на території Покупця прибув директор ТОВ "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія". Здійсненняч монтажу та налаштування тривало протягом 5 днів. Під час монтажу представником Покупця було виявлено ряд значних конструктивних недоліків, що унеможливило використання даного пристрою в поставленій його комплектації за призначенням. Позивач зазначає, що представником відповідача було здійснено в односторонньому порядку демонтаж окремих складових елементів конструкції, внаслідок чого можливість повноцінного використання даних пристроїв порівняно з технічними вимогами до них була відсутня.

Позивач також вказує на те, що відповідачем не надано жодних підтверджуючих супровідних документів в підтвердження якості та відповідності пристрою, що було поставлено, окрім паспорту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом на адресу відповідача було надіслано лист-претензію № 1 від 14.10.14., згідно якого позивач, в зв'язку з тим, що поставлений товар має значні технічні недоліки та не доопрацювання, дефекти продукції з боку відповідача не усунуті, заміни пристроїв не проведено, просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 166 000,00 грн., витрати на перевезення в розмірі 16 560,00 грн., а також сплатити штраф в сумі 66 400, 00 грн.

Листом № 56 від 10.11.14. відповідач у відповідь на вказаний вище лист позивача повідомив останнього про те, що твердження про те, що товар має значні технічні недоліки та недоопрацювання з дефектами не має під собою ніякого підґрунтя, в зв'язку з чим просив сплатити остаточну вартість товару в розмірі 166 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що неякісність товару підтверджується актом експертизи № В-1786 від 09.12.14., проведеної Рівненською торгово-промисловою палатою, згідно якої вбачається, що пред'явлені до експертизи пристрої навісні для збирання сої НСП 7,3 до комбайна New Holland жатка 7,3 тип 24 в кількості 4 шт. мають ряд недоліків, що не дає можливості їхнього повноцінного використання за своїм прямим призначенням. Причинами виникнення даних недоліків можуть бути: недосконалість конструкції, невірні розрахунки, а також невірно підібраний матеріал.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 268 Господарського кодексу України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 674 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що приймання продукції по кількості, якості виконується у відповідності з інструкціями П-6, П-7. Гарантійний строк виробу 12 місяців від відмітки в паспорті Продавцем. Гарантійні зобов'язання заводу виробника виконує Продавець.

Згідно зі ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Таким чином, сторони в добровільному порядку передбачили певний порядок приймання продукції, обумовивши в договорі обов'язкове застосування вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з доповненнями та змінами № П-7 при вирішенні питання щодо якості поставленого товару (далі - Інструкція П-7).

Слід зазначити, що оскільки сторонами передбачено у Договорі, що порядок прийняття продукції за якістю здійснюється відповідно до Інструкції П-7, її правила розповсюджуються на узгоджені умови Договору, обов'язкові для застосування.

Згідно з вимогами Інструкції П-7, прийомка по якості повинна проводитись в точній відповідності із стандартами та технічними умовами.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 вбачається, що при знаходженні невідповідності якості, комплектування, маркірування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, вертежам, зразкам (еталонам) договору чи даним вказаним в маркірування та супровідних листах, підтверджуючих якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

З матеріалів справи вбачається, що при передачі товару з боку обох сторін, було підписано без заперечень та зауважень накладні № 74 від 26.09.14. та № 75 від 26.09.14., на загальну суму 332000,00 грн.

Отримувач продукції також зобов'язаний визвати для участі в продовженні приймання продукції та складанні двостороннього акту представника відправника, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Пунктом 17 Інструкції П-7 визначено, що в повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику) повинно бути зазначено: найменування продукції, дата та номер рахунку-фактури або номеру транспортного документу, якщо на час виклику рахунок не отримано; основні недоліки, виявлені у продукції; час на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання строку); якість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу лист-претензією № 1 від 14.10.14., згідно якого позивач зазначив, що поставлений товар має значні технічні недоліки та недоопрацювання, дефекти продукції з боку відповідача не усунуті, заміни пристроїв не проведено, просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 166000,00 грн., витрати на перевезення в розмірі 16560,00 грн., а також сплатити штраф в сумі 66400, 00 грн., але даний лист не вважається повідомленням про виклик, в розумінні п. 17 Інструкції П-7.

Суд зазначає, що даний лист не містить вимогу для прибуття відповідача з метою здійснення приймання продукції за якістю, а отже не відповідає вимогам пункту 17 Інструкції П-7 та відповідно не може бути розцінений судом, як належний доказ направлення на адресу виробника (відправника) повідомлення про виклик для приймання продукції за якістю або комплектністю.

Крім того, лист датований 14.10.14., а прийом товару було здійснено 26.09.14.

Таким чином, позивачем в супереч умовам Договору не дотримано виконання вимог пунктів 16, 17 Інструкції П-7 щодо виклику виробника (відправника) для приймання продукції за якістю або комплектністю.

Згідно вимог пунктів 29, 30 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції за якістю повинно бути складено акт про фактичну якість, який складається в день закінчення приймання продукції та містити: найменування отримувача продукції та його адресу; номер та дату акту, місце приймання продукції, час початку та закінчення приймання продукції; прізвище, ініціали осіб, які прийняли участь в прийманні продукції за якістю та складанні акту, місце їх роботи, займані посади, дата та номер документу про повноваження представника на участь у перевірці продукції по якості та комплектності, а також зазначення про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; найменування та адресу виробника (відправника) та постачальника; дата та номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника); номера та дати договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносамента) та документа, який засвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію; умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акту; стан тари та упаковки на момент огляду продукції; кількість (вага), повне найменування та перелік пред'явленої до огляду та фактично перевіреної продукції; номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалась перевірка якості продукції; інші дані, за якими, на думку осіб, які приймали участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості; висновок про характер виявлених дефектів у продукції та причина їх виникнення. Акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. В акті перед підписом осіб, які приймали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, не відповідні дійсності.

Судом встановлено, що акт виявлених дефектів та неналежної якості поставленого товару у відповідності до вимог Інструкції П-7 між сторонами не складався.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачем за первісним позовом не дотримано умов Договору та вимог чинного законодавства України щодо доведення суду невідповідності якості, отриманого від відповідача за первісним позовом товару.

Що стосується акту експертизи Рівненської торгово-промислової палати № В-1786 від 09.12.14., відповідно до п. 13 якого зазначено, що пред'явлені до експертизи пристрої навісні для збирання сої НСП 7,3 до комбайна New Holland жатка 7,3 тип 24 в кількості 4 шт. мають ряд недоліків, що не дає можливості їхнього повноцінного використання за своїм прямим призначенням, причинами виникнення даних недоліків можуть бути - недосконалість конструкцій, невірні розрахунки, а також невірно підібраний матеріал, суд зазначає наступне:

Згідно з п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.12. вбачається, що відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву «висновок судового експерта» або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем акт експертизи № В-1786 від 09.12.14. Рівненської торгово-промислової палати суд не приймає як належний доказ у даній справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та не є судовою експертизою. Крім того, даним актом експертизи встановлено, що причинами недоліків можуть бути - недосконалість конструкцій, невірні розрахунки, а також невірно підібраний матеріал, а отже, висновок побудований на припущенні, що не може бути належним доказом у справі.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем не дотримано умови Договори та вимоги чинного законодавства України щодо встановлення неналежної якості переданого відповідачем товару, в зв'язку з чим, належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" законних та охоронюваних інтересів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 166000,00 грн. - суми вартості товару.

Правомірність застосування вимог Інструкції П-7 у таких правовідносинах підтверджується також постановою Вищого господарського суду України № 29/300пд від 04.11.09.

Що стосується вимоги позивача за первісним позовом про розірвання Договору купівлі-продажу № 45тд-14 від 08.09.14., суд зазначає наступне:

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 678 Цивільного кодексу України зазначено, що в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Отже, враховуючи вищевикладене, звертаючись із такою вимогою про розірвання Договору, позивач зобов'язаний довести належним чином, що відповідач істотно порушив умови Договору.

Однак, в порушення наведених норм, позивачем за первісним позовом не доведено суду факту істотного порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання Договору купівлі-продажу № 45ТД-14 від 08.09.14.

Крім того, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 16560,00 грн. - витрат на перевезення та стягнення 66400,00 грн. - 20% штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про стягнення вартості товару в розмірі 166000,00 грн., в задоволенні якої судом відмовлено, про що свідчить вищевикладене, а також суд вказує на те, що умовами Договору не було передбачено сторонами компенсації витрат на перевезення та застосування штрафних санкцій в розмірі 20 %.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено вище, пунктом 4.1 Договору передбачено, що платежі за техніку проводяться наступним чином:

- передплата в розмірі 50 % вартості за пристосування проводиться на протязі 3-х днів з моменту виставлення рахунку;

- повний розрахунок проводиться в момент передачі пристосування Покупцю згідно п. 3.2 Договору.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем за зустрічним позовом виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 332000,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними № 74 від 26.09.14. та № 75 від 26.09.14., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за зустрічним позовом було сплачено лише 50 % вартості товару в розмірі 166000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 09.09.14., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Приписами п. 3.2 Договору встановлено, що остаточна оплата проводиться в термін 3-х днів після здачі продукції Покупцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав неналежним чином, сплативши лише суму попередньої оплати в розмірі 166000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за зустрічним позовом від 09.09.14., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" за поставлений товар в розмірі 166000,00 грн.

Відповідно до п. 10.5 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з дня підписання його обома сторонами і діє до 31.12.14.

Частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, закінчення 31.12.14. дії Договору не звільняє Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 від відповідальності за його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на позивача, а за зустрічним позовом - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (34700, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мелітопольська агропромислова компанія" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57/8, код ЄДРПОУ 36448636) 166000 (сто шістдесят шість тисяч) грн. 00 грн. - заборгованості, 3320 (три тисячі триста двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.15.

Суддя І.В. Давиденко