Ухвала суду № 42705812, 12.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 147538/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зірниця» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Зірниця» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року приватне акціонерне товариство «Зірниця» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004941501 та № 0004951501 від 12.03.2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило ПАТ «Зірниця», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що проведення відповідачем камеральної перевірки суперечить законодавству, оскільки своєчасність сплати податків та зборів є предметом документальної перевірки. Крім того, порушення позивачем податкового законодавства мало місце в період з 1.01.2011 року по 30.06.2011 року, тому податковому органу належало застосовувати п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України та штрафні санкції в розмірі 1 грн. З огляду на вказане, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, що є достатнім для розгляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що 5.04.2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі акта перевірки №1567/23-2/01563068 від 23.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000722302, яким збільшено ПАТ «Зірниця» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 15144 грн. та 3786 грн. за штрафними санкціями.

7.05.2011 року ПАТ «Зірниця» подало до ДПІ у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року .

27.02.2012 року ДПІ в м. Івано-Франківську було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 2076/01563068 від 27.02.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем ст. 57 ПК України, а саме: порушення терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі акта перевірки від 27.02.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення :

№ 0004941501 від 12.03.2012 року, яким до ПАТ «Зірниця» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 182, 50 грн. за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1825 грн.

№ 0004951501 від 12.03.2012 року, яким до ПАТ «Зірниця» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% у сумі 3028, 22 грн. за затримку на 61 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 15141 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій в розмірах визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16.1.4 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.4.1 ст.4 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валовий дохід - загальна гума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що позивач допустив несвоєчасну сплату до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме:

1825,00 грн. було сплачено до бюджету із затримкою 26 календарних днів, в результаті чого на дану суму було нараховано штрафні санкції в розмірі 10% - 182,50 грн.;

15141,10 грн. було сплачено до бюджету із затримкою 61 календарний день, в результаті чого на дану суму було нараховано штрафні санкції в розмірі 20% - 3028,22 грн.

Згідно ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строки.

Відповідно до п.109.2. ст. 109 ПК України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 110.1 ст.110 ПК України, передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.111.2 ст.111 ПК України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Тому, у випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1.01.2011 року застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст. 126 ПК України, а не перехідною нормою у розмірі однієї гривні.

Відповідно до п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Як встановлено п. 11 підрозділу 10 розділу XIX ПК України, в редакції, що була чинна на момент проведення перевірки, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 цього підрозділу).

Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки сума податкового зобов'язання в розмірі 1825,00 грн. була сплачена позивачем з затримкою до тридцяти календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, на дану суму було нараховано штрафні санкції в розмірі 10%, що становить 182,50 грн., та відповідно було нараховано штрафні санкції в розмірі 20%, що становить 3028,22 грн. на суму податкового зобов'язання в розмірі 15144 грн., яка була сплачена позивачем з затримкою більше тридцяти календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Щодо доводів апелянта в частині того, що камеральна перевірка платника податків не є документальною перевіркою, тому прийняті на підставі цієї перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає такі доводи помилковими з огляду на наступне.

Згідно п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналізуючи вищенаведене, будь-яку перевірку платника податку, що здійснюється податковим органом, в тому числі і камеральну слід вважати документальною перевіркою.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення відповідача № 0004941501 та № 0004951501 від 12.03.2012 року, які прийняті на підставі акта перевірки від 27.02.2012 року № 2076/01563068 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, в силу наведеного вище, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зірниця» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2012 року у справі № 2а-1491/12/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський