Ухвала суду № 42705807, 12.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 108969/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Зими С.Ю.,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4.04.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженої відповідальністю Торгівельно-промислова компанія «НАК» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія (далі ТзОВ ТПК) «НАК» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002172320/16066 від 7.07.2011 року, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1094808,46 грн., в тому числі 875846,77грн. за основним платежем та 218961,69 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4.04.2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002172320/16066 від 7.07.2011 року в частині донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 871706, 67 грн. та штрафних санкцій в розмірі 217926, 81 грн. В решті позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Посилається на те, що суд не взяв до уваги, що позаплановою документальною перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з контрагентами було встановлено порушення п. 1.7, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ ТПК «НАК» було занижено сплату до бюджету податку на додану вартість на суму 945693, 27 грн. Вказані порушення підтверджені актом перевірки, не спростовані позивачем, тому суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позов. Суд не врахував, що господарські операції позивача за нікчемними правочинами з ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТзОВ «Галицькі інвестиції», за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, були безтоварними.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ ТПК «НАК» з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Галицькі інвестиції», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «РК Атекс», ВАТ «Рівненська друкарня» за період січня-квітня 2010 року, жовтня-грудня 2010 року, з ТзОВ «Трак» за період з 1.04.2008 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 406/23-2/31073990 від 25.06.2011 року.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 1.7, п. 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним було занижено податок на додану вартість на суму 945693, 27 грн.

На підставі акта перевірки № 406/23-2/31073990 від 25.06.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002172320/16066 від 7.07.2011 року, яким ТзОВ ТПК «НАК» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1094808, 46 грн., з яких 875846, 77 грн. - основний платіж та 218961, 69 грн. - штрафні санкції.

Податковий орган вважав, що позивачем за даними бухгалтерського та податкового обліку було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТзОВ «Галицькі інвестиції», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Трак», які фактично не відбувалися та не були спрямовані на настання реальних наслідків.

ТзОВ ТПК «НАК», як вважав відповідач, під час перевірки первинних документів, що підтверджують факт транспортування продукції, не подав, у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, спеціалісти, які б проводили роботи згідно статутної діяльності підприємств.

Перевіркою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України податковий орган встановив розбіжності по взаєморозрахунках позивача із вказаними підприємствами. Крім того, поставка товарно-матеріальних цінностей мала нетоварний характер, оскільки не була супроводжена всіма необхідними документами, факт перевезення та прийому-передачі продукції не підтверджений товарно-транспортними накладними.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТзОВ ТПК «НАК», суд першої інстанції прийшов до висновку про помилковість висновків податкового органу в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 871706, 67 грн. по взаєморозрахунках та господарських операціях з ТзОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Львівкомфортгруп-К».

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Як встановлено судом першої інстанції, контрагент позивача ТзОВ «Галицькі інвестиції» зареєстроване 21.08.2010 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Господарські відносини між ТзОВ ТПК «НАК» та ТзОВ «Галицькі інвестиції» підтверджені договором поставки № 46 від 4.10.2010 року. Згідно умов договору постачальник (ТзОВ «Галицькі інвестиції») зобов'язується поставити товар, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Відповідно до п. 3.10 договору № 46, постачальник самостійно здійснює доставку товару в пункт поставки вказаний покупцем. Транспортні витрати включаються в ціну товару (т. 1 а.с. 205-207).

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується поданими позивачем доказами - податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Сума податку на додану вартість в розмірі 817517, 79 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Галицькі інвестиції» включена позивачем до складу податкового кредиту за період жовтень-грудень 2010 року.

Інший контрагент позивача - ПП «Львівкомфортгруп-К», господарські зв'язки з яким також були предметом перевірки, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 10.09.2007 року.

Відповідно до акта перевірки № 406/23-2/31073990 від 25.06.2011 року господарські відносини між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп-К» відбувалися на підставі договору поставки № 01/01 від 1.01.2010 року. Даний договір було надано позивачем під час проведення перевірки , що не заперечується відповідачем.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Згідно п. 3.10 договору, постачальник самостійно здійснює доставку товару в пункт поставки вказаний покупцем. Транспортні послуги включені в ціну товару.

Виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується поданими позивачем накладними та податковими накладними, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, платіжним дорученням.

Сума податку на додану вартість в розмірі 54188, 94 по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К» позивачем включена до складу податкового кредиту за І та ІІ квартали 2010 року.

Посилання апелянта на те, що податкові накладні від імені ПП «Львівкомфортгруп-К» було підписано не уповноваженою особою колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували дану обставину. Посилання податкового органу на факт порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ПП «Львівкомфортгруп-К» за ознаками злочину - пособництво в умисному ухиленні від сплати податків також не є достатньою підставою для визнання правочинів з даним підприємством нікчемними, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду. Доводи в цій частині не стверджено відповідачем доказами.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Львівкомфортгруп-К» з 30.04.2010 року не може свідчити про нікчемність господарських операцій позивача з ПП «Львівкомфортгруп-К», оскільки поставка товарів відбувалася в період лютого-березня 2010 року, тобто в період коли контрагент позивача був платником податку на додану вартість.

Щодо суми податку на додану вартість в розмірі 4139, 51 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Трак», то суд першої інстанції правильно вважав, що така включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2008 року неправомірно, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Трак» було анульовано 28.01.2008 року, тому податок на додану вартість по господарських операціях з ним не міг бути включений до податкового кредиту, чого не оспорив позивач.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з вимог цього Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Галицькі інвестиції» та з ПП «Львівкомфортгруп-К» позивачем надано реєстри накладних, що підтверджують рух товару по складах позивача, накладні на поставку товару, що підтверджують факт отримання товарно-матеріальних цінностей.

З наявного в матеріалах справи акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 13.09.2010 року № 485/23-2/31073990 про результати планової перевірки ТзОВ ТПК «НАК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2009 року по 30.06.2010 року видно, що податковим органом не було виявлено порушень щодо формування податкового кредиту по господарських операціях та не було зауважень стосовно правомірності укладення позивачем договорів.

Крім того, зі справи видно, що поставка товару за спірними правочинами відбувалася автомобільним транспортом. Товарно-транспортні накладні податковому органу для перевірки не надавалися в силу їх відсутності. Ця обставина не свідчить про безтоварність господарських операцій, оскільки позивач не формував податковий кредит з вартості перевезень. Дотримання вимог закону щодо наявності товарно-транспортної накладної є обов'язковим для перевізників, які у випадку порушення його вимог є суб'єктами юридичної відповідальності. З врахуванням фактичної наявності придбаних товарів, їх використання в господарській діяльності, слід прийти до висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних не є переконливим доказом безтоварності спірних операцій позивача з ТзОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Львівкомфортгруп-К».

Отже, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами, документами первинного обліку, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених з ТзОВ «Галицькі інвестиції» та ПП «Львівкомфортгруп-К» не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів.

Відповідачем в суді попередньої інстанції не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0002172320/16066 від 7.07.2011 року підлягає скасуванню в частині донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 871706, 67 грн. та штрафних санкцій в розмірі 217926, 81 грн.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4.04.2012 року у справі № 2а-10745/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський