Ухвала суду № 42705789, 12.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 7849/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансінспекції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Укртрансінспекції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування фінансових санкцій від 27.02.2013 року № 030081 на суму 1700 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що постанова відповідача прийнята з порушенням форми, встановленої Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою КМ України №1567 від 8.11.2006 року, а саме: не містить відомостей стосовно документу, що посвідчує особу відносно якої застосовуються фінансові санкції, свідоцтва про державну реєстрацію, реквізитів ліцензії тощо. Також апелянт звертає увагу суду на те, що всупереч п. 26 Порядку він був повідомлений, що розгляд справи про порушення відбудеться 5.02.2013 року, хоча фактично справу було розглянуто і винесено оскаржувану постанову 27.02.2013 року за його відсутності.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що 4.01.2013 року державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі завдання № 075306 від 4.01.2013 року, проведено перевірку транспортного засобу - автобуса MERCEDES BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, про що було складено акт № 076991 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом .

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з нерегулярного перевезення пасажирів з м. Києва в напрямку м. Львова без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (договору із замовником транспортних послуг та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісу обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті), відповідальність за що передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій від надання пояснень та підписання акта перевірки відмовився.

22.01.2013 року на адресу позивача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про складення на нього акту та повідомлено, що розгляд справи про порушення відбудеться 5.02.2013 року.

ОСОБА_1 на розгляд справи 5.02.2013 року не з'явився.

27.02.2013 року відповідачем прийнято постанову № 030081 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлені перевіркою та підтвердженні матеріалами справи, тому постанова про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій прийнята відповідачем правомірно та не може бути скасована.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 року №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Порядку) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Відповідно до п. 21, 27 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Згідно п. п. 25, 26, 27, 28 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Згідно матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з нерегулярного перевезення пасажирів з м. Києва в напрямку м. Львова без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Виявлені під час перевірки порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт нічим у справі не спростовано. Позивач в апеляційній скарзі та позовній заяві звертає увагу судів лише щодо порушення відповідачем процедури прийняття відносно нього постанови про застосування фінансових санкцій.

Досліджуючи матеріали та обставини справи, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо неправомірності прийняття відповідачем постанови 27.02.2013 року за його відсутності, оскільки про розгляд справи про порушення 5.02.2013 року позивач був повідомлений належним чином, однак для розгляду справи до відповідача не з'явився, тому справу було розглянуто без його участі та в межах строків притягнення до відповідальності, які визначені Порядком.

Неявка позивача на розгляд справи 5.02.2013 року та непред'явлення ним відповідних документів на право зайняття підприємницькою діяльністю у сфері перевезення пасажирів призвело до не зазначення таких відомостей в оскаржуваній постанові. Однак дана обставина не може бути підставою для скасування постанови від 27.02.2013 року № 030081 та уникнення позивачем відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, оскільки порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» дійсно мали місце, тому постанова про застосування до нього фінансових санкцій є правомірною.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 року в справі № 819/864/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський