Постанова № 42705680, 11.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р. Справа № 804/15880/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Германюк Т.В., за участю представника відповідача - Синявського І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центррезервуарсервіс»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центррезервуарсервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001762201 від 16.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Центррезервуарсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої, складено акт № 1073/04-16-22-01-30600168 від 05.09.2014 року. На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001762201 від 16.09.2014 року. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані - графіку проведення планових документальних перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 08.08.2014 року по 29.08.2014 року, на підставі направлень від 08.08.2014 року та від 18.08.2014 року, відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок на ІІІ квартал 2014 року, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Центррезервуарсервіс» вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення вимог п.2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

За результатами перевірки складено акт № 1073/04-16-22-01-30600168 від 05.09.2014 року.

16.09.2014 року на підставі акту перевірки № 1073/04-16-22-01-30600168 від 05.09.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0001762201, яким накладено штрафну (фінансову) санкцію в сумі 65000 грн.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що прийняте на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на наступне.

Так, п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно п. 2.6 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Судом встановлено, що 02.09.2013 року позивачем отримані готівкові кошти в сумі 13000 грн., про що свідчить виписка за 02.09.2013 року, які були оприбутковані в касі підприємства 03.09.2013 року на підставі прибуткового касового ордеру № 32.

Таким чином, встановлено неоприбуткування готівкових коштів за 02.09.2013 року в касі підприємства у день одержання готівкових коштів, чим порушено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Абзацом 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді

штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підставі вищевказаної норми права, відповідачем було нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 65000 грн. (13000 грн. - сума неоприбуткованих готівкових коштів ? 5), про що було винесено податкове повідомлення - рішення № 0001762201 від 16.09.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим, а тому, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову позивачем було сплачено лише 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання позову майнового характеру. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, сума судового збору в розмірі 1644 грн. 30 коп. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центррезервуарсервіс» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центррезервуарсервіс» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 16.12.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 16.12.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель