Постанова № 42705118, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/17858/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представника публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Руденко Н.В., Чебачової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (далі - ПАТ «Миколаївцемент») пред'явило позов до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису № 513-06 від 20 травня 2013 року в частині пункту 1, яким зобов'язано здійснювати спеціальне користування надрами (підземні води) на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 513-06 від 20 травня 2013 року в частині пункту № 1, яким зобов'язано здійснювати спеціальне користування надрами (підземні води) на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Львівській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ПАТ «Миколаївцемент», згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 158139 від 08 лютого 2013 року, зареєстроване як юридична особа 08 квітня 1997 року, ідентифікаційний код 00293025.

Основними видами діяльності за КВЕД є виробництво цементу.

ПАТ «Миколаївцемент» здійснює підземний водозабір, в тому числі і для власних потреб із свердловин.

Водозабір здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-822-12/Льв, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 05 вересня 2012 року, терміном дії з 05 вересня 2012 року до 05 вересня 2015 року.

Відповідно до даного дозволу передбачено, що водокористування дозволяється з підземних джерел на виробничі потреби в об'ємі 615,8 мі/добу.

В період з 17 квітня - 15 травня 2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Миколаївцемент», за результатами якої складено акт № 736/06.

Зі змісту акту вбачається, що позивачем порушено вимоги статтей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра в частині самовільного водокористування (забір та використання підземних прісних вод Дроговизького родовища) без дозвільного документу, а саме спеціального дозволу на користування надрами на виробничі потреби з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, оскільки позивачем перевищено водозаборів підземних вод для господарських і побутових потреб 300 кубічних метрів на добу.

Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Львівської області внесено припис № 513-06 від 20 травня 2013 року, пунктом 1 якого зобов'язано позивача здійснювати спеціальне користування надрами на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по зобов'язанню оформити спеціальний дозвіл на користування надрами протиправні, а припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 513-06 від 20 травня 2013 року в частині пункту № 1, яким зобов'язано здійснювати спеціальне користування надрами (підземні води) на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами такий, що суперечить діючому законодавству, оскільки позивач не перевищує водозабір підземних вод для господарсько-питних потреб 300 кубічних метрів на добу.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 19 Кодексу України «Про надра» надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 Кодексу України «Про надра» передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України «Про надра» встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Частиною 3 статті 3 Кодексу України «Про надра» передбачено, що водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Водного кодексу України завданнями водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

Як вбачається із матеріалів справи водозабір на виробничі потреби з підземних джерел здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-822-12/Льв в об'ємі 615,8 мі/добу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до неправильного висновку про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 513-06 від 20 травня 2013 року в частині пункту № 1, яким зобов'язано позивача здійснювати спеціальне користування надрами (підземні води) на виробничі потреби лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень було допущено порушення норм матеріального права, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним та скасування припису відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: