Ухвала суду № 42705060, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/68508/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Девон" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Девон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинною податкової консультації, -

встановила:

Приватне акціонерне товариство "Девон" (далі - ПАТ "Девон") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) в якому просить визнати нечинною податкову консультацію.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року позов ПАТ "Девон" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві задоволено. Скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПАТ "Девон" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ "Девон" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ПАТ "Девон" звернулось ДПІ у м. Полтаві із листом про надання роз'яснення щодо вимоги сплати додаткових авансових внесків, не передбачених нормами Податкового кодексу України.

ДПІ у м. Полтаві надано ПАТ "Девон" податкову консультацію №6934/10/16-01-11-01-31 від 19 травня 2014 року, згідно з якою ПАТ "Девон" як уповноважена особа по Договору про Спільну Діяльність зобов'язано оподатковувати виплати частини прибутку учасників спільної діяльності в момент такої виплати та щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток, які за підсумками звітного (податкового) періоду, тобто в кінці року, враховуються у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що платник податку має право зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму податку на прибуток, що сплачені платником податку при розподілі та виплаті частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки при виплаті частини чистого прибутку учасникам спільної діяльності необхідно оподатковувати такі виплати за ставкою 18 відсотків та щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Девон" є уповноваженим учасником за Договором №1-Д21/008/2000 від 28 листопада 2000 року про Спільну Діяльність з Полтавським державним геологічним підприємством "Полтаванафтогазгеологія" на геологічне вивчення з дослідно-промисловою експлуатацією і промисловою розробкою Сахалінського родовища. Договір про спільну діяльність взято на облік як платник податків в ДПІ у м. Полтаві з 19 липня 2001 року.

19 березня 2014 року ПАТ "Девон" подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2013 рік, у якій визначена сума авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2039130, 00 грн., яка щомісячно сплачується до Державного бюджету.

ПАТ "Девон", як уповноважена особа за Договором №1-Д21/008/2000 від 28 листопада 2000 року, є платником податку на прибуток, який відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щомісячно сплачує авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Згідно умов Договору уповноважена особа щомісячно здійснює розподіл та виплату частини прибутку учасників спільної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним питанням у податковій консультації №6934/10/16-01-11-01-31 від 19 травня 2014 року є одночасне застосування норм статті 57 Податкового кодексу України стосовно щомісячної сплати авансових внесків з податку на прибуток та статті 153 Податкового кодексу України в частині, що стосується нарахування (сплати) податку на прибуток при розподілі та виплаті частини прибутку учасників Спільної Діяльності.

Згідно п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Відповідно до ч. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 153.14.3 п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України виплата (нарахування) частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності до/або під час такої виплати.

Судом першої інстанції зазначено, що положення пп. 153.14.3 п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України передбачають спеціальний порядок та строки сплати податку на прибуток до бюджету, та не містять будь-яких зауважень (обмежень) відносно дії норм абзацу 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Абзацом 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України не встановлено жодних виключень або іншого порядку сплати авансових внесків в залежності від обставин виплати частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності. Тому застосування положень пп. 153.14.3 п. 153.14 ст. 153 та абзацу 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України має здійснюватись у їх взаємозв'язку.

Оскільки згідно абзацу 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податку сплачує авансові внески з податку на прибуток щомісяця, та виплата частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності і сплата податку до або під час їх виплати, згідно Договору про Спільну Діяльність, здійснюється щомісячно, платник податку при сплаті до бюджету авансового внеску кожного місяця при обчисленні його розміру має обов'язково факт виплати частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності.

Судом першої інстанції зазначено, що обов'язок платника податку щодо сплати авансового внеску полягає саме у сплаті щомісяця внеску у розмірі, не меншому 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік і платник податку не зобов'язаний сплачувати до бюджету більше зазначеної суми, а має дотримуватись виключно обов'язку зі сплати суми авансового внеску не менше встановленого розміру. Сплата авансового внеску у розмірі, більшому за визначений Кодексом граничний розмір, є правом платника податку, а не обов'язком.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що при перерахуванні платником до бюджету податку при виплаті частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності, та одночасній сплаті авансового внеску, розмір такого авансового внеску буде більшим за 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, що буде обмежувати право платника податку. Тому платник податку має право зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму податку на прибуток, сплачену при розподілі та виплаті частини прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Девон" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року та залишення в силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Девон" - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров