Ухвала суду № 42705052, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/800/35543/14

ВВищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року

у справі № 815/3436/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южтехпостач»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Южтехпостач» (далі - ТОВ «Южтехпостач») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 25 квітня 2013 року № 0001412202 та № 0001422202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Южтехпостач» відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Южтехпостач» задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року скасовано.

Прийнято у справі нову постанову, якою позов ТОВ «Южтехпостач» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року №№ 0001412202, 0001422202.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби складено акт № №000030/15-51-705/22-02/35697985/75 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Южтехпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» за період із 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, згідно з яким позивачем порушено:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 42 448 грн.;

- п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого сума податку на додану вартість занижена позивачем на 36 910 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки 25 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001412202 про збільшення ТОВ «Южтехпостач» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 42448 грн.;

- № 0001422202 про збільшення ТОВ «Южтехпостач» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 36910 грн. та за штрафними санкціями на 5723грн.

Підставою для донарахування ТОВ «Южтехпостач» оспорюваних сум став висновок податкового органу про неправомірне формування підприємством витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у рамках господарських правовідносин позивача з ТОВ «Лантанбуд».

В акті перевірки відповідачем зазначено, що враховуючи пояснення засновника ОСОБА_3 та директора ОСОБА_4 про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лантанбуд», документи надані ТОВ «Лантанбуд» контрагентам за період жовтень 2010 року - серпень 2011 року не можуть бути визнані як первинні та підтверджувати дані бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Наведені обставини, на думку податкового органу, свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками.

Крім того, відповідач послався на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року, яким визнано винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є правомірними.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки доводи податкового органу щодо відсутності фактичного виконання спірних операцій спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лантанбуд» підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами поставки, платіжними документами, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджується факт подальшої реалізації придбаного позивачем товару.

Посилання податкового органу на матеріали досудового слідства є безпідставними, оскільки вони не є допустимим доказом в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2013 року, постановленим щодо засновника ТОВ «Лантанбуд» ОСОБА_3, не встановлено обставин відсутності реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Лантанбуд», тому судом апеляційної інстанції обґрунтовано, з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відхилено доводи відповідача в цій частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко