Ухвала суду № 42705049, 10.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/4244/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року

у справі № 817/2313/13-а

за позовомПриватного підприємства «Свинокомплекс «Зоря»доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області провизнання нечинними податкові повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Свинокомплекс «Зоря» (далі по тексту - позивач, ПП «Свинокомплекс «Зоря») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000322251 від 13.06.2013 року. Податкове повідомлення-рішення №0000332251 від 13.06.2013 року визнано нечинним в частині визначення ПП «Свинокомплекс «Зоря» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2210466,25 грн. (1768373,00 грн. - за основним платежем, 442093,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції, в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Свинокомплекс «Зоря» з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства, за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 року № 42/22-141/33982626.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 141.1 ст. 141, пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток за 2012 року в сумі 6921 грн.; абз. 17 п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на 2152424 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року № 0000322251, яким ПП «Свинокомплекс «Зоря» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8651 грн. (за основним платежем 6921 грн. та за штрафними санкціями - 1730 грн.) та №0000332251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2690530 грн. (за основним платежем - 2152424 грн. та за штрафними санкціями - 538106 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 141.1. ст. 141 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Свинокомплекс «Зоря» для здійснення фінансово-господарських операцій у 2012 році залучались кошти, отримані по кредитних договорах.

Згідно акту перевірки, у рядку 04 декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік в сумі 57775грн. включені витрати, відображені в рядку 06.1 в сумі 24816 грн. та рядку 06.3 в сумі 32959 грн.

Витрати в сумі 24816грн. рядка 06.1 декларації включають в себе витрати: на оплату праці у сумі 17990 грн., внески на соціальні заходи в сумі 6668 грн., витрати за розрахунково-касове обслуговування банку в сумі 158грн. Разом з тим, до рядка 06.3 «Фінансові витрати» за 2012 року включена сума 32959 грн., нарахованих та сплачених відсотків банку за користування кредитними коштами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитні кошти та відсотки на їх погашення використовувались ПП «Свинокомплекс «Зоря» у господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку та платіжними дорученнями.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що ДПІ неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6921 грн. за 2012 рік та штрафних санкцій у розмірі 1730 грн.

В свою чергу, щодо податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013року №0000332251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму загальну суму 2690530 грн. (основний платіж - 2152424 грн. та 538106 грн. - штрафні санкції), слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Свинокомплекс «Зоря» в період, який перевірявся щодо визначення умовного продажу, був платником ПДВ з 21.01.2008 року по 30.11.2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основні засоби на день анулювання свідоцтва платника ПДВ (30.11.2010 року) знаходилися на обліку у ПП «Свинокомплекс «Зоря». Зазначені основні фонди продано позивачем згідно договору купівлі-продажу від 14.02.2011 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: актом приймання-передачі та накладними.

Податкові зобов'язання ПП «Свинокомплекс «Зоря» з ПДВ на основні засоби, стосовно яких нарахований кредит складають 384051 грн. отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що позивач зобов'язаний був визнати умовний продаж на основні засоби на вказану суму. Оскільки цього зроблено не було, то відповідно, на зазначену суму нараховуються штрафні санкції у розмірі 25% (96012,75 грн.)

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

В частині відмови в задоволенні позову ПП «Свинокомплекс «Зоря» сторонами рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов