Ухвала суду № 42705032, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/800/17742/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Радомишльському районі Житомирської області до Публічного акціонерного товариства "Радомишльський машинобудівний завод" про стягнення витрат,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Радомишльському районі Житомирської області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року,

встановив:

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Радомишльському районі Житомирської області (далі - управління ПФУ) пред'явило позов про стягнення з ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 1, за період з січня по березень 2013 року включно в сумі 3079,38 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі управління ПФУ просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що неотримання підприємством розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не звільняє його від обов'язку відшкодувати вказані витрати. При цьому наявні в матеріалах справи розрахунки фактичних витрат хоча й не відповідають встановленій формі, але містять всі необхідні дані для правильного і своєчасного відшкодування понесених Пенсійним фондом витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" зареєстроване в управлінні ПФУ як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колишньому працівнику цього підприємства, ОСОБА_4, з 05.04.2005 р. призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 1 згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За приписами пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що управління ПФУ не надіслало ПАТ "Радомишльський машинобудівний завод" розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за період з січня по березень 2013 року, у зв'язку з чим заявлена сума заборгованості в розмірі 3079,38 грн є неузгодженою і стягненню не підлягає.

Висновок апеляційного суду колегія суддів вважає помилковим, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією не передбачено процедури узгодження витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Водночас в разі виникнення спору щодо суми понесених Пенсійним фондом витрат, суд має встановити, чи виплачена пільгова пенсія пенсіонеру та в якому розмірі.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 виплачено пенсію за січень-березень 2013 року в сумі 3079,38 грн, що підтверджується платіжними відомостями Житомирської дирекції УДППЗ "Укрпошта".

За наведених обставин порушення управлінням ПФУ вимог Інструкції щодо надсилання підприємству розрахунку фактичних витрат, оскарження якого не передбачено чинним законодавством, не звільняє відповідача від покладеного на нього законом обов'язку з відшкодування вказаних витрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову, що в силу статті 226 КАС України є підставою для скасування прийнятого ним рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Радомишльському районі Житомирської області задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.