Ухвала суду № 42705008, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/9991/48343/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року

у справі № 0670/1556/11

за позовом Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство»

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, позов Державного підприємства «Коростишівське лісове господарство» (далі - ДП «Коростишівське лісове господарство»; позивач) до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростишівська МДПІ Житомирської області; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 08 лютого 2011 року та № 0000012340/0 від 08 лютого 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Коростишівська МДПІ Житомирської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Коростишівське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 15/01-13/23/00991858 від 27 січня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Коростишівською МДПІ Житомирської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0 від 08 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 070,00 грн. (136 056,00 грн. - основний платіж, 34 014,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 08 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 76 533,00 грн. (61 226,00 грн. - основний платіж, 15 307,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року № 68 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)», статті 61 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з виконання лісозаготівельних робіт (заготівлі та трельовки деревини), наданих фізичними особами-підприємцями, з огляду на їх непов'язаність з господарською діяльністю підприємства, а також протиправним врахуванням при визначенні собівартості реалізованої продукції витрат, пов'язаних з придбанням послуг із заготівлі та трельовки деревини у фізичних осіб-підприємців, що, відповідно, призвело до заниження чистого прибутку (доходу).

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на статтю 19 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), відповідно до якої виключне право на заготівлю деревини мають постійні лісокористувачі. Натомість в жодному лісорубному квитку, наданому до перевірки, не зазначено про те, що підрядники (фізичні особи-підприємці) мають право здійснювати лісозаготівлі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, правомірність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з придбання послуг з виконання лісозаготівельних робіт (заготівлі та трельовки деревини) у фізичних осіб-підприємців підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, а відповідачем, в свою чергу, належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивного характеру проведених операцій, непов'язаності отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства або здійснення спірних операцій без наміру одержати економічний ефект не надано.

Посилання відповідача на статтю 19 ЛК України на обґрунтування здійснених донарахувань цілком об'єктивно відхилено попередніми судовими інстанціями, позаяк оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства.

Крім того, пунктом 3 Порядку визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, (далі - П(С)БО 16 «Витрати») перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За змістом пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість придбаних у фізичних осіб-підприємців робіт із заготівлі та трельовки деревини, ці суми правомірно використовувались ДП «Коростишівське лісове господарство» при визначенні чистого прибутку (доходу) підприємства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.