Ухвала суду № 42704997, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/9991/57247/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року

у справі № 1570/1333/2012

за позовом Дочірнього підприємства «Дирекція верстатобуд»

до Державної податкової служби в Одеській області,

Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Дирекція верстатобуд» (далі - ДП «Дирекція верстатобуд»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби в Одеській області (далі - ДПС в Одеській області; відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача-1 щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРАКОД», нікчемним; визнати протиправними дії ДПС в Одеській області щодо визнання податкових накладних, виписаних ТОВ «МИРАКОД», недійсними; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000882310 від 25 січня 2012 року та № 0000832310 від 25 січня 2012 року; визнати протиправними дії відповідача-1 щодо проведення перевірки ДП «Дирекція верстатобуд», за результатами якої складено акт № 27/23-80/26456192 від 05 вересня 2011 року; скасувати повністю акт перевірки № 27/23-80/26456192 від 05 вересня 2011 року; зобов'язати ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС внести відповідні зміни до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України» в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті перевірки № 27/23-80/26456192 від 05 вересня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000882310 від 25 січня 2012 року та № 0000832310 від 25 січня 2012 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Дирекція верстатобуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «МИРАКОД», за весь період діяльності, за результатами якої складено акт № 27/23-80/26456192 від 05 вересня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832310 від 25 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 156 250,00 грн. (125 000,00 грн. - основний платіж, 31 250,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000882310 від 25 січня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 100 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання металевих виробів у ТОВ «МИРАКОД», з підстав нікчемності договору № 31/03-10 від 31 березня 2010 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та ДП «Дирекція верстатобуд».

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на пояснення директора контрагента позивача - ОСОБА_3 щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства, а також на незвітування ТОВ «МИРАКОД» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації з березня 2010 року.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

В даній ситуації судами з'ясовано, що фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «МИРАКОД» металевих виробів підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, накладними, що, зокрема, податковими органами не заперечується, як і не заперечується, що понесені ДП «Дирекція верстатобуд» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому, на переконання колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано відхилили посилання відповідачів на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року у справі № 1-325/11, яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, як на підставу для відмови в задоволенні позову, позаяк податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним даних податкового обліку.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року у справі № 1-325/11 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності ТОВ «МИРАКОД» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які підтверджували б безтоварний (фіктивний) характер господарських операцій з придбання ДП «Дирекція верстатобуд» товарно-матеріальних цінностей у контрагента, узгодженість дій позивача з ТОВ «МИРАКОД» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, відповідачем не подано.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби в Одеській області відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.